Справа: № 2а-12445/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"11" грудня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Собківа Я.М.,
суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У серпні 2011 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19 травня 2011 року № 0002294120 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 741 326,65 грн., за порушення вимог пунктів 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2011 року № 0002294120, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 січня 2011 року працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено перевірку господарської одиниці позивача - АЗС, розташованої за адресою: вул. Нікопольська, 1-Б, м. Марганець, Дніпропетровської області, за результатом якої було складено акт перевіки від 28.01.2011 р. за №0157/2665/41/34430873.
В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 12, 13 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині дотримання правил ведення обліку товарних запасів.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 р. №0002294120, яким ТОВ «Альянс Холдинг»нараховано штрафні санкції у розмірі 741 326,65 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.
За результатом розгляду первинної скарги позивача (вих. № 328 від 26.05.2011 року), ДПА у місті Києві прийняла рішення від 25.07.2011 року № 7636/10/25-214, яким скаргу позивача залишила без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення відповідача -без змін.
За результатом розгляду повторної скарги позивача (вих. № 1605 від 02.08.2011 року), ДПА України прийняла рішення від 19.08.2011 року № 15065/6/25-0415, яким скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 19 травня 2011 року № 0002294120 -без змін.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача про застосування щодо нього штрафних (фінансових) санкцій та мотивує свої доводи тим, що основним місцем зберігання оригіналів первинної товаросупровідної документації є бухгалтерія ТОВ «Альянс Холдинг», розташована за адресою: місто Київ, вул. Грінченка, 4, а тому висновки акту перевірки вважає помилковими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
Згідно з пунктом 12 статті 3 вказаного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Отже, з аналізу викладених норм діючого законодавства випливає, що юридичні особи зобов'язані вести облік товарних запасів саме у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та стандартів бухгалтерського обліку.
Згідно із частиною 3 статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-ХIV, суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон N 996-ХIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5, 6 статті 9 Закону N 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Статтею 2 Закону N 996-ХIV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Як свідчать обставини даної справи, під час перевірки господарської одиниці позивача (АЗС, розташованої за адресою: вул. Нікопольська, 1-Б, м. Марганець, Дніпропетровської області), останнім не було надано податковому органу доказів ведення ним обліку товарів, реалізація яких здійснювалась в належній йому господарській одиниці. Однак, в матеріалах справи містяться докази на підтвердження відображення найменування в господарській одиниці позивача товарно-матеріальних цінностей, їх кількості, ціни та суми залишків запасів, виявлених службовими особами відповідача під час проведення перевірки (а.с. 82-85).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача наголошував на тому, що місцем зберігання (архівом підприємства) первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку є саме бухгалтерія ТОВ «Альянс Холдинг», яка розташована за адресою: місто Київ, вул. Грінченка, 4. На підтвердження цьому, ним було долучено до матеріалів даної справи оборотно -сальдові відомості, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні тощо.
Однак, в судовому засіданні представник відповідача зауважив на тому, що вказані документи не були надані податковому органу при проведенні перевірки, чого також не заперечи ів представник позивача під час апеляційного розгляді вказаної справи.
Ненадання вказаних доказів під час проведення перевірки водночас унеможливило податковий орган перевірити порядок введення позивачем обліку товарів, а також здійснення ним продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку. При цьому, встановлення таких обставин з метою перевірки дотримання підприємством вимог Закону віднесено саме до компетенції податкових органів, а не до суду.
Отже, надання позивачем копій видаткових накладних під час судового розгляду не спростовує факт порушення; такі копії накладних не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки не ідентифікують одиницю не облікованого товару, щодо якого за місцем його реалізації встановлено порушення.
Крім цього, судом першої інстанції не встановлювались обставини щодо належного обліку товарних запасів на підставі первинних бухгалтерських документів, тобто з урахуванням одиниць, переліку, ціни, тощо не облікованого товару, не перевірено, що саме ті товари, які були об'єктом перевірки, відображені позивачем у обліку (видаткові накладні).
Разом з тим, під час проведення перевірки позивачем не було надано видаткові накладні з метою ідентифікувати товарно-матеріальні цінності, які були наявні в його господарській одиниці, а тому у колегії суддів відсутні підставі вважати, що вказані товари були обліковані позивачем у встановленому порядку.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, застосування до позивача штрафної санкції згідно з рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 травня 2011 року № 0002294120, за порушення позивачем п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у розмірі 741 326,65 грн., колегія суддів вважає правомірним та таким, що узгоджується з нормами діючого законодавства.
За таких обставин, вимоги даного позову колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, слід відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Бабенко К.А
Петрик І.Й.