Справа № 433/1771/12
2-а/433/109/12
іменем України
20.12.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покровське адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, Головного управління юстиції в Дніпропетровській області на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції,-
ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції в якій просиласкасувати акт передачі непроданого майна, що належало ТОВ «Перун»від 05.07.2004 року та виділити їй частину непроданого майна -приміщення спортклубу, що знаходиться в с. Андріївка Покровського району та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції передати їй частину непроданого майна, відповідно діючого законодавства, посилаючись на те, що рішенням суду на її користь було стягнуто заробітну плату в сумі 1613,02 грн., відкрито виконавче провадження, було проведено опис майна боржника та після часткової реалізації їй було сплачено 444,02 грн. 28.05.2003 року вона отримала повідомлення відділу ДВС про те, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження»вона має право залишити за собою непродане майно боржника за його оціночною вартістю, а саме приміщення спортклубу, що знаходиться в с. Андріївка Покровського району. 30.05.2003 року вона повідомила відділ ДВС заявою про те, що бажає залишити за собою непродане майно боржника -приміщення спортклубу. 30.07.2004 року вона дізналась про те, що приміщення спортклубу передано стягувачу ОСОБА_2 згідно акту від 05.07.2004 року. Вважає, що непродане майно боржника передане лише одному стягувачу з порушенням чинного законодавства України, оскільки ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження»вказує, що непродане майно пропонується отримати всми стягувачам.
В судовому засіданні представник позивачки вимоги підтримала на підставі доводів, вказаних у скарзі та зазначила, що заяву про згоду на отримання непроданого майна ОСОБА_1 подавала безпосередньо державному виконавцю та доказів отримання цієї заяви відповідачем в неї немає.
Представник ГУЮ в Дніпропетровській області позов не визнала, подавши письмові заперечення які зводяться за своїм змістом до ліквідації відділу ДВС Покровського РУЮ.
Представник відділу ДВС Покровського РУЮ в судове засідання не з'явився, направивши заяву про розгляд справи в його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно копії рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16.07.2002 року стягнуто на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Перун»заробітну плату в сумі 1613,02 грн. (а.с. 5).
Згідно копії заяви видно, що ОСОБА_1 додала до позову ксерокопію заяви про те. що згідно виконавчого листа № 769 про стягнення заборгованості з ТОВ «Перун»вона згідна отримати майно приміщення спортклубу в с. Андріївка. Однак вказана заява не містить відміток про її отримання (а.с.6).
Згідно копії листа відділу ДВС на адресу ОСОБА_1 їй було запропоновано отримати приміщення спортклубу в с. Андріївка (а.с. 7).
Згідно копії постанови від 06.05.2004 року передано непродане майно, яке належить ТОВ «Перун», а саме будівлю спортивного клубу, с. Андріївка Покровського району в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2945 грн. за його оціночною вартістю, що складає 2945 грн. (а.с.8).
Згідно копії акту про передачу непроданого майна стягувачеві від 07.05.2004 року, згідно ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження»майно передається стягувачу ОСОБА_2 за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію -вартість будівлі спортивного клубу становить 2945 грн. (а.с. 9).
Як видно з відповідей канцелярії Покровського райсуду та відділу ДВС, справа та виконавче провадження знищені.
Згідно ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України, а іншого майна - Кабінетом Міністрів України.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.
Якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути
звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою
коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику.
Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. За фактом такої передачі державним виконавцем
складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, витрат на здійснення виконавчих дій, штрафу, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.
Як видно з матеріалів справи, позивачка не довела про виявлення свого бажання залишити за собою спірне майно, оскільки надана суду копія заяви про залишення за собою майна не містить доказів про її отримання, а також не містить точної дати її подання, а тому суд позбавлений можливості встановити, чи дійсно дана заява була подана до ВДВС Покровського РУЮ та точну дату її подання, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.
Також, в своїй скарзі ОСОБА_1 просить скасувати акт передачі майна, що належало ТОВ «Перун»від 05.07.2004 року, однак такий акт ВДВС Покровського РУЮ взагалі не виносився щодо спірного майна та в матеріалах відсутній, а виносився акт від 07.05.2004 року. Тобто по даній скарзі відсутній предмет оскарження, а тому права ОСОБА_1 в цій частині не підлягають захисту, оскільки не є порушеними.
В зв'язку з відмовою в задоволенні скарги судові витрати покладаються на ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 158-163, 167, ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, Головного управління юстиції в Дніпропетровській області на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Покровського районного управління юстиції.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: К. С. Лукінова