Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "21" грудня 2012 р. Справа № 7/5007/1218/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшову Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Чангаров О.О. - довіреність від 25.01.11р.;
від відповідача: Блажкевич О.М. - доручення від 23.03.11р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Торгового дому "Пальміра" Дочірнього підприємства компанії "Палма ГРУП С.А." (Швейцарія) (м. Київ)
до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)
про стягнення 362771,08 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 362771,08 грн. заборгованості, з яких: 255930,19 грн. - основний борг, 13338,40 грн. - пеня, 86475,76грн. - 30% річних, 7026,73 грн. - інфляційні.
21.12.12р. представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 337235,70 грн. заборгованості, з яких: 236938,19 грн. - основний борг, 6407,33грн. - пеня, 89496,75 грн. - 30% річних, 7255,43 грн. - інфляційні.
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.12.12р. підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме заперечує щодо суми 30% річних та інфляційних, подав суду контррозрахунок інфляційних.
Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, ТД "Пальміра" ДПК "Палма ГРУП С.А." (позивач/продавець) та ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" (відповідач/покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09 від 27.12.10р., позивач зобов'язався продати та доставити товари в асортименті, а відповідач прийняти та оплатити зазначені товари на умовах, що визначені Договором (п.п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору строк оплати товару встановлений протягом 30-ти календарних днів з моменту його отримання.
Також пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку недотримання відповідачем строків оплати товару, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу, а також 30% річних у відповідності зі ст. 625 ЦК України.
Даний договір діє з моменту його підписання та до 31.12.11р. (п.п. 8.2.).
На виконання умов договору позивач згідно з видатковими накладними № 02/0011 від 05.01.11р., №02/0157 від 19.01.11р., №00212/02 від 24.01.11р., №200252 від 27.01.11р., №200371 від 07.02.11р., №200473 від 16.02.11р., №200532 від 21.02.11р., №200593 від 24.02.11р., №139 від 10.03.11р., №288 від 18.03.11р., №303 від 24.03.11р., №171 від 12.04.11р., №279 від 19.04.11р., №325 від 21.04.11р., №355 від 22,04.11р., №417 від 28.04.11р., №500 від 06.05.11р., №587 від 16.05.11р., №603 від 16.05.11р., №612 від 17.05.11р., №652 від 19.05.11р., №723 від 24.05.11р., №737 від 25.05.11р., №759 від 25.05.11р., №793 від 27.05.11р., №838 від 31.05.11р., №860 від 01.06.11р., №944 від 07.06.11р., №986 від 10.06.11р., №1050 від 15.06.11р., №707 від 23.06.11р., №1178 від 23.06.11р., №1220 від 29.06.11р., №1339 від 06.07.11р., №1348 від 07.07.11р., №1388 від 11.07.11р., №1481 від 18.07.11р., №1518 від 20.07.11р., №1591 від 26.07.11р., №1747 від 05.08.11р., №1792 від 10.08.11р., №1882 від 11.08.11р. та №1854 від 16.08.11р. (а.с. 24-67 том 1) передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 685 865,21 грн.
Відповідач за отриманий товар, оплатив товар на суму 429 935,02 грн., що під підтверджується копіями платіжних доручень №394 від 22.04.11р. на суму 13000,00грн., №467 від 28.04.11р. на суму 7500,00грн., №564 від 05.05.11р. на суму 16300,00грн., №772 від 16.05.11р. на суму 26000,00грн., №851 від 18.05.11р. на суму 34500,00грн., №902 від 23.05.11р. на суму 17000,00грн., № 954 від 24.05.11р. на суму 12000,00грн., №1340 від 25.05.11р. на суму 18300,00грн., №1029 від 27.05.11р. на суму 14000,00грн., №1057 від 31.05.11р. на суму 12500,00грн., №1082 від 01.06.11р. на суму 34500,00грн., №1137 від 06.06.11р. на суму 17000,00грн., №12310 від 08.06.11р. на суму 40762,36грн., №1336 від 22.06.11р. на суму 25000,00грн., №1502 від 06.07.11р. на суму 23100,00грн., №1631 від 19.07.11р. на суму 25000,00грн., №1644 від 20.07.11р. на суму 5000,00грн., №1700 від 25.07.11р. на суму 35400,00грн., №1885 від 09.08.11р. на суму 12000,00грн., №1903 від 10.08.11р. на суму 5000,00грн., №1920 від 11.08.11р. на суму 16000,00грн., №1927 від 12.08.11р. на суму 17000,00грн. та №1946 від 15.08.11р. на суму 4500,00грн. (а.с. 138-160 том 1).
Також в ході розгляду справи судом встановлено, що згідно договорів про переведення боргу №1 від 27.02.12р. та №2 від 23.03.12р. позивач враховує оплату боргу відповідачем в сумі 8992,00грн. від 27.02.12р. та 10000,00грн. від 23.03.12р.
За вищевказаних обставин, сума основного боргу станом на день звернення до суду складає 236938,19грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 236938,19грн.
Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 6407,33грн. пені.
Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума пені складає 6407,33грн. (а.с.2-3 том 2).
Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до наведеної норми закону, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30% річних у сумі 89496,75грн. та інфляційні в сумі 4393,43грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення 4393,43грн. інфляційних, суд зазначає наступне.
Представник відповідача подала контррозрахунок інфляційних, згідно якого сума останніх складає 1980,98грн.
Представник позивача в судовому засіданні, погодившись з даним розрахунком, в порядку ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги в частині інфляційних та просив стягнути з відповідача 1980,98 грн.
Суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимогу про стягнення інфляційних в сумі 1980,98грн.
Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума 30% річних складає 89496,75грн. (а.с. 4-5 том 2).
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 236938,19грн. - основного боргу, 6407,33грн. - пені, 1980,98грн. - інфляційних та 89496,75грн. - 30% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 45, ід. код 32176931)
- на користь Торгового дому "Пальміра" Дочірнього підприємства компанії "Палма ГРУП С.А." (Швейцарія) (03680, м. Київ, вул. Кржижановського, 4 оф. 215, ід. код 25422297) 334823,25 грн. заборгованості, з яких: 236938,19 грн. - основний борг, 6407,33грн. - пеня, 89496,75 грн. - 30% річних, 1980,98 грн. - інфляційні, а також 7203,53грн. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 26.12.12
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу.