Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
22 травня 2012 року Справа № 1170/2а-811/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого -судді Л.І. Хилько,
при секретарі судового засідання -О.В. Бабіч
за участю представників:
позивача -Ю.А. Скляр
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Олександрійської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Виконавчий комітет Олександрійської міської ради /позивач/ звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції /відповідач/, в якому просить суд:
- визнати дій головного державного виконавця відділу ДВС Олександрійського МРУЮ Кошеленко В.М. щодо вчинення виконавчих дій по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 16.01.12р. ВП №30683674 щодо примусового виконання постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради від 13.12.11 р. №135 про стягнення з гр. ОСОБА_3 штрафу в розмірі 3 400,00 грн. -неправомірними;
- зобов'язати головного державного виконавця відділу ДВС Олександрійського МРУЮ Кошеленко В.М. відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради від 13.12.11 р. №135 про стягнення з гр. ОСОБА_3 штрафу в розмірі 3 400,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.12.11 р. на адресу відповідача було направлено постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради від 13.12.11 р. №135 для примусового стягнення з гр. ОСОБА_3 штрафу в розмірі 3 400,00 грн..
16.01.12 р. державний виконавець Кошеленко В.М. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради від 13.12.11 р. №135 для примусового стягнення з гр. ОСОБА_3 штрафу в розмірі 3 400,00 грн..
Як зазначив позивач, такі дії державного виконавця Кошеленко В.М. є неправомірними, а постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження - незаконною.
Представник позивача в судовому засіданні 22.05.12 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 22.05.12 р. не з'явився, повідомлений вчасно та належним чином /а.с.57/, надав до суду заяву про розгляд справи без представника відповідача /а.с.58/. З наданих до суду письмових запереченнях пояснив, що всі дії державного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження»та були спрямовані, в першу чергу, на не позбавлення боржника /гр. ОСОБА_3./ права на сплату штрафних санкцій у одинарному розмірі, а також на оскарження постанови про адміністративне стягнення у встановленому законом порядку /а.с.47-48/.
Згідно ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.05.12 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.05.12 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.12.11 р. адміністративна комісія при виконкомі Олександрійської міської ради винесла постанову №135, якою гр. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700,00 грн. /а.с.8/.
Згідно листа від 29.12.11 р. №413, відповідно до ст.308 КУпАП адміністративна комісія при виконком Олександрійської міської ради направила на адресу відповідача для виконання постанову від 13.12.11 р. для примусового стягнення з гр. ОСОБА_3 штрафу. Також було вказано, що добровільно штраф у встановлений термін правопорушник не сплатив.
Даний лист отримано відповідачем: згідно доказів відповідача -12.01.12 р. за вх.№335/07-26/5 /а.с.52/, згідно доказів позивача - 05.01.12 р. /а.с.10/.
16.01.12 р. головний державний виконавець ВДВС Олександрійського МРУЮ Кошеленко В.М., розглянувши постанову адміністративної комісії №135 від 13.12.11 р. про стягнення з гр. ОСОБА_3 на користь держави штрафу в розмірі 3 400,00 грн. /1 700 * 1 700 = 3 400/, виніс постанову ВП №30683674 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаної вище постанови /а.с.7/.
Надаючи правову оцінку діям державного виконавця, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.99 р. №606-XIV /по тексту - Закон №606- XIV/, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів /посадових осіб/ - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч.1 ст.6 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Стаття 26 Закону №606-XIV вказує, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, п.8 ч.1 ст.26 Закону №606-XIV передбачено право державного виконавця відмовляти у відкритті виконавчого провадження не тільки з підстав, вказаних в п.1-7 ч.1 ст.26, а й за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до змісту постанови державного виконавця від 16.01.12 р. ВП №30683674, підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження стало те, що позивач при направленні до органу ДВС постанови адміністративної комісії №135 від 13.12.11 р. повинен був також направити документи, що підтверджують вручення даної постанови боржнику /правопорушнику гр. ОСОБА_3./ для добровільного її виконання /а.с.7/.
Згідно п.3 ст.299 Кодексу України про адміністративні правопорушення /по тексту -КУпАП/, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Стаття 307 КУпАП вказує, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Згідно статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно протоколу засідання адміністративної комісії при виконкомі Олександрійської міськради №135 від 13.12.11 р., правопорушник гр. ОСОБА_3 на засідання адміністративної комісії не з'явився /а.с.9/. Крім цього, 13.12.11 р. адміністративна комісія виносить постанову №135, якою гр. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн.. В резулятивній частині вказаної постанови додатково зазначено, що штраф необхідно сплатити у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної постанови, а потім додатково зазначено, що квитанцію пред'явити в каб.202 до 27.12.2011 р. /а.с.8/.
Тобто, адміністративна комісія, не зважаючи на норми чинного законодавства, зобов'язала гр. ОСОБА_3 сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк не з дня отримання ним /вручення йому/ постанови про накладення штрафу, а з дня її винесення, при цьому залишивши поза увагою ту обставину, що вказана особа /правопорушник/ не була присутня при винесенні постанови від 13.12.11 р. №135.
Крім того, з додаткових пояснень представника позивача вбачається, що гр. ОСОБА_3 на засідання адміністративної комісії не з'явився, постанова від 13.12.11 р. №135 під підпис гр. ОСОБА_4 не вручалась, будь-які відомості про те, чи отримав гр. ОСОБА_4 постанову від 13.12.11 р. №135 -відсутні. Постанова була винесена 13.12.11 р., так як гр. ОСОБА_4 у п'ятнадцятиденний строк не сплатив штраф /не надав квитанцію про сплату штрафу/, заява про примусове виконання була направлена до відповідача 29.12.11 р., тобто на шістнадцятий день після її винесення /а.с.45/.
Вказані пояснення також свідчать про те, що позивачем грубо порушено вимоги ст.ст.307-308 КУпАП.
Відповідач в свою чергу, з метою не допущення порушення прав та законних інтересів боржника /гр. ОСОБА_3./, як того вимагає стаття 6 Закону №606-XIV, за відсутності доказів отримання боржником постанови від 13.12.11 р. №135 виніс постанову від 16.01.12 р. ВП №30683674 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаної вище постанови /а.с.7/, що на думку суду відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України дії відповідача, дійшов висновку, що вони здійсненні ним в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69, 70-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько