Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
24 грудня 2012 р. № 2-а- 12691/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д.,
при секретарі - Тайцеві А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005571702 від 16.10.2012 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі Акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0005571702 від 16.10.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ФО-П ОСОБА_1 з питань правильності та повноти обчислення податку з доходів фізичних осіб по взаємовідносинам з зазначеним контрагентам, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ФО-П ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у 2011 році підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року та винесене на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення №0005571702 від 16.10.2012 року. Зазначив, що ФО-П ОСОБА_1 було занижено податок з доходів фізичних осіб у 2011 році на суму 27295,86 грн.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченні на позов, просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Судом також встановлено, що на підставі направлень від 03.09.2012 року №1701, від 17.09.012 року №1832, виданих ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, Осипенко Андрієм Васильовичем - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року.
За результатами перевірки складено Акт N3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 року, який містить висновки щодо заниження ФО-П ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у 2011 році на суму 27295,86 грн.
У акті перевірки зазначено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Металург-2010», код ЄДРПОУ 37365818 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності. Таким чином, з дослідженого судом Акту перевірки N3987/17-217/НОМЕР_1 від 28.09.2012 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ „Металург-2010".
На підставі акту перевірки ФО_П ОСОБА_1, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0005571702 від 16.10.2012 року., яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок з доходів фізичних осіб, 11010500 на суму 34119,83 грн., в тому числі за основним платежем на суму 27295,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6823,97 грн.
Як вбачається з акту перевірки позивача, останній мав взаємовідносини з ТОВ „Металург-2010".
Судом встановлено, що між Позивачем, ФО-П ОСОБА_1, та його контрагентом, ТОВ «Металург-2010», 15.11.2011 року був укладений Договір №151106. Згідно п.п.1.1 Договору ТОВ «Металург-2010» зобов'язується продати товар, а ФО-П ОСОБА_1 прийняти та оплатити поставлений товар.
На виконання умов договору в листопаді 2011 року ТОВ «Металург-2010» було передано у власність Позивача товар, що підтверджується видатковими накладними, всього на суму 196739,11 грн., сума без ПДВ - 163949,26 грн., ПДВ - 32789,85 грн.,в тому числі: №3011-1 від 30.11.2011 року (всього на суму 36010,00 грн., сума без ПДВ - 30008,33 грн., ПДВ 6001,67 грн.); №3011-3 від 30.11.2011 року (всього на суму 18100,00 грн., сума без ПДВ - 15083,34 грн., ПДВ 3016,66 грн.); №1612-1 від 16.12.2011 року (всього на суму 77322,71 грн., сума без ПДВ 64435,59 грн., ПДВ 12887,12 грн.); №2312-4 від 23.12.2011 року (всього на суму 65306,40 грн., сума без ПДВ 54422 грн., сума ПДВ 10884,40 грн.).
ТОВ «Металург-2010» були виписані податкові накладні всього на суму 196739,11 грн., сума без ПДВ - 163949,26 грн., ПДВ - 32789,85 грн., в тому числі: №98 від 30.11.2011 року (всього на суму 36010,00 грн., сума без ПДВ - 30008,33 грн., ПДВ 6001,67 грн.); №101 від 30.11.2011 року (всього на суму 18100,00 грн., сума без ПДВ - 15083,34 грн., ПДВ 3016,66 грн.); №89 від 16.12.2011 року всього на суму 77322,71 грн., сума без ПДВ 64435,59 грн., ПДВ 12887,12 грн.); №119 від 23.12.2011 року (всього на суму 65306,40 грн., сума без ПДВ 54422 грн., сума ПДВ 10884,40 грн.).
Оплату здійснено згідно платіжних доручень №31 від 16.12.2011 року на суму 54110,00 грн.; №4 від 21.02.2012 року на суму 23322,71 грн.; №5 від 23.02.2012 року на суму 46000 грн.; №6 від 28.02.2012 року 8000 грн.; №2 від 14.02.2012 року на суму 43600 грн.; №3 від 17.02.2012 року на суму 21706,40 грн. .
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи та з пояснень представника позивача на сторінці 9 акту перевірки зазначається податкова накладна №240 від 16.12.2011 року (загальна сума 10600,00 грн., сума без ПДВ 8833,33 грн., ПДВ 1766,67 грн.), яка нібито виписана ТОВ "Металург-2010". Та на підставі цього податковим органом взято до увагу цю суму (8833,33 грн.) при розрахунку суми заниження податку з доходів фізичних осіб. З приводу цього суд зауважує, що податкова накладна №240 від 16.12.2011 року та відповідно видаткова накладна №РН-1612-03 від 16.12.2011 року були виписані зовсім іншим постачальником ФО-П ОСОБА_1, а саме ПП «БАВАРІЯ-Ф». Тому незрозумілим є абсолютне необґрунтоване включення податковим органом суми 8833,33 грн. при розрахунку завищення валових витрат ФО-П ОСОБА_1 є не обгрунтованими. На підтвердження даного факту представником позивача в судовому засіданні також був наданий реєстр отриманих податкових накладних, з якого вбачається, що податкова накладна №240 була виписана іншим постачальником ФО-П ОСОБА_1, а саме ПП «БАВАРІЯ-Ф». Окрім цього, представником позивача також були надані Договір №011208 від 01.12.2011, укладений між ПП «БАВАРІЯ-Ф» та ФО-П ОСОБА_1, податкова накладна №240 від 16.12.2011 року, видаткова накладна №РН-1612-03 від 16.12.2011 до вказаного договору, а також рахунок - фактура №СФ-151224 від 15.12.2011, платіжне доручення №33. Дані документи були долучені до матеріалів справи.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з товарів за договором , укладеним між ТОВ «Металург-2010» та ФО-П ОСОБА_1, представником позивача в судовому засідання було надано копію договору на транспортування товарів, а також копія договору нежитлового приміщення, де зберігався придбаний товар, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, представником позивача надано, а судом приєднано до матеріалів справи копію договору, а також відповідну первинну документацію по взаємовідносинам ФО-П ОСОБА_1 з замовником стосовно подальшого використання товарів, придбаних ФО-П ОСОБА_1 у ТОВ «Металург-2010».
Таким чином, суд дійшов висновку, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "Металург-2010" було виконано договір, результати якого були використані позивачем відповідно виду діяльності - обробка металевих виробів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зауважує, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.
Оскільки висновки відповідача про заниження позивачем податку з фізичних осіб ґрунтуються лише на складеному ДПІ, в якій знаходиться на обліку ТОВ «Металург-2010», акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Металург-2010», то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.
Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем з ТОВ «Металург-2010» за договором поставки №151106 від 15.11.2011 погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо його виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер, отже дії позивача щодо обчислення податку з доходів фізичних осіб є вірними та правомірними.
Також, суд зазначає, що в 2010 році позивач перейшов зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему у відповідності до норм чинного законодавства. На той час не було обов'язку у позивача сплачувати зазначений податок, а тому податок з доходів фізичних осіб, штрафні санкції застосовані неправомірно.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що прийняте Державної податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення за №0005571702 від 16.10.2012 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за №0005571702 від 16.10.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору 341.00 грн. (триста сорок одна гривня 20 коп.).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 28.12.2012 року.
Суддя Кухар М.Д.