Копія
Іменем України
Справа № 2а-14777/11/0170/18
09.10.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач"- Марюшин Сергій Петрович, довіреність № б/н від 15.05.12
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 173/25-1/10 від 26.03.12
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Джемілова Алімє Наріманівна, довіреність № 33/2Д-1/10 від 03.03.12
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 03.07.12 у справі № 2а-14777/11/0170/18
за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач" (вул. Чапаєва, 9, селище Віліне, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98433)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3, місто Бахчисарай, Автономна Республіка Крим,98403)
про застосування штрафних санкцій визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 адміністративний позов Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №00005823 від 12.11.2007 в частині застосування до Державного підприємства "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач" фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліценції. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №00005523/0 від 12.11.2007 в частині донарахування Державному підприємству "Агрофірма "Магарач "Національного інституту винограду і вина "Магарач" акцизного збору у сумі 6150,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3075,00 грн., всього на суму 9225,00 грн., в іншій частині позовних вимог-відмовлено, вирішено питання про судові витрати.
На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивовано тим, що за договорами комісії позивачем фактично здійснювалася поставка алкогольної продукції, що, в свою чергу, потребує наявності відповідної ліцензії, яка у позивача була відсутня, через що фінансові санкції були застосовані правомірно. Крім того, позивачем при реалізації виноматеріалу кінцевим споживачам не був нарахований акцизний збір.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи Державне підприємство "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач"(далі-позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної РРеспубліки Крим(далі-відповідач),в якій просило визнати недійсним рішення відповідача про застосування штрафних санкцій №00005823 від 12.11.2007 в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74грн. за оптову торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідних ліценцій. Крім того, позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача №00005523/0 від 12.11.2007 про донарахування акцизного збору у сумі 13849,46 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6924,73 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем були безпідставно застосовані штрафні санкції за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, оскільки реалізація продукції алкогольної промисловості здійснювалася шляхом укладання договорів комісії, що не підпадає під термін "поставка", отже, передача товару в межах договорів комісії не передбачає передачі права власності. Крім того, позивач також вважає безпідставним донарахування акцизного збору, оскільки податкові зобов'язання виникають з продажу підакцизних товарів, у той час як, на думку позивача, операції по реалізації товарів в межах договорів комісії не є продажем.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не надав суду доказів та не довів суду правомірність дій щодо прийняття рішення №00005823 від 12.11.2007 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліценції та прийняття податкового повідомлення-рішення №00005523/0 від 12.11.2007 в частині донарахування акцизного збору у сумі 6150,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3075,00 грн.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до вимог частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.11.2007 відповідачем було винесено рішення №00005823 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій. Відповідачем також винесено податкове повідомлення-рішення №00005523/0 від 12.11.2007 про донарахування акцизного збору у сумі 13849,46 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6924,73 грн.
Передумовою прийняття відповідачем оскаржуваних рішень став акт №280/27/31332064/23 від 31.10.2007 виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2007.
Перевіркою встановлено, що в перевіряємий період позивачем здійснювалася діяльність по оптовій торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, що є порушенням статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" .На підставі цього до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн., що дорівнює 200 відсоткам коштів, отриманих від відповідної реалізації.
Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2007 між ДП "Агрофірма "Магарач" (Комітент) та ТОВ "Ельбор" (Комісіонер) був укладений договір комісії на продаж товару №1, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов'язується за плату (винагороду) здійснювати угоди по продажу товару.
Згідно пунктам 1.2, 1.3,1.5, 1.6 Договору угоди по продажу товару здійснюються від імені Комісіонера та за рахунок Комітенту. Під товаром у цьому договорі розуміється товар, вказаний в товарних та (або) товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Комісіонер, виконуючи доручення Комітента, здійснює розрахунки з третіми особами -Покупцями, через свій розрахунковий рахунок або касу підприємства. За угодою, яка виконуються Комісіонером з третьою особою, придбає права та стає зобов'язаним Комісіонер.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за виконання дій, вказаних в пункті 1 цього договору, Комітент сплачує Комісіонеру винагороду, яка вираховується як різниця між ціною товару, вказаною в товарно-транспортній накладній та найбільш вигідною ціною, за якою Комісіонеру вдалося продати товар.
Комісіонер має право самостійно утримувати суму винагороди з коштів, отриманих Комісіонером від третіх осіб за реалізацію товару Комітенту. Утриману суму Комісіонер відображає у звіті. У випадку, коли Комісіонер не скористався правом, наданим йому пунктом 3.2 Договору, винагорода сплачується Комітентом протягом п'яти днів після отримання звіту(пункти 3.2, 3.3 Договору).
Додатковою угодою від 25.05.2007 в преамбулі договору комісії від 04.01.2007 назва Комітенту була викладена як Державне підприємство "Агрофірма "Магарач"Національного інституту винограду і вина "Магарач".
Слід зазначити, що аналогічні договори комісії були укладені позивачем з: ВКФ "Ресурс ЛТД"(договір комісії №2 від 07.02.2007); ТОВ "Каскад-06"(договір комісії №3 від 15.01.2007); Національним інститутом винограду і вина "Магарач"(договір комісії №4 від 04.01.2007).
Судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи звіти комісіонерів та акти здачі-приймання виконаних робіт свідчать, що на підставі вказаних вище договорів позивачем були отримані кошти у розмірі 3259287,37 грн.
Згідно частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції на момент виникнення правовідносин) до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74грн., що дорівнює 200 відсоткам коштів, отриманих від відповідної реалізації (3 259 287,37 грн. х 2) за оптову (включаючи імпорт та експорт) і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.
Імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій( частина перша статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").
Під ліцензією, згідно зі статтею 1 цього Закону розуміється документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у перевіряємий період позивач мав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв серії АБ №155893.
Ліцензуванню підлягає діяльність, пов'язана з поставкою та оптовою торгівлею алкогольним напоями, що повністю відповідає приписам частини сьомої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", згідно якої суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.
Згідно статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"оптова торгівля-діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Отже для віднесення господарської діяльності до категорії оптової торгівлі алкогольними напоями потрібна наявність таких складових частин: 1) придбання товарів; 2) відповідне їх перетворення; 3) наступна реалізація іншим суб'єктам господарювання.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що визначення терміну "поставка"викладене в пункті 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", де зазначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Причому, цією нормою також передбачено, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Більш того, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (пункт 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи були враховані висновки Вищого адміністративного суду України, зазначені в ухвалі від 12.10.2011 №К-13857/08, про те, що судами попередніх інстанцій не встановлені обставини, щодо наявності ліцензій на право торгівлі алкогольними напоями як у Комітента так і у Комісіонера, що виключило можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що при здійсненні операцій з реалізації продукції за договором Комісії комісіонер надає відповідну послугу, вартість якої компенсується Комітентом і не купує цю продукцію, тобто не набуває статусу власника продукції, яка реалізується.
Судова колегія зазначає, що згідно статті 398 Цивільного кодексу України майно, яке надійшло до Комісіонера від Комітента або набуте Комісіонером за рахунок Комітента, є власністю останнього.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в пункті 5.1 Договорів комісії зазначено, що товари, які надійшли до Комісіонера від Комітенту на продаж, є власністю Комітента. Право власності зберігається за Комітентом до моменту передачі товару Комісіонером третій особі відповідно до умов укладеного між ними договору.
Суд першої інстанції безперечно встановлено, що операції з надання позивачем алкогольної продукції Комісіонеру в межах договорів комісії не передбачають передачу права власності на цю продукцію, тому зазначена діяльність не підпадає під поняття "поставка"або "оптова торгівля", отже не потребує наявності ліцензії у Комітента.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних ліценцій, оскільки комісіонери: ТОВ "Ельбор", ВКФ "Ресурс ЛТД", ТОВ "Каскад-06" та Національного інституту винограду і вина "Магарач" станом на 04.01.2007 мали відповідні ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, тому обґрунтованим визнається висновок суду першої інстанції про те, що рішення відповідача №00005823 від 12.11.2007 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідних ліценцій.
Помилковими вважаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованого донарахування позивачу акцизного збору у сумі 6150,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3075,00 грн., всього на суму 9225,00 грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №00005523/0 від 12.11.2007 через наступне.
Як свідчать матеріали справи перевіркою було встановлено заниження позивачем акцизного збору у розмірі 19849,46 грн., у тому числі: за 2006 рік -6150,00 грн., за 2007 рік -7699,46 грн.
Здійснюючи нарахування позивачу акцизного збору за 2006 рік у сумі 6150,00 грн., відповідач виходив з того, що позивач, реалізувавши виноматеріал кінцевим споживачам, не нарахував акцизний збір за відповідними операціями: за накладною б/н від 06.06.2006, за накладною №171 від 06.06.2006, за накладною №150 від 16.06.2006,за накладною №155 від 26.06.2006, за накладними №835 та 217 від 12.09.2006.
Проте заявником апеляційної скарги не враховано, що законодавчо передбачено, що акцизний збір нараховується на виноматеріали, які мають код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30.
Так частиною першою статті 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" передбачено, що на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції, встановлені ставки акцизного збору на рівні 1,0 гривні за 1 літр.
Судова колегія зазначає, що не підлягають оподатковуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, що повністю відповідає пункту "в"частини другої статті 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби"з наступними змінами та доповненнями.
З акту перевірки №280/27/31332064/23 від 31.10.2007, який є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, не вбачається, що реалізовані позивачем у 2006 році виноматеріали мають код згідно з УКТ ЗЕД саме 2204 30.
Отже, здійснюючи донарахування податкового зобов'язання з акцизного збору відповідач повинен був чітко висвітлили зміст допущеного позивачем порушення, зокрема, із обов'язковим зазначенням, які саме виноматеріали за кодом згідно з УКТ ЗЕД були реалізовані ДП "Агрофірма "Магарач" в перевіряємий період.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Не заслуговують на увагу твердження заявника апеляційної скарги щодо правомірного донарахування позивачу акцизного збору за 2006 рік у сумі 6150,00 грн., оскільки відповідачем не були надані суду докази того, що виноматеріали, які були реалізовані позивачем в період, який перевірявся, є підакцизною продукцією. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині застосування штрафних санкції в сумі 3075,00 грн.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем суду не були надані докази того, що реалізовані позивачем виноматеріали мають код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30, тобто, є підакцизним товаром, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74 грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліценції та донарахування акцизного збору у сумі 6150,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 3075,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, застосовуючи до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6518574,74грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліценції та нараховуючи акцизний збір у сумі 6150,00 грн. та застосовуючи штрафні санкції у розмірі 3075,00 грн. згідно спірним рішенням, відповідач діяв не на підставі закону.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 у справі № 2а-14777/11/0170/18 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко