26 грудня 2012 року Справа № 5002-33/367-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський центр екологічних технологій")
відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Вест")
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 16 жовтня 2012 року у справі № 5002-33/367-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський центр екологічних технологій" (вул. Паркова, 6, кв. 308-309, Аграрне, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95492)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест" (вул. 30 років Перемоги, 9, с. Дмитрівка, Совєтський район, Автономна Республіка Крим, 97210)
про стягнення 88378,99 грн.
02 лютого 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій»звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вест»про стягнення 88378,99 грн., у тому числі 71776,38 грн. заборгованості за договором з урахуванням інфляційних витрат, 14423,00 грн. пені та 2791,00 грн. 3% річних (а.с. 2, т. 1).
Позов мотивований порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Вест" взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 08/04-05 від 08 квітня 2010 року, а саме, в частині своєчасної та повної оплати отриманого ним товару.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року у справі № 5002-33/367-2012 позов задоволено частково (а.с. 97-102, т.3).
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Вест»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій»68048,99 грн. суми боргу, 441,84 грн. інфляційних втрат, 2523,25 грн. 3 % річних, 1429,27 грн. судового збору та 4381,19 грн. витрат, понесених у зв'язку з проведенням судової експертизи.
В цій частині рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, які містяться на нормах чинного законодавства та підтверджені належними доказами.
Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені в сумі 12697,97 грн.
В цій частині рішення мотивовано пропуском позивачем строку позовної давності для звернення із вимогами про стягнення пені.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Вест" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволення позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 68048,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 441,84 грн. та 3% річних у розмірі 2523,25 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції взагалі не встановлювалось кому був переданий товар, та чи мале місце поставки взагалі. Крім того, оспорювань рішення суду першої інстанції не узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України з аналогічних справ. Також, чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні статей 9, 10 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України", вказаний акт є зведеним обліковим документом, котрий відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо.
13 грудня 2012 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський центр екологічних технологій" надійшов відзив, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки воно є законним.
У судове засідання, яке призначено на 26 грудня 2012 року, сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили.
З урахуванням норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін та їх явка не визнавалась обов'язковою судом апеляційної інстанції, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення справи, судова колегія вирішила розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
08 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій»(далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вест» (далі - Покупець) укладений договір поставки № 08/04-5, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились, що постачальник зобов'язується передати у визначений строк пестициди та агрохімікати (далі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених даним договором (далі - Договір)(а.с. 7, т. 1).
Асортимент, кількість, ціна та сума товару визначається у доповненнях (рахунку, витратній накладній, податковій накладній), а також у додатках до даного договору, укладених на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами даного договору ( пункт 2.1 договору).
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що сума договору визначається доповненнями та додатками, які зазначені в пункті 2.1 договору.
Відповідно до пункту 2.3 Договору ціна товару визначається у додатках в національній валюті з врахуванням ПДВ.
Умови оплати визначаються у додатках, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.1 договору).
Згідно з пунктом 5.1 Договору строк поставки товару визначається у додатках до нього.
Товар відвантажується покупцю на умовах, визначених у додатках до договору ( пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 5.3 Договору перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийняттям по кількості та якості. Передача товару по кількості та якості здійснюється покупцем в момент отримання його від постачальника.
Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до кількості, зазначеній у накладній, по якості - у відповідності до сертифікату якості підприємства - виробника ( пункт 5.4 договору).
Пунктом 6.1 Договору встановленні, обов'язки постачальника оплатити поставлений постачальником товар в сумі та у строки, визначені даним договором та у випадку несвоєчасної оплати за товар оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Строк дії договору визначений в пункті 9.1 та становить до 31 грудня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 262848,99 грн., що підтверджується додатками до договору поставки № 08/04-5 від 08 квітня 2010 року № 1, від 21 квітня 2010 року № 02, від 27 квітня 2010 року № 03, від 05 травня 2010 року № 04, від 14 травня 2010 року № 05, від 23 червня 2010 року № 06, від 30 червня 2010 року № 07, від 09 липня 2010 року № 08, від 12 липня 2010 року № 09, від 19 липня 2010 року № 10, від 26 липня 2010 року № 11, від 03 серпня 2010 року № 12 та видатковими накладними № 144 від 13 травня 2010 року, № 125 від 29 квітня 2010 року, № 92 від 16 квітня 2010 року, № 106 від 21 квітня 2010 року, № 200 від 30 червня 2010 року, №267 від 03 вересня 2010 року, № 198 від 24 червня 2010 року, № 157 від 26 травня 2010 року, № 215 від 16 липня 2010 року, № 219 від 22 липня 2010 року, № 241 від 03 серпня 2010 року (а.с. 8-19, 78-80, т. 1).
Додатком № 12 від 03 серпня 2010 року до договору поставки № 08/04-5 від 08 квітня 2010 року, який був підписаний між сторонами у справі, визначений строк оплати - до 13 вересня 2010 року(а.с. 19, т. 1).
Проте, відповідач, як стверджує позивач, вартість поставленого товару у строки, визначені у додатку № 12, сплатив лише частково, в результаті чого за ним створилась заборгованість в розмірі 68048,99 грн..
Позивач претензією від 29 листопада 2011 року вимагав від відповідача сплати заборгованості , однак вказана вимога була залишена відповідачем поза увагою (а.с. 23, т. 1).
Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій» із даною позовною заявою до господарського суду.
За своєю правовою природою, спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором № 08/04-5 від 08 квітня 2010 року було поставлено товар відповідачу, який був оплачений останнім лише частково, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 68048,99 грн..
Судом було досліджено докази, надані позивачем в обґрунтування факту поставки товару, та з огляду на висновки, яких дійшов судовий експерт, встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товару підтверджується накладними № 144 від 13 травня 2010 року, № 125 від 29 квітня 2010 року, № 200 від 30 червня 2010 року, № 198 від 24 червня 2010 року, № 157 від 26 травня 2010 року, № 215 від 16 липня 2010 року, № 219 від 22 липня 2010 року, № 241 від 03 серпня 2010 року, які підписані уповноваженим представником відповідача, повноваження якого закріплені у відповідній довіреності на отримання товару (а.с. 78-80, 84-86, т. 1).
Одночасно, накладні № 92 від 16 квітня 2010 року, № 106 від 21 квітня 2010 року, № 267 від 03 вересня 2010 року не містять підпису отримувача, у зв'язку з чим факт отримання товару за ними відповідач заперечує.
Однак, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про хибність таких доводів представника відповідача, виходячи з наступного.
Так, їх реквізити (дата складення) та суми, вказані в цих накладних, були відображені сторонами в актах звірення взаємних розрахунків, які були підписані представником та скріплені печаткою відповідача (а.с. 20-22, т.1).
Крім того, представник відповідача, під час розгляду справи судом першої інстанції, посилався на те, що матеріали справи містять як примірники цих накладних без підпису представника відповідача, який би підтверджував отримання товару, так і примірники, підписані представником відповідача. Вказане, на думку представника, свідчить про їх підробленість позивачем.
Проте, факт поставки товару та наявність заборгованості у відповідача була встановлена судовим експертом, що підтверджується висновком № 108-30/03 (а.с. 50, т.3). Так, зокрема, експерт дійшов таких висновків, у тому числі, за результатом дослідження податкових накладних сторін по справі, а також інформації щодо відповідача, як платника ПДВ.
Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Крім того, в матеріалах справи містяться акти звірення взаємних розрахунків сторін по даній справі, підписані та скріплені печатками сторін, в яких відображено заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Вест» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський центр екологічних технологій»в сумі 78048,99 грн. (а.с. 20-22, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2012 року представником позивача було подано суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій він остаточно вимагав стягнення з відповідача 68049,00 грн. заборгованості (а.с.89, т. 3).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт поставки позивачем товару відповідачу, а також факт наявності у останнього заборгованості в сумі 68049,00 грн., що також підтверджено експертизою.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Однак, доказів виконання своїх обов'язків за договором в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару відповідачем суду надано не було.
В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 68048,99 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач з врахуванням останніх уточнень просив суд стягнути з відповідача за період з 01 лютого 2011 року по 29 лютого 2012 року пеню у сумі 12 697,97 грн., 3 % річних в сумі 2523,25 грн. та 441,84 грн. інфляційних втрат.
Проте, вказані вимоги позивача про стягнення пені у сумі 12697,97 грн., 3 % річних в сумі 2523,25 грн. та 441,84 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Позивачем на підставі пункту 6.1 Договору було нараховано відповідачу 12 697,97 грн. пені за період з 01 лютого 2011 року по 29 лютого 2012 року.
Правильність розрахунку суми пені, проведеного позивачем, підтверджена експертом, що знайшло своє відображення у висновку від 27 серпня 2012 року № 108-30/03 (а.с. 50- 63, т. 3).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.
Пунктом 6.1 Договору передбачений, зокрема, обов'язок постачальника у випадку несвоєчасної оплати за товар оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, а також те, що такий вид відповідальності як сплата пені був обумовлений сторонами у договорі, позивачем обґрунтовано та законно нараховано відповідачу пеню в сумі 12 697.97 грн..
В заяві від 01 жовтня 2012 року відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені (а.с. 66-67, т. 3).
Пунктом 1 статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно із положеннями частини 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, враховуючи умови додатку № 12 від 03 серпня 2010 року до договору поставки № 08/04-5, один рік з дати, коли у відповідача виник обов'язок щодо оплати поставленого товару, сплинув 13 вересня 2011 року.
Таким чином, з огляду на те, що позивач звернувся до суду із даною позовною заявою 02 лютого 2012 року, суд погоджується із доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку для звернення із вимогами про стягнення пені, а також щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо цих вимог.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 12697,97 грн. належить відмовити, з огляду на пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду з даними вимогами.
Вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Остаточно, у своєї заяві від 16 жовтня 2012 року позивач вимагав стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 441,84 грн. та 3 % річних в сумі 2523,25 грн., тобто в розмірі, правильність якого була підтверджена судовим експертом, що вбачається з його висновку (а.с. 61-62, 89, т.3).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку по те, що вищевказані вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.
Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити, що заявник апеляційної скарги не обгартовує факт часткової оплати грошових коштів за отриманий товар, а тому доводи про отримання товару не уповноваженою особою є безпідставними. Крім того, оскаржуване рішення не міститься саме на акті звірки взаєморозрахунків, оскільки заборгованість підтверджена іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.
Таким чином, доводи, які викладені у апеляційній скарзі є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункту 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вест" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року у справі № 5002-33/367-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар
Розсилка:
1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський центр екологічних технологій" (вул. Паркова, 6, кв. 308-309, Аграрне, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95492)
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест" (вул. 30 років Перемоги, 9, с. Дмитрівка, Совєтський район, Автономна Республіка Крим, 97210)
3. до господарського суду Автономної Республіки Крим