02 січня 2013 року Справа № 2а/0370/3997/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції Волинської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання нечинною постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернулася з позовом до Відділу державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції Волинської області (далі - ВДВС Іваничівського РУЮ Волинської області), третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання нечинною постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції Волинської області Левчук С.Д. від 22.10.2012 року ВП №33712395 про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також зобов'язати ВДВС Іваничівського РУЮ Волинської області відновити виконавче провадження за виконавчим документом Військового місцевого суду Рівненського гарнізону та вжити належних заходів по його повному виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Виконавчим листом №1-6/08, який виданий Військовим місцевим судом Рівненського гарнізону 23.03.2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 3 402 грн. заподіяної матеріальної та 15 000 грн. моральної шкоди, завданої злочином. Державним виконавцем ВДВС Іваничівського РУЮ Волинської області Левчук С.Д. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.10.2012 року ВП №33712395 у зв'язку із відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Вважає, що цією постановою державного виконавця порушено її конституційні права, оскільки повертаючи виконавчий документ, державний виконавець пославшись на п. 2 ч.1 статті 47 та статтю 50 Закону України "Про виконавче провадження" не в повній мірі здійснив заходи щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення. У разі відсутності майна, на яке може бути стягнення за місцем реєстрації боржника, виконавчий документ мав би бути переданий для його виконання за місцем його фактичного проживання, роботи, чи по місцю отримання інших доходів боржника. У зв'язку з цим вважає, що державний виконавець не повно, несвоєчасно і не в повній відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" здійснив заходи щодо виконання виконавчого листа №1-6/08, а тому незаконно повернув виконавчий документ без його фактичного виконання. Просить адміністративний позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду відповідач, свого представника в судове засідання не направив, заперечення на адміністративний позов не надіслав.
Третя особа адміністративний позов не визнав, пояснив, що з 1 вересня 2012 року він зареєстрований в місті Володимир-Волинському, про те державного виконавця він про зміну місця реєстрації не повідомив, матеріальну і моральну шкоду він за виконавчим листом не сплатив, але державний виконавець провів усі виконавчі дії, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.03.2009 року військовим місцевим судом Рівненського гарнізону був виданий виконавчий лист №1-6/08. За даним виконавчим листом на користь позивача ОСОБА_3 стягнуто з ОСОБА_2 3 402,00 грн. на відшкодування матеріальних збитків та 15 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
22.10.2012 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» старший державний виконавець Левчук С.Д. виніс постанову ВП №33712395 про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку із відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, а в постанові відмітив, що здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. В постанові також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 22.10.2013 року.
Статтею 124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», на яку державний виконавець посилається для обґрунтування постанови про повернення виконавчого документу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», - виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.4.11.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, державний виконавець складає акт, який має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т.ч. чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
В той же час вищевказані дії до вирішення питання про повернення ОСОБА_3 виконавчого листа, виконані не були.
Судом також встановлено, що 28 серпня 2012 року ОСОБА_2 був знятий з реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 та з 1 вересня 2012 року зареєстрований в АДРЕСА_2.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
А згідно з ч.5 цієї статті Закону, у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Отже, відповідно до вимог цієї статті державний виконавець мав би надіслати виконавчий документ за місцезнаходженням боржника - в відділ державної виконавчої служби Володимир-Волинського міського управління юстиції Волинської області.
Таким чином, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві є передчасною, оскільки відповідачем не вчинено всіх необхідних дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а тому є протиправною.
Відповідно до вимог статті 162 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що не має необхідності визнавати протиправними дії державного виконавця та начальника виконавчої служби, а з метою повного захисту інтересів стягувача суд визнає протиправною та скасовує постанову Відділу державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції Волинської області від 22.10.2012 року ВП №33712395 про повернення виконавчого документа стягувачеві ОСОБА_3
Одночасно суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині відновлення виконавчого провадження і вжиття належних заходів за Законом до повного виконання, оскільки в силу ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий лист, а відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 181 КАС України та на підставі Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про державну виконавчу службу"суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції Волинської області від 22.10.2012 року ВП №33712395 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено до 7 січня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий В.Д. Ковальчук