Справа: № 2-а-4701/11 Головуючий у 1-й інстанції: Роман О.А.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
"18" грудня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Старової Н.Е.
суддів: Літвіна Н.М., Чаку Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Подільського району в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці Управління праці та соціального захисту населення Подільського району в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не нарахування і несплати пенсії у повному розмірі, та зобов'язання зробити перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , починаючи з 01.03.2000 р. та про зобов'язання провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 06.03.2000 року.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року позовні вимоги задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову, якою відмовити в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок та виплату відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва, визнаний інвалідом 3 групи захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 15-16).
У відповідності до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IIІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року та № 530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсій в розмірі, передбаченому з врахуванням вищевказаних статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 та від 28 травня 2008 року №530.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок пенсії та додаткової пенсії в розмірі, передбаченому ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасники ліквідації аварії на Чорнобильські АЕС 1 категорії (інваліди ІІІ групи) мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Всупереч ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу допомога на оздоровлення проведена в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 4 ст. 9 КАС України та застосовуючи правовий акт, який має вищу юридичну силу, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації -залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року -залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Літвіна Н. М.
Чаку Є.В.