Копія
Іменем України
Справа № 2а-0124/496/12
09.10.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_9, дог. б/н від 08.10.2012,
представник відповідача, Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим- Нізамутдінов Марат Ільдусович, довіреність № 02.11-07/105 від 17.02.11,
третя особа, ОСОБА_5- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
третя особа, ОСОБА_6- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Кайро І.А.) від 10.08.12 у справі № 2а-0124/496/12
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим (пл. Радянська, 1, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)
треті особи: ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)
ОСОБА_6 (АДРЕСА_3)
про визнання протиправним та скасування рішення,
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2012 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення 19-ої сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради №177 від 25.05.2012 «Про скасування рішення 14-ої сесії Ялтинської міської ради 6-го скликання від 30.11.2011 № 123 «Про дачу дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0329 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4, з наступною передачею у власність з земель жилої та громадської забудови», вирішено питання про судові витрати.
На зазначене судове рішення від Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції.
Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим №177 від 25.05.2012 «Про скасування рішення 14-ої сесії Ялтинської міської ради 6-го скликання від 30.11.2011 № 123 «Про дачу дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0329 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4, з наступною передачею у власність з земель жилої та громадської забудови».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не надав суду доказів та не довів суду правомірність прийнятого рішення №177 від 25.05.2012.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем прийнято рішення №177 від 25.05.2012 «Про скасування рішення 14-ої сесії Ялтинської міської ради 6-го скликання від 30.11.2011 № 123 «Про дачу дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0329 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4, з наступною передачею у власність з земель жилої та громадської забудови».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отож, при з'ясуванні чи можуть бути ті чи інші рішення, дії чи бездіяльність оскаржені до адміністративного суду, необхідно визначити чи прийняті (вчинені) вони при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень- орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Під нормативно-правовим актом слід розуміти рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії-рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.
Передумовою виникнення права на користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно з чинним земельним законодавством України є рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані в статтю 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Підставами для визнання акта протиправним є невідповідність його вимогами діючого законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Згідно із статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_4 що підтверджено копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, який складається з літеру А, про що свідчить копія технічного паспорту на житловий будинок № 4а від 05.11.2010.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що житловий будинок №4а був виділений в окрему поштову адресу з житлового будинку літер Ш по АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим № 2017 від 28.10.2010. Під зазначене домоволодіння Комунальним підприємством Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим «Бюро технічної інвентаризації»була визначена прибудинкова територія площею 0,0329 га, що підтверджено копією плану земельної ділянки з відповідною експлікацією.
Слід зазначити, що рішенням Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим № 123 від 30.11.2011 був наданий дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0329 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_4, з наступною передачею у власність, з земель жилої та громадської забудови.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що саме на земельну ділянку площею 0,0329 га, визначену Комунальним підприємством Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим «Бюро технічної інвентаризації»як прибудинкова територія домоволодіння АДРЕСА_4, відповідачем наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 06.02.2012 позивачем був укладений договір №5396 по складанню документації по землеустрою земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец-Проект»на виготовлення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4.
Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про те, що виділення в домоволодіння належне позивачу в окрему поштову адресу здійснювалось без згоди співвласників домоволодіння, в результаті чого був здійснений захват прибудинкової території з нерухомим майном, що належить власникам домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки згідно плану земельної ділянки в межах земельної ділянки площею 0,0329 га, на яку позивачу даний дозвіл на розробку проекту відводу, господарських споруд, що належать до домоволодіння АДРЕСА_1 не розташовано, у тому числі і сараю літер М, що також підтверджено копією плану забудови ділянки який узгоджено: головним архітектором міста Ялти, начальником ялтинської міської електричної мережі «Крименерго».
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що відповідач не мав права скасовувати власне попереднє рішення №123 від 30.11.2011,оскільки зазначене рішення фактично реалізоване: позивач розробив проект землеустрою по відводу земельної ділянки, що повністю узгоджується з приписами Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009, згідно якому органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача- орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів і не довів правомірності прийнятого рішення від 25.05.2012 №177.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Відповідачем не надано доказів того, що спірне рішення від 25.05.2012 №177 відповідає вказаним принципам (критеріям).
У разі виявлення порушень хоча б одного з цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення№177 від 25.05.2012 діяв не підставі діючого законодавства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.08.2012 у справі № 2а-0124/496/12 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко