33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"24" грудня 2012 р. Справа № 16/2/6/71-Н
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 р. у справі № 16/2/6/71-Н
за позовом Фонду Державного майна України
до Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Комунального підприємства "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації", Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Колективне підприємство "Їдальня № 33"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Федерації професійних спілок України
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55;
скасування державної реєстрації права власності, здійсненої Комунальним підприємством "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729;
визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55.
за участю представників:
прокурора - Войтюка О.І.;
позивача - Боліщук І.Ю.;
відповідача 1- Яковлева А.В.;
відповідача 2 - Іващенка А.В.; Саранчука Ж.В.;
відповідача 3 - не з'явився;
відповідача 4 - не з'явився;
відповідача 5 - не з'явився;
третьої особи 1 - Дячук Г.Г., Краєвського В.М.;
третьої особи 2 - не з'явився;
Фонд державного майна України, звернувся із позовом, згідно якого, просить: визнати недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55; скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену Комунальним підприємством "Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729; визнати право власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55.
Справа розглядалась судам неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2012 року рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року у справі №16/2/6/71-Н скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
За результатами повторного розгляду справи рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 року (суддя Гладій С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У обґрунтування рішення суд вказав, що на підставі постанови Секретаріату Хмельницької обласної ради профспілок від 23.07.1981р. (протокол № 7), складено акт, за яким облпрофкурси передали, а Хмельницький трест їдалень прийняв приміщення їдальні з інвентарем. Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 28.03.1983 року Хмельницький трест їдалень ліквідовано та створено Хмельницьке міське об'єднання громадського харчування управління громадського харчування Хмельницького облвиконкому (з правами правонаступництва). Рішенням Хмельницького облвиконкому № 204 від 1989 року, міське об'єднання громадського харчування ліквідовано з передачею його функцій Хмельницькому виробничо-торгівельному об'єднанню громадського харчування, в склад якого входили всі заклади громадського харчування м. Хмельницького та області, підпорядковані Міністерству торгівлі УРСР, в тому числі відомчі (на заводах, фабриках, в державних установах, навчальних закладах, школах, в організаціях і т. п.), в тому числі і спірне приміщення їдальні. Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 21.11.1991 року за № 99 "Про передачу державного майна, що перебуває у віданні Міністерства торгівлі України, передано відомчі заклади закритої мережі громадського харчування відповідним організаціям, а підприємства відкритої мережі громадського харчування передано у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади та відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому № 22 від 19.02.1992 року, обласне виробничо - торгівельне об'єднання громадського харчування ліквідовано. Рішенням виконкому від 20.02.1992 року за № 55 "Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста".(п.1) надано повноваження на прийняття для розпорядження в управління комунальною власністю міста відділам і управлінням міськвиконкому. Подальше розпорядження і користування комунальною власністю міста відділам і управлінням проводити з погодженням міськвиконкому згідно додатку № 1. Відповідно до додатку № 1 до рішення № 55 від 20.02.1992 року, до складу підприємств, розпорядження і управління якими здійснювалось відділами і управліннями міськвиконкому, відносились і підприємства громадського харчування та неторгівельної діяльності, що входять до складу обласного виробничо-торгівельного об'єднання громадського харчування. В цьому ж контексті суд зазначив, що в незалежності від того, ким здійснювалось фінансування об'єкту будівництва "прибудова їдальні профкурсів" чи за державні кошти, чи за кошти профспілок, чи частково за кошти профспілок та держави, враховуючи, що згідно акту Державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30.06.1980 року № 149/Г, управлінням капітального будівництва "Вінницяноблсофпроф" закінчене будівництво прибудова їдальні профкурсів в м. Хмельницькому по вул. К. Лібкнехта, 57, інвентарною вартістю 311462,83 руб. передана, а "Хмельницьким облсофпрофом" прийнята на баланс та зарахована до складу основних фондів, на що вказують наявні у справі авізо, зведений фінансовий звіт за 1980 рік та розшифровка руху основних фондів: графа "прийнято на баланс", останній набув права власності на таке майно. Крім того, судом зроблено висновок, що зазначеними рішеннями підтверджується факт подальшого вибуття із власності профспілок приміщення їдальні у 1981 році, вибуття із власності держави приміщення їдальні у 1992 році та його передача у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади.
Прокурор з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що судом не прийнято до уваги джерела фінансування будівництва їдальні за рахунок державних капіталовкладень. Апелянт зазначає, що вірно встановивши передачу приміщення їдальні від облпрофкурсів Хмельницькому тресту столових, як державному підприємству, тобто перехід спірного приміщення в загальнодержавну форму власності, суд в рішенні зробив безпідставний висновок про те, що таке приміщення належить до комунальної власності міста Хмельницького. Зазначає, що судом не враховано п. 6 Положення по бухгалтерському обліку основних засобів (фондів) державних, кооперативних і громадських підприємств і організацій, визначеного листом Міністерства фінансів СРСР від 07.05.1976 року № 30, яким передбачено завдання, що покладені на бухгалтерський облік підприємств, а також не враховано положення п. 5 постанови Ради Міністрів УРСР від 22.05.1985 року № 212 "Про додаткові заходи по вдосконаленню бухгалтерського обліку в народному господарстві". Апелянт вважає, що відповідно до чинного на час спірних правовідносин законодавства основні засоби повинні були обліковуватись Хмельницькою міською радою по бухгалтерському обліку, а нерухоме майно, що входить до основних засобів підлягало реєстрації в БТІ, за відсутності чого спірне приміщення їдальні не переходило з державної в комунальну власність. В доповнення вказує, що після припинення діяльності Хмельницького обласного виробничо-торгівельного об'єднання громадського харчування, яке перебувало в підпорядкування Мінторгу УРСР згідно з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України 07.07.1992 року № 2258-ХІІ повноваження по розпорядженню майном припиненого об'єднання перейшли до ФДМУ.
Фонд державного майна України надав суду письмові пояснення, в яких підтримав правову позицію прокурора у даному спорі, що викладена в апеляційній сарзі та вказує, що спірне приміщення їдальні було побудоване за державні кошти, й суд безпідставно проігнорував факт його передачі від облпрофкурсів Хмельницькому тресту їдалень, тому дійшов помилкового висновку про те, що після введення спірного приміщення в експлуатацію таке майно ніколи не було державним.
Третьою особою на стороні позивача Колективним підприємством "Їдальня № 33" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказується про те, що ще на початковому етапі експлуатації приміщення їдальні в 1981 році воно перейшло в державну власність і використовувалось державним підприємством. Вважає, що передача приміщення у державну власність відбулась задовго до появи законодавчого визначення поняття комунальна власність відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Вказує, що за відповідачами 2 та 3 спірне майно не було зареєстроване в БТІ. Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідачем 1 Федерацією профспілок у Хмельницькій області та відповідачем 2 Навчально-культурним центром "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області надано відзиви на апеляційну скаргу в яких вони просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Відповідачі зазначають, що згідно з главою 9 ЦК України, 1963 року, профспілки були визначені, як самостійні суб'єкти права власності, й на підставі ст.ст. 87, 97, 98 ЦК України, 1963 року, ст.ст. 10,11 Конституції Української РСР власність профспілкових організацій була віднесена до соціалістичної форми власності, а з набранням чинності ЦК України, відповідно до ст. 325 ЦК України власність профспілок була віднесена до приватної форми власності. Заперечили факт передачі приміщення їдальні від профкурсів до Хмельницького тресту їдалень й вважають, що спірне приміщення не було віднесене ні до державної, ні до комунальної власності, а є власністю профспілок. Вважають правильним висновок суду про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача.
Прокурор, представники ФДМУ, Федерації профспілок Хмельницької області, Навчально-культурного центру "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області, колективного підприємства "Ідальня №33" підтримали свої доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі, письмових поясненнях та відзивах на неї. Представники інших учасників судового процесу на розгляд справи до суду повторно не з'явились, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористались, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення №223-А від 23.03.2000 року про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. В пунктах 2, 3 рішення Бюро технічної інвентаризації уповноважено підготувати свідоцтво про право власності й провести реєстрацію вказаних в п.1 об'єктів нерухомого майна; Управління житлово-комунального господарства зобов'язано посвідчити оформлені бюро технічної інвентаризації свідоцтва про право власності.
На виконання зазначеного рішення, 28.03.2000 року видане свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об'єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності.
Об'єкт за адресою вул. Соборна, 55 у місті Хмельницькому зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за № 729.
Вирішуючи питання правомірності прийняття зазначеного рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради та його подальшого виконання, колегія суддів приймає до уваги наступне.
24.03.1971 року виконкомом Хмельницької міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за № 90 "Про відведення земельної ділянки обласній Раді професійних спілок по вул. Лібкнехта під будівництво приміщення професійних курсів" (т.с.1, арк.129; т.с.3, арк.172, 173; т.с.7, арк.86-87).
У 1975 році, на замовлення Хмельницької обласної ради профспілок (на даний час Федерація профспілок Хмельницької області -відповідач 1) та з дозволу Укрпрофради (на даний час Федерація професійних спілок України - третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору) було розпочато будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць (т.с.1, арк.130).
Закінчене будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць по вул. К.Лібкнехта, 55 у місті Хмельницькому прийнято в експлуатацію згідно акту Державної приймальної комісії від 30.11.1976 року, який затверджено рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 03.12.1976 року № 301 (т.с.1, арк.131-135).
Рішенням Хмельницького міськвиконкому № 33 від 04.08.1977 року Хмельницькій обласній раді професійних спілок надано дозвіл на будівництво їдальні на 140 місць зблокованої з будинком профкурсів по вул. К. Лібкнехта, 57 (т.с.3, арк.178, 177, 174-176; т.с.7, арк.88-91).
До справи надано копії Титульного списку вишукувальних і проектних робіт по Українській республіканській раді профспілок, довідок про фінансування УКБ Української республіканської ради профспілок за 1978, 1979, 1980 рік, Титулів початкового будівництва на 1979 рік і перехідного будівництва на 1980 рік, довідок про виконання плану введення об'єктів в експлуатацію в 1980 році, відповідно яких по об'єкту - прибудова до будівлі профспілкових курсів (їдальні і учбових аудиторій) на 140 місць в м. Хмельницькому план капіталовкладень по проектно-кошторисній документації складав 326,7 тис.руб., джерела фінансування - профбюджет ради профспілок на місці. Зокрема, на 1978 рік на проведення проектних робіт план капіталовкладень складав 9,0 тис. руб., виконано об'єм робіт на 8,0 тис. руб., профінансовано - 9,0 тис. руб.; на 1979 рік на будівництво план капіталовкладень складав 318,6 тис. руб., виконано об'єм робіт на 168,6 тис. руб., профінансовано 180,0 тис. руб.; на 1980 рік на будівництво план капіталовкладень складав 150,0 тис. руб., виконано об'єм робіт на 137,5 тис. руб., профінансовано 125,2 тис. руб. (т.с.2, арк.28-29, 34-37).
Проектно - кошторисна документація затверджена Президією Хмельницької обласної ради профспілок 25.08.1978 року. Проектні роботи виконувала Хмельницька філія інституту "Гіпроцивільпромбуд", а замовником будівництва виступав відділ капітального будівництва Вінницької облпрофради (т.с.2, арк.24-44).
Будівництво об'єкту - прибудова до будівлі профспілкових курсів здійснювала будівельна організація -БМУ "Цивільжитлобуд" комбінату "Хмельницькпромбуд", що підтверджується копіями річних звітів про виконання планів будівельно - монтажних робіт за 1979, 1980 роки, архівною довідкою Державного архіву Хмельницької області № 62 від 21.02.2000 року.
Згідно акту Державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30.06.1980 року № 149/Г, закінчене будівництво -прибудова їдальні профкурсів в місті Хмельницькому по вул. К.Лібкнехта, 57 було прийнято в експлуатацію (т.с.1, арк.136-146; т.с.2, арк.77-78).
Відповідно до довідки УКБ Укрпрофради, авізо УКБ Вінницької облпрофради, додатку до бухгалтерського звіту - Переліку введених в дію об'єктів і переданих експлуатаційним організаціям за 1980 рік, балансу станом на 01.01.1981 року прибудова до будівлі профкурсів (приміщення і обладнання їдальні) балансовою вартістю 314134 руб., обладнання за переліком із 48 найменувань на суму 47742 руб. 31 коп. передано Хмельницькій обласній Раді профспілок.
Місцевий суд в оскарженому рішенні на підставі ретельного аналізу положень ч.1, ч. 2 ст. 10, ст. 11 Конституції Української РСР, 1979 року, ст.ст. 87, 97, 98 ЦК Української РСР щодо правового режиму державної власності, права власності профспілкових та інших громадських організацій, п.7, п. 8 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.10.1979 року №940 щодо права міністерств, державних комітетів, відомств, а також виконавчих комітетів Рад передавати кооперативним та іншим громадським організаціям і приймати від них підприємства, об'єднання, організації та установи, будівлі і споруди, а також врахувавши правові позиці, що містяться в рішенні Конституційного суду України (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) від 11.11.2004 року № 16-рп/2004, дійшов правильного висновку, що прийнявши на баланс та зарахувавши до складу основних фондів об'єкт будівництва "прибудова їдальні профкурсів" після введення його в експлуатацію, "Хмельницький облсофпроф" набув права власності на таке майно.
Однак, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що обсяги фінансування будівництва спірного об'єкта в 1978 році були значно меншими (профінансовано 9 тис. рублів), ніж в 1979-1980 роках (профінансовано 305 тис. руб.), в контексті збігу в часі збільшення капітальних вкладень у будівництво після того, як мало місце виділення коштів на 1979 рік Міненергомаш -200 тис. рублів, Мінавіапром -50 тис. рублів. При цьому, зважаючи на те, що з боку замовника (забудовника) акт приймання в експлуатацію від 30.06.1980 року підписаний представником "облсофпрофа", а фінансування здійснювалося за державні кошти, то після прийняття в експлуатацію, майно на підставі постанови секретаріату Хмельницької обласної ради профспілок від 23.07.1981 року (протокол № 7) приміщення їдальні з інвентарем за актом було передано від облпрофкурсів Хмельницькому тресту їдалень.
Передача приміщення їдальні підтверджується зведеним фінансовим звітом за 1980 рік, в якому зазначена сума в розмірі 314,1 тис. руб., яка вибула за звітний період.
Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 28.03.1983 року Хмельницький трест їдалень ліквідовано та створено Хмельницьке міське об'єднання громадського харчування управління громадського харчування Хмельницького облвиконкому (з правами правонаступництва).
Відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому № 204 від 1989 року, міське об'єднання громадського харчування ліквідовано з передачею його функцій Хмельницькому виробничо - торгівельному об'єднанню громадського харчування, в склад якого входили всі заклади громадського харчування м. Хмельницького та області, підпорядковані Міністерству торгівлі УРСР, в тому числі відомчі (на заводах, фабриках, в державних установах, навчальних закладах, школах, в організаціях і т. п.).
Постановою Кабінету міністрів України від 05.11.1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до якого віднесено підприємства громадського харчування, що входять до складу обласних (міських) управлінь торгівлі, торговельних об'єднань та обласних (міських) виробничо-торговельних об'єднань громадського харчування.
Пунктом 2 вказаної Постанови КМУ міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, було надане право здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.
Також в Постанові Кабінету міністрів України від 05.11.1991 року № 311 зазначено, що передача державного майна здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого Постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.80. № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд".
Пунктом 5 постанови Ради міністрів Української РСР № 285 від 28.04.1980 року "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, установ, будинків і споруд" визначене право міністерств на передачу державних підприємств торгівлі, громадського харчування за погодженням з виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів -за рішеннями цих міністерств, та відповідно обов'язок відповідних виконавчих комітетів Рад прийняти такі будинки і споруди.
Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 21.11.1991 року за № 99 "Про передачу державного майна, що перебуває у віданні Міністерства торгівлі України, відомчі заклади закритої мережі громадського харчування передано відповідним організаціям, а підприємства відкритої мережі громадського харчування передано у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади.
Відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому № 22 від 19.02.1992 року, обласне виробничо-торгівельне об'єднання громадського харчування ліквідовано.
Рішенням облвиконкому № 23 від 19.02.1992 року "Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування", проведено розмежування державного майна, яке відноситься до комунальної власності, між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування (п. 1 рішення).
На виконання рішення облвиконкому № 23 від 10.02.1992 року, виконкомом Хмельницької міської ради 20.02.1992 року прийнято рішення № 55 "Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста" (т. 18 а.с. 176), згідно з п. 1 якого, відділам і управлінням міськвиконкому надано повноваження на прийняття для розпорядження і управління комунальною власністю міста. Подальше розпорядження і користування комунальною власністю міста відділам і управлінням визначено проводити з погодження міськвиконкому згідно додатку № 1.
Відповідно до додатку № 1 до рішення № 55 від 20.02.1992 року, до складу підприємств, розпорядження і управління якими здійснювалось відділами і управліннями міськвиконкому, відносились і підприємства громадського харчування та неторгівельної діяльності, що входять до складу обласного виробничо - торгівельного об'єднання громадського харчування.
Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги те, що позивачем не було надано доказів визнання нечинними чи скасування зазначених вище нормативних актів, наказу Міністерства торгівлі, рішень органів місцевого самоврядування. Тому, правильним є висновок суду першої інстанції про підтвердження рішеннями зазначених органів факту вибуття приміщення їдальні з власності профспілок у 1981 році, вибуття з власності держави приміщення їдальні у 1992 році та подальшу його передачу в комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади. У зв'язку з чим безпідставним є посилання позивача та апелянта на те, що у зв'язку з передачею спірного приміщення їдальні Хмельницькому тресту столових, та наступною передачею приміщення іншим підприємствам, після їх ліквідації, спірне приміщення перейшло у державну власність й залишається державним на даний час.
18.11.1990 року Загальною конфедерацією профспілок СРСР і Федерацією незалежних професійних спілок України підписано Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном, який затверджено постановою Президії Ради Загальної конфедерації профспілок СРСР №2-1а від 18.11.1990 року. Зазначеним Договором закріплено на праві власності за Федерацією незалежних професійних спілок України майно згідно Переліку, в якому в розділі V "Будинки союзів" під порядковим номером 22 зазначено: Будинок Союзів м. Хмельницький, рік введення в експлуатацію -1970 року, балансова вартість - 447,8 тис.руб., а в розділі VІ "Учбово-методичні центри" під порядковим номером 2 зазначено: Учбово-методичний центр м. Хмельницький, рік введення в експлуатацію -1977 року, балансова вартість -604,0 тис.руб..
Введення їдальні в експлуатацію у 1980 році та відсутність відповідної вказівки в додатку до зазначеного договору (списку) на думку колегії суддів також спростовує віднесення спірної будівлі до профспілкового майна станом на 18.11.1990 року.
Крім того, відсутність відповідної вказівки в додатку до зазначеного договору (списку) саме по собі не може свідчити про належність будівлі до державної власності, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції станом на 1990 рік спірне майно вже вибуло з власності профспілок у державну власність, а на момент прийняття спірних рішень у 2000 році, приміщення їдальні вже перебувало у комунальній власності, тому прийняття спірних рішень не могло порушувати права держави, а зміст Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 року не впливає на природу спірних правовідносин з участю ФДМУ та не змінює їх.
Пункт 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів визначає право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 21 ЦК України визначає також загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси.
Реалізація указаної норми обмежена сукупністю двох обов'язкових умов, а саме: невідповідністю спірного акту актам цивільного законодавства і порушенням внаслідок прийняття такого акта цивільних прав або інтересів особи.
Захист права власності унормовано, зокрема, положеннями ст. 392 ЦК України.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Разом з тим, відповідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право звернутися до суду за їх захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Під час розгляду будь - якого спору судам необхідно встановлювати на захист яких прав подано позов та ким і яким чином вони порушені.
Відтак, розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством, а за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення чи захист порушених прав позивача.
Позивачем за даним позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням спірного акту.
Отже, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач не мав будь - якого титульного права щодо їдальні станом на день прийняття спірного рішення від 23.03.2000 року, що не могло призвести до порушення будь - якого права чи законного інтересу держави.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.( Роз'яснення Президії ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 року).
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 року № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні та похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на таку будівлю.
При цьому, місцевий суд на підставі положень ч. 2 ст. 144 Конституції України та ст.9, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з урахуванням роз'яснень ВАС України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", дійшов вірного висновку про відсутність такої обов'язкової умови визнання акта недійсним, як порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що після припинення діяльності Хмельницького обласного виробничо-торгівельного об'єднання громадського харчування, яке перебувало в підпорядкування Мінторгу УРСР згідно з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України 07.07.1992 року № 2258-ХІІ повноваження по розпорядженню майном припиненого об'єднання перейшли до ФДМУ, оскільки на момент ліквідації вказаної юридичної особи на підставі рішення виконкому від 19.02.1992 року, зазначений нормативний акт (положення про ФДМУ) не існував. Діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язувало момент виникнення права власності з його державною реєстрацію у відповідному реєстрі.
За вірно встановленої місцевим господарським судом відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 № 223-А, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації права власності та про визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на спірну будівлю їдальні.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101, ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 р. у справі № 16/2/6/71-Н залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.