05 вересня 2012 р.Справа № 2012/2а-2159/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправними бездіяльность та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 березня 2012 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з даним адміністративним позовом у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд визнати противоправною бездіяльність відповідача - управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (далі УПФУ), зобов'язати УПФУ здійснити перерахунок його пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», провести відповідні виплати за період з 22.07.2011 року та проводити такі виплати з подальшим перерахунком, у зв'язку зі змінами прожиткового мінімуму, вказавши в резолютивні частині судового рішення, що при виконанні постанови суду необхідно враховувати тільки суми, які були сплачені відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не іншими підзаконними нормативними актами, а 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком підлягають розмірі його пенсії, які були встановлені та виплачені у відповідний спірний період, тобто до винесення Постанови суду, а також просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з затримкою виплати 30%-го підвищення пенсії по день виконання постанови суду.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, про задоволення заявлених позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на положення Конституції України, Законів України «Про соціальний захист дітей війни», «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», рішення Конституційного Суду України та ін., зазначає про те, що ні Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року № 3491-VI, ні Закон України «Про державний бюджет України на 2012 рік»не вносять змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та не надає права Кабінету Міністрів України звужувати зміст та обсяг існуючих прав, передбачених цим Законом, у зв'язку з чим вважає, що відповідач неправомірно здійснював нарахування щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», керуючись приписами урядових постанов.
Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з урахуванням змін діючого законодавства дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 стосовно здійснення перерахунку його пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та проведення відповідних нарахувань і виплати на його користь, недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної допомоги за період з 22.07.2011 року та в подальшому у відповідності до чинного законодавства. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, пенсії дітям війни або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік»6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, якою встановлено, розмір доплати до пенсії дітям війни.
Отже, з 23.07.2011 року виплата недоплаченої як дитині війні підвищення пенсії проводиться у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 від 06.07.2011 року, а не Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, після набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто з 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного суду України від 26.12.2011 року по справі № 1-42/2011 визнано конституційним та таким що відповідає Конституції України пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення "Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2011 року № 2857.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" п.3 Прикінцевих положень передбачено, що у 2012 році норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Вирішуючи питання: яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" ніж Закон України "Про соціальний захист дітей війни", у зв'язку з чим, у 2012 році застосуванню підлягає Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік".
На виконання пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення". Пунктом 4 зазначеної постанови установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального "захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача і на майбутнє здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з подальшим перерахунком її розміру у зв'язку зі змінами прожиткового мінімуму, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_3, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, що відповідно до положень ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Доводи апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до матеріалів справи, позивач є пенсіонером та згідно довідки № ІІ 001199 (а.с. 6) має право користуватися пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Проживає разом з дружиною, яка також є пенсіонером. Інших доходів, окрім пенсії, подружжя не має.
Крім того, надані позивачем довідки медичних закладів, фіскальні чеки є свідченням суттєвих матеріальних витрат на придбання лікарських препаратів у зв'язку з проведеним лікуванням.
Зазначені обставини в їх сукупності дають колегії суддів підстави дійти висновку по обгрунтованість заявленого клопотання звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору.
Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198 ч. 1 п. 1, ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя - Л.В. Мельнікова
Судді З.Г. Подобайло
А.М. Григоров