24 грудня 2012 року Справа № 5002-24/3650-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Латиніна О.А.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивач, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" - Новожилов О.Ю., довіреність №2213 від 25.07.12,
відповідач, Кореїзська селищна рада - не з'явився,
відповідач, дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Чернишевська Г.В., довіреність №474 від 24.09.12,
відповідач, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - не з'явився,
3-тя особа, Верховна Рада Автономної Республіки Крим - Лукашев М.І., довіреність №28-50/585 від 19.12.11,
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 12 листопада 2012 року у справі № 5002-24/3650-2011
за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, Ялта, 98600)
до Кореїзської селищної ради (Севастопольське шосе, 27, Кореїз, м. Ялта, 98670)
дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкінське шосе, 9, Кореїз, м. Ялта, 98671)
закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Ш. Руставелі, 39/41, Київ, 01023)
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Верховна Рада Автономної Республіки Крим (вул. К. Маркса, 18, Сімферополь, 95000)
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові про визнання незаконним та скасування рішення місцевої ради про затвердження проекту відведення земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд дочірньому підприємству "Клінічний санаторій "Місхор", про визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки, який укладений з вказаним дочірнім підприємством як з орендарем (а.с. 130-138 т. 3).
Судове рішення мотивовано тим, що позивач не має прав на користування вказаною земельною ділянкою, позивач не довів того, що спірні рішення та договір перешкоджають йому у здійсненні його статутних завдань щодо управління берегоукріплювальними, протизсувними і пляжними спорудами, що знаходяться у нього на балансі на праві господарського відання.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і засновані на висновку експерта, який містить істотні протиріччя. Передачею в оренду відповідачу земельної ділянки порушено майнове право Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", оскільки Кореїзська селищна рада фактично розпорядилася нерухомим майном держави, яке знаходиться на балансі позивача на праві господарського відання (а.с. 3-8 т. 4).
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник третьої особи погодився з апеляційною скаргою, представник дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" заперечував проти апеляційної скарги. Кореїзська селищна рада та закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої отримані 14 та 17 грудня 2012 року, що підтверджують поштові повідомлення (а.с. 32, 34 т. 4). Апеляційний господарський суд, прийнявши до уваги, що явка сторін не визнана судом обов'язковою, у справі достатньо доказів для розгляду справи, ухвалив - розглянути справу без участі в судовому засіданні осіб, що не з'явилися.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне.
10 червня 1994 року позивач (ідентифікаційний код 03348324) вперше зареєстрований як юридична особа, він є правонаступником державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління", що підтверджує Статут 2007 року (нова редакція), свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка ЄДРПОУ (а.с. 42-54 т. 1).
05 лютого 2003 року здійснена державна реєстрація як юридичної особи дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (а.с. 122-136 т. 1).
04 лютого 2004 року 20 сесією 24 скликання Кореїзської селищної ради прийнято рішення №949 (а.с. 15, 22 т. 1), яким затверджений проект відводу закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" земельної ділянки площею 0,8150 га, розташованої в смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9, для обслуговування пляжної зони, будівель та споруд дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "МІСХОР" (пункт 1), передано закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 0,8150 га, яка розташована в смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9, із земель Кореїзської селищної ради загальною площею 0,8150 га "землі оздоровчого призначення" (сан. Місхор) (строка 7.2, шифр 85), в тому числі за видами по угіддям - "забудовані землі громадського призначення, які використовуються для охорони здоров'я" (графи 34, 43 форми 6-зем) для обслуговування пляжної зони, будівель і споруд ДП "Клінічний санаторій "Місхор", які знаходяться за адресою: смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9 (пункт 2 ), пунктом 3 на землекористувача покладені певні обов'язки.
12 липня 2004 року на підставі рішення Кореїзської селищної ради від 04 лютого 2004 року №949 між Кореїзською селищною радою (орендодавцем) (а.с. 65-66 т. 1) та закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (орендарем) в особі головного лікаря дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "МІСХОР" в письмовій формі укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 20 років (а.с. 16-25 т. 1).
19 липня 2004 року здійснена державна реєстрація вказаного договору Кримською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №0016, що підтверджується відміткою на договорі (а.с. 20 т. 1).
12 липня 2004 року земельна ділянка передана від орендодавця орендарю за актом приймання-передачі (а.с. 26 т. 1) та 04 лютого 2004 року встановлені межі земельної ділянки в натурі, що підтверджує відповідний акт (а.с. 23 т. 1).
Пунктом 1.4. вказаного договору передбачено, що земельна ділянка, яка надана в оренду, не має недоліків, які суттєво впливають на її використання, в межі відводу увійшли берегоукріплювальні споруди, будівництво і фінансування яких здійснюється по титулу "Ялтакурорт" і знаходиться на балансі ДП "Клінічний санаторій "Місхор" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"
За умовами пункту 2.1. спірного договору за цільовим призначенням земельна ділянка передана в орендне користування для обслуговування пляжної зони, будівель і споруд ДП "Клінічний санаторій "Місхор" за адресою: смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, 9.
Вважаючи те, що прийняте Кореїзською селищною радою рішення №949 від 04 лютого 2004 року та укладений договір оренди земельної ділянки від 12 липня 2004 року порушують права Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" як балансодержателя берегоукріплювальних споруд, які увійшли в межі відведення земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення 20-ї сесії 24-го скликання Кореїзської селищної ради від 04 лютого 2004 року №949 "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд "ДП Клінічний санаторій "Місхор" із земель Кореїзської селищної ради ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 липня 2004 року, укладеного між Кореїзською селищною радою та ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" "ДП Клінічний санаторій "Місхор".
Оскаржуваними рішенням та договором урегульовані земельні правовідносини, які існують між відповідачами, і, відповідно, предметом цих відносин є земельна ділянка.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Так, системний аналіз доводів позовної заяви та апеляційної скарги свідчить про те, що підставою заявленого Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" позову є належність берегоукріплювальних споруд, які знаходяться на спірній земельній ділянці, до власності Автономної Республіки Крим і до господарського відання позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовані берегоукріплювальні споруди, які були побудовані за замовленням Кримського протизсувного управління та прийняті в експлуатацію державною приймальною комісією за відповідними актами, які затверджені розпорядженнями виконкому Кримської обласної ради народних депутатів від 14 листопада 1975 року №797-р (а.с. 26-29 т. 1, а.с. 63-64 т. 3), від 29 грудня 1976 року (а.с. 30-33 т. 1), від 29 грудня 1978 року (а.с. 91-94 т. 1, а.с. 65 т. 3).
15 березня 2000 року постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №982-2/2000 (в редакції постанови №444-3/03 від 19 лютого 2003 року) визначений склад майна Автономної Республіки Крим.
Відповідно до пункту 22 Додатку №3 вказаної постанови берегоукріплювальні і протизсувні споруди санаторію "Місхор" (м. Ялта) довжиною 510п/м в складі трьох комплексів віднесені до майна Автономної Республіки Крим та враховані на балансі КРП "Протизсувне управління" (а.с. 34-35 т. 1).
Факт знаходження вказаних берегоукріплювальних споруд на орендованій земельній ділянці сторони не оспорюють, до того він вказаний в договорі оренди (пункт 1.4) та підтверджений висновком судової будівельно-технічної експертизи №18 від 25 липня 2012 року (а.с. 114-120 т. 2).
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 02 квітня 1994 року №02-5/225 визначено, що при вирішенні спорів слід виходити з того, що майно, яке належить до державної власності і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, тобто підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства (стаття 37 Закону України "Про власність" та пункт 2 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні"). Права підприємства щодо розпорядження закріпленим за ним майном, у тому числі державним, визначені, зокрема, в пунктах 5 та 6 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні".
За змістом частини 3 статті 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
З матеріалів справи та пояснень представників позивача та Верховної Ради Автономної Республіки Крим встановлено, що власник берегоукріплювальних споруд санаторію "Місхор" (Автономна Республіка Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим) передав Кримському республіканському підприємству "Протизсувне управління" певні правомочності власника стосовно конкретного індивідуально-визначеного майна, зокрема, берегоукріплювальних і протизсувних споруд санаторію "Місхор" (м. Ялта) довжиною 510п/м в складі трьох комплексів, що безпосередньо пов'язане із статутною діяльністю позивача.
До того ж пункт 2.5 спірного договору оренди землі передбачає, що орендар зобов'язаний забезпечувати доступ на земельну ділянку відповідних служб для ремонту, експлуатації і перекладки існуючих інженерних мереж та споруд, які знаходяться на балансі цих служб (а.с. 18 т. 1).
Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірністю висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що за наявності оспорюваного рішення та договору позивач позбавлений можливості виконувати покладені на нього функції відповідно до статуту підприємства по управлінню берегоукріплювальними спорудами, протизсувними і пляжними спорудами.
Водночас, земельна ділянка, яка є предметом оскаржуваних рішення відповідача та договору оренди є окремим об'єктом цивільних прав.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 58 Земельного кодексу України землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм належать до земель водного фонду.
Частиною 1 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
За змістом частини 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що знаходилися в державній і комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки та в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 Земельного кодексу України документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту селища Кореїз, на яку поширюється юрисдикція Кореїзської селищної ради, отже, ухвалюючи відповідні рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", місцева рада діяла в межах своїх повноважень і передала земельну ділянку із земель Кореїзської селищної ради за раніше розробленим проектом землеустрою, розробленому землевпорядною організацією на підставі рішення 20-ої сесії 24-ого скликання Кореїзської міської ради "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд "ДП "Клінічний санаторій "Місхор" із земель Кореїзської селищної ради від 04 лютого 2004 року №949 з дотриманням вимог земельного законодавства, тому підстав для визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради від 04 лютого 2004 року №949 немає.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26 січня 2000 року N02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
За викладених обставин, позивач жодним належним доказом у справі не довів, яким чином його право господарського відання на берегоукріплювальні споруди порушується оскаржуваними рішенням та договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що Кореїзська селищна рада фактично розпорядилась нерухомим майном, яке знаходиться на балансі позивача на праві господарського відання, засновані на суб'єктивних припущеннях Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", оскільки ні в оскаржуваному рішенні відповідача, ні в договорі оренди земельної ділянки не йдеться мови про передачу закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" будь-яких прав на нерухоме майно, що перебуває на обліку у позивача на праві господарського відання.
Крім того, судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в межах орендованої земельної ділянки, крім берегоукріплювальних та протизсувних споруд, знаходиться інше нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу, зокрема: пляжні будівлі та споруди ДП "Клінічний санаторій "Місхор" по Алупкінському шосе, 9 в смт. Кореїз у тому числі: санвузли, вбудовані в підпірну стіну-туалет літ. М, павільйон "сон у моря" спортзал літ. З, медпавільйон літ. Ж, дитячий павільйон літ. ОІ площею17,3 м2, прохідна літ. ЖІ площею 17,4 м2, навіс літ. Н площею 134,4 м2, навіс літ. О площею 462,1 м2, державна реєстрація яких була здійснена на підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради "Про внесення доповнень до рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №73 (13) від 15 березня 2002 року "Про оформлення права власності на пляжні будівлі та споруди санаторію "Місхор" по Алупкінському шосе, 9 в смт. Кореїз" №1947 від 11 вересня 2008 року.
Даний факт був підтверджений вказаним вище висновком судової експертизи.
Правомірність оформлення права власності на зазначені вище пляжні споруди та будівлі за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року у справі №5002-28/11048-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2012 року.
Таким чином, з урахуванням зазначених обставин та експертного висновку судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що берегоукріплювальні споруди, що знаходяться на балансі позивача, займають лише частину земельної ділянки площею 428,20 кв.м. із орендованої позивачем 8.150,00 кв.м., водночас дана обставина не свідчить, що майнові права Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" в будь-який спосіб порушуються оскаржуваними актами.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо неправомірного взяття до уваги судом першої інстанції експертного висновку у даній справі не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції у відповідності з приписами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України здійснив належну правову оцінку доказів у даній справі, не надаючи висновку експерта будь-якої переваги серед інших доказів.
До того, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції з посиланням на експертний висновок встановив обставини щодо наявності на земельній ділянці берегоукріплювальних споруд, що не заперечувалось жодною із сторін, та зробив висновок стосовно перебування на орендованій земельній ділянці не лише майна, що знаходиться у позивача на балансі на праві господарського відання, з чим також погодився позивач.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правомірністю висновків суду першої інстанції щодо непоширення на спірні правовідносини положень Цивільного кодексу України про правові наслідки застосування позовної давності, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведене існування самого суб'єктивного права, у випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Враховуючи відсутність будь-яких законодавчих заборон щодо передачі в оренду закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" спірної земельної ділянки та факт відсутності у зв'язку з цим порушення прав господарського відання Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на берегоукріплювальні та протизсувні споруди, судова колегія дійшла переконаного висновку щодо законності рішення суду першої інстанції, прийнятого при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з повним, всебічним та об'єктивним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" у частині оскарження рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2012 року залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2012 року у справі № 5002-24/3650-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.А.Латинін
З.Д. Маслова
Розсилка:
1. Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30, Ялта, 98600)
2. Кореїзська селищна рада (Севастопольське шосе, 27, Кореїз, м. Ялта, 98670)
3. дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "МІСХОР" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Алупкінське шосе, 9, Кореїз, м. Ялта, 98671)
4. закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Ш. Руставелі, 39/41, Київ, 01023)
5. Верховна Рада Автономної Республіки Крим (вул. К. Маркса, 18, Сімферополь, 95000)