ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2012 року № 2а-16738/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Донця В.А., Кармазіна О.А., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомМіністерства охорони здоров'я України
доДержавної виконавчої служби України
провизнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування рішень
Міністерство охорони здоров'я України (далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі -відповідач), в якому просить:
- визнати дії та бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. протиправними,
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. ВП № 32254460 від 06.11.2012 про накладення штрафу та вимогу від 06.11.2012 № 535/5-10,
- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 32254460 в порядку пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2012 р. відкрито провадження у справі.
У судове засідання 21.12.2012 р. представник позивача прибув. Відповідач, належним чином повідомлений про судове засідання, не з'явився.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем винесено постанову про накладення штрафу в порушення вимог чинного законодавства та вважає, що вчинив всі дії для виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва в межах норм бюджетного законодавства України щодо цільового використання бюджетних коштів.
Відповідач проти позову заперечує (письмові заперечення долучено в судовому засіданні 20.12.2012 р.), надав до суду завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 32254460.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 17.04.2012 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. відкрито виконавче провадження ВП №32254460 про примусове виконання виконавчого листа №2а-5447/2011, виданого 17.01.2012 р. Солом'янським районним судом міста Києва, про зобов'язання Міністерство охорони здоров'я України та Головне управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити поліклініку № 2 Солом'янського району міста Києва лікарським засобом -імуносупресивним препаратом «Міфортік»у кількості, що відповідає потребі ОСОБА_3 для запобігання відторгненню трансплантата за період з 05 березня 2011 року.
06.11.2012 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І., керуючись статтями 5, 11, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП №32254460 про накладення на позивача штрафу у розмірі 680,00 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, (далі -Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(далі - державні виконавці).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Статтею 89 Закону № 606-ХІV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Аналізуючи вищевикладену статтю, суд приходить до висновку, що законодавець передбачив єдину підставу, за якої державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу - невиконання рішення без поважних причин (частина перша ст. 89 Закону № 606-ХІV).
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2012 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 32254460 по виконанню виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва про зобов'язання Міністерство охорони здоров'я України та Головне управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити поліклініку № 2 Солом'янського району міста Києва лікарським засобом -імуносупресивним препаратом «Міфортік»у кількості, що відповідає потребі ОСОБА_3 для запобігання відторгненню трансплантата за період з 05 березня 2011 року. Встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення.
Копію вказаної постанови направлено листом від 24.04.2012 р. боржнику для виконання, стягувачу для відома.
Міністерство охорони здоров'я України листом від 24.05.2012 звернулось до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження в порядку п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
В листі позивач повідомив, що Міністерство охорони здоров'я України здійснює закупівлі та розподіл централізовано закуплених товарів і послуг в межах бюджетних призначень, згідно з розрахунками, що проводяться з урахуванням потреби відповідно до заявок територіальних органів охорони здоров'я, закладів МОЗ України та розпорядчих коштів. Відповідно до заявок Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) МОЗ України наказом від 17.11.2011 № 802 було затверджено Розподіл лікарських засобів для надання медичної допомоги хворим, які потребують трансплантації органів чи інших анатомічних матеріалів або перенесли трансплантацію.
Враховуючи вищевикладене, позивач повідомив, що МОЗ України листом від 23.05.2012 № 14.02-05/35 звернулось до Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням забезпечити поліклініку № 2 Солом'янського району м. Києва лікарським засобом -імуносупресивним препаратом «Міфортік»у кількості, що відповідає потребі ОСОБА_3 для запобігання відторгненню трансплантата за період з 05 березня 2011 року.
14.06.2012 до відповідача надійшов лист Головного управління охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради № 039-5251/10 15.05.2012, в якому зазначено, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»: «відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах у разі амбулаторного лікування осіб проводиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб».
ОСОБА_3 відповідно до свого місця проживання перебуває на обліку у Поліклініці № 2 Солом'янського району міста Києва.
Згідно з інформацією, наданої Управлінням охорони здоров'я Солом'янського району в м. Києві державної адміністрації, Поліклінікою № 2 Солом'янського району міста Києва видано лікарський засіб - імуносупресивний препарат «Міфортік»180 мг., за період з 01.04.2010 по 21.06.2011 р.р., ОСОБА_3 в кількості - 3 387 капсул.
Згідно з інформацією, наданої Центральною поліклінікою Шевченківського району міста Києва, ОСОБА_3 видано лікарський засіб імуносупресивний препарат «Міфортік»180 мг., за період з 23.12.2011 по 30.06.2012 р.р. в кількості - 1 704 таблеток.
Таким чином, відповідачем було встановлено невиконання боржником рішення суду в строк, наданий для самостійного виконання.
Керуючись статтями 11, 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження»06.11.2012 за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, на боржника Міністерство фінансів України накладено штраф у розмірі 680,00 грн., про що винесена відповідна постанова.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду обґрунтовано, оскільки позивачем не надано доказів поважності причин невиконання постанови Солом'янського районного суду міста Києва у встановлений державним виконавцем строк, а відтак не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. та про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. ВП № 32254460 від 06.11.2012 про накладення штрафу.
Щодо позовних вимог про зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 32254460 в порядку пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та визнання бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. протиправною, суд вважає їх такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Статтею 49, п. 8 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд звертає увагу, що закінчення виконавчого провадження є виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень -ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, позовна вимога про зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 32254460 в порядку пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Слід вказати, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи.
Таким чином, позовна вимога про визнання бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. протиправною є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Що стосується позовної вимоги про скасування вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. від 06.11.2012 р. № 535/5-10, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, вимогою від 06.11.2012 р. № 535/5-10 відповідач вимагав негайно виконати виконавчий лист № 2-а-5447/2011 та про виконання повідомити відділ примусового виконання рішень, вказати відповідальну за виконання даного рішення особу та її посаду в термін п'яти робочих днів з моменту отримання даної вимоги.
Так, згідно ст.. 5 Закону України «Про виконавче провадження»вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Державний виконавець в силу ст.. 11 Закону України «Про виконавче провадження»здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Таким чином, вимога винесена в межах передбачених Законом України «Про виконавче провадження» повноважень державного виконавця.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
За таких обставин, постанова про накладення штрафу узгоджується з вимогами чинного законодавства, а посилання позивача на протиправність дій та бездіяльності державного виконавця є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи те, що судом не встановлено наявності будь-яких рішень, дій чи бездіяльності відповідача 1, як суб'єкта владних повноважень, які стосувалися б порушення вимог чинного законодавства щодо порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволенні адміністративного позову Міністерства охорони здоров'я України до Державної виконавчої служби України про
визнання дій та бездіяльності головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. протиправними,
скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. ВП № 32254460 від 06.11.2012 про накладення штрафу та вимоги від 06.11.2012 № 535/5-10,
зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 32254460 в порядку пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. О. Маруліна
Судді О.А. Кармазін
В.А. Донець