"26" грудня 2012 р. Справа № 9/200/2011/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіСибіги О.М.
суддівКорсака В.А., Костенко Т. Ф.
розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2012
у справігосподарського суду Вінницької області
за позовомзаступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
довиконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) комунального підприємства "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 2) приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" 3) ОСОБА_4
провизнання недійсними рішення п. 1.2 №33 від 31.01.2002, № 142 від 25.04.2008, визнання недійсною реєстрації свідоцтв на право власності № 90 від 18.02.2002 та № 11741200000000633 від 29.12.1998
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачаДемиденко О.А.
- відповідачане з'явився
- третьої особи-1не з'явився
- третьої особи-2Кудько В.В.
- третьої особи-3не з'явився
- Генеральної прокуратури УкраїниЛук'яненко В.В.
В грудні 2011 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", ОСОБА_4, в якій просив визнати недійсним п.1.2. рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 33 від 31.01.2002 "Про оформлення права власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" в частині визнання права власності на адміністративні будівлі № 14, № 1; душева-котельня № 48, вбиральня № 32, № 3, № 57; їдальня № 46; кінозал № 2, всього 8 будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 та нежитловий об'єкт нерухомого майна - готель "Турист", загальною площею 480, 1 кв. м., що знаходиться по пров. Котовського, 3 за Вінницьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", визнати недійсним рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 142 від 25.04.2008 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна", визнати недійсною державну реєстрацію свідоцтв про право власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 та № 536 від 05.05.2008 на момент їх реєстрації (з урахуванням зміни предмета позову).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.03.2012 (суддя Балтак О.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 (головуючий Олексюк Г.Є., судді Гудак А.В., Сініцина Л.М.) у справі № 9/200/2011/5003 позов задоволено частково. Визнано недійсним п.1.2. рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 33 від 31.01.2002 "Про оформлення права власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" в частині визнання права власності на адміністративні будівлі № 14, № 1; душева-котельня № 48, вбиральня № 32, № 3, № 57; їдальня № 46; кінозал № 2, всього 8 будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 та нежитловий об'єкт нерухомого майна - готель "Турист", загальною площею 480, 1 кв.м., що знаходиться по пров. Котовського, 3 за Вінницьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист". Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 142 від 25.04.2008 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна". Припинено провадження у справі в частині визнання недійсною державну реєстрацію свідоцтв про право власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002 та № 536 від 05.05.2008 на момент їх реєстрації відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Стягнуто з відповідача судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, приватне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, касатор, зокрема, посилається на ст.ст. 3, 5, 328, 330, 346 Цивільного кодексу України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Закон України "Про власність", Закон України "Про господарські товариства", ст.ст. 4, 107, 108, 109, 110, 111 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням секретаря судової палати від 24.12.2012 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий -Сибіга О.М., судді -Корсак В.А., Костенко Т.Ф. для розгляду справи № 9/200/2011/5003 господарського суду Вінницької області.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" № 33 від 31.01.2002 оформлено право власності на адміністративні будівлі № 14, № 1; душева-котельня № 48. вбиральня № 32, № 3, № 57: їдальня № 46; кінозал № 2, нерухомого майна - готель "Турист" за Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", на підставі якого виконавчим комітетом міської ради видане свідоцтво про право власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002.
У зв'язку із заміною свідоцтва про право власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна № 90 від 18.02.2002, рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" № 142 від 25.04.2008 оформлено право власності за Вінницьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на будівлі і споруди пансіонату "Дністер", яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
На підставі даного рішення виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради видане нове свідоцтво про право власності на нежитловий об'єкт нерухомого майна, який розташований по АДРЕСА_1 від 05.05.2008 № 536. В подальшому ЗАТ по туризму та екскурсіях "Вінницятурист" на підставі рішення засновників товариства (протокол № 15 від 25.03.2008) на відкритих торгах Вінницької товарної універсальної біржі 12.05.2008 р. реалізовано майновий комплекс пансіонату "Дністер" за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4
Спір у даній справі виник з приводу визнання недійсним п. 1.2. рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 33 від 31.01.2002 "Про оформлення права власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна" в частині визнання права власності на адміністративні будівлі № 14, № 1; душева-котельня № 48, вбиральня № 32, № 3, № 57; їдальня № 46; кінозал № 2, всього 8 будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 та нежитловий об'єкт нерухомого майна - готель "Турист", загальною площею 480, 1 кв. м., що знаходиться по пров. Котовського, 3 за Вінницьким обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Вінницятурист", визнання недійсним рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради № 142 від 25.04.2008 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна", визнання недійсною державну реєстрацію свідоцтв про право власності. Заявляючи даний позов, прокурор керувався ст. 121 Конституції України, ст. 361 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 2, 3, 4, 12, 13, 15, 22, 27, 29, 36, 54, 56, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України.
Припиняючи провадження у справі в частині визнання недійсною державної реєстрації свідоцтв про право власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій частині не підвідомчий господарським судам.
Щодо іншої частини позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що спірне майно є власністю держави, уповноваженим органом управління ним є Фонд державного майна України, дії ж виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради щодо оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомості, кваліфіковані як такі, що суперечать вимогам законодавства.
Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки судами при прийнятті рішень не надано правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору.
Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Право власності набувається на підставах визначених Цивільним кодексом Української РСР та Законом України "Про власність" № 697-XII від 07.02.1991.
Як вбачається з матеріалів справи Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради депутатів трудящих № 26 від 26.01.1967 Вінницькій обласній Раді по туризму під будівництво турбази виділено земельну ділянку по передмістю Островки 122-а площею п'ять гектарів (т. 1 а.с.85). Відповідно до Акту від 18.04.1967 на підставі зазначеного рішення здійснено відвід земельної ділянки загальною площею 5 гектарів, розташованої за вказаною адресою, Вінницькій обласній Раді по туризму (т.1 а.с.86).
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які установчі документи (положення, статут) Вінницької обласної Ради по туризму, якій надавалась земельна ділянка для будівництва турбази.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що майно є державним, насамперед не з'ясували правового статусу особи, якій було надано земельну ділянку для будівництва.
Суд першої інстанції послався на те, що спірне майно було передано Вінницькій обласній Раді по туризму у безоплатне відання (т.2, а.с. 107). В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують зазначені обставини.
Крім того, судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано, а матеріали справи не містять даних про те, хто здійснював будівництво нерухомого майна та з яких джерел відбувалось його фінансування.
Колегія вважає, що зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення цього судового спору.
Суд касаційної інстанції звертає також увагу на те, що матеріали даної справи містять копії документів (т.1, а.с.28-49, 53-89) не засвідчених належним чином, що не відповідає вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 та вимогам частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 3 статті1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій -скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 у справі № 9/200/2011/5003 скасувати.
Справу № 9/200/2011/5003 направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
С у д д і В.А. Корсак
Т.Ф. Костенко