Справа № 2610/18738/2012
Провадження №2/2610/7953/2012
іменем України
19 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Мальцев Д.О.,
при секретарі Жигня І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором, відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 25.09.2009 року в загальному розмірі 170 678 (сто сімдесят тисяч шісот сімдесят вісім) грн. 89 коп. та моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. та судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач позичивши у нього кошти на певний строк, своїх зобов'язань щодо повернення коштів не виконує, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК).
Частина 2 ст. 1047 ЦК допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 25 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого, позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 153 717 грн. 00 коп., що еквівалентно 13 000,00 Євро, відповідно до офіційного курсу Національного банку України (а.с. 4).
Факт прийому передачі грошових коштів в сумі позики підтверджується розпискою відповідача (а.с. 5).
Відповідно до п. 2 Договору позики, відповідач зобов'язаний був повернути позику у строк до 25 грудня 2010 року, однак, станом на 25 липня 2012 року відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, не повернув позику, отриману за договором позики, тобто свої зобов'язання за договором не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 ЦК України на позичальника покладається обов'язок повернення позикодавцю позику у такій же сумі грошових коштів, які були передані позичальнику позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені укладеним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Також ч. 2 цієї статті встановлено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що відповідач позичив у позивача кошти, в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) Євро, свої зобов'язання щодо повернення коштів у встановлені терміни відповідач не виконав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення коштів в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) Євро за Договором позики від 25.09.2009 року.
Разом з тим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну виплату суми позики за період з 26.12.2010 року по 25.07.2012 року в розмірі 1217 грн. 47 коп. також підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до п. 5 Договору позики, позичальник при прострочені повернення позики сплачує штраф в розмірі 0,5% річних від суми позики за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року N 519).
Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Тобто за змістом ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у валюті України - гривні.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь борг за невиконання грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за перод з грудня 2010 року по червень 2012 року не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем діяли договірні правовідносини, які регулюються ЦК України.
Умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, відшкодування моральної шкоди не передбачено. Також не передбачено і ЦК України відшкодування моральної шкоди в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. не підлягають задоволенню.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 162 224 (сто шістдесят дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 45 коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1622 грн. 24 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом
На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 533, 612, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 79, 88, 169, 212 -215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором, відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.05.2000 року) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт серії СН номер 180612, виданий Дніпрвським РУ ГУ МВС України 27.06.1996 року) грошові кошти в розмірі 162 224 (сто шістдесят дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 26.05.2000 року) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт серії СН номер 180612, виданий Дніпрвським РУ ГУ МВС України 27.06.1996 року) судові витрати в розмірі 1622 (одна тисяча шісот двадцять дві) грн. 24 коп.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене через Шевченківський районний суд м.Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя: