Справа № 2703/6286/2012
Провадження № 2/2703/2926/2012
Категорія 33
"21" грудня 2012 р.
Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді -Рубан М.В.,
при секретарі - Ходжаш Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»про стягнення страхового відшкодування,
У червні 2012 року позивач звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Севастополя до ТДВ «СК «Альфа-Гарант»та ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно страхове відшкодування в розмірі -19 875,74 грн., пеню в розмірі -1 538,18 грн., інфляцію в розмірі -179, 87 грн., три відсотки річних в розмірі -302,22 грн. та витрати на сплату висновку спеціаліста про оцінку шкоди в розмірі -500,00 грн.
06 листопада 2012р. представником позивача подана заява про збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просив суд стягнути саме з ТДВ «СК «Альфа-Гарант»страхове відшкодування в розмірі -19 875,74 грн., пеню в розмірі -2 616,17 грн., інфляцію в розмірі -159,00 грн., три відсотки річних в розмірі -519,50 грн., витрати на сплату послуг спеціаліста по складанню звіту про оцінку шкоди в розмірі -500,00 грн. Відповідно до вказаної заяви позовні вимоги до ОСОБА_2 не пред'являлися.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 09.10.2011р. став учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась за участю водія автомобіля «NISSAN», держномер НОМЕР_2, ОСОБА_2 В результаті вказаної ДТП позивачу була завдана матеріальна шкода, яка виявилась у пошкоджені його транспортного засобу автомобілю «ВАЗ 2109», держномер НОМЕР_3. Відповідно до висновку спеціаліста № 93511 розмір матеріальної шкоди склав -19 875,74 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_2 09.10.2011р. з ТДВ «СК «Альфа-Гарант»був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, позивач звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант»з заявою про виплату йому страхового відшкодування. Але відповідач в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.10.2011р. безпідставно не здійснив виплату йому страхового відшкодування, чим порушив його права.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали уточнені та збільшені позовні вимоги у повному обсязі та підтвердили всі обставини, викладені в позовній заяві.
Представник ТДВ «СК «Альфа-Гарант»заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на відсутність підстав для їх задоволення, оскільки страховик отримав розписку позивача від 02.03.2012 року, що він не має претензій до винуватця ДТП ОСОБА_2 та страхової компанії.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
19 вересня 2011р. ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 була видана у нотаріальній формі довіреність, відповідно до якої позивач отримав право експлуатувати автомобіль «ВАЗ 2109», держномер НОМЕР_3, керувати їм, а також право отримувати страхові виплати у разі пошкодження вищевказаного транспортного засобу.
09 жовтня 2011 року о 22 год. 25 хвил. з вини водія автомобіля «NISSAN», держномер НОМЕР_2, ОСОБА_2 та за участю позивача відбулась дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої автомобілю «ВАЗ 2109», держномер НОМЕР_3, були завдані пошкодження. Вина ОСОБА_2 в скоєнні вищевказаної ДТП підтверджується постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 21.10.2011р. у справі № 3-3646/11, відповідно до якої ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Альфа-Гарант»був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по першому типу. Вказана обставина підтверджується полісом № АА/6139577, який почав діяти з 00 годин 00 хвилин 09.10.2011р., тобто був чинним на час скоєння ДТП 09.10.2011.
Відповідно до полісу № АА/6139577 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну складає -50 000,00 грн.
10 жовтня 2011р. позивач звернувся з письмовою заявою до ТДВ «СК «Альфа-Гарант», до якої були долучені копії документів, що вказані у додатку цієї зави, про виплату йому страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем того ж дня та зареєстрована за вхідним № 11/0465. Вказана обставина підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 10.10.2011р., що долучена до матеріалів справи. Факт отримання вказаної заяви також не заперечується відповідачем.
Висновком спеціаліста № 93511, складеним 03.11.2011р., було визначено, що шкода, завдана позивачу, складає -19 875,74 грн. Вказаний висновок був складений ФОП ОСОБА_4 і, як вбачається з пояснень сторін, проведення оцінки розміру шкоди, завданої майну позивача, саме ФОП ОСОБА_4 було погоджено ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
21.11.2011р. за вих. № 107/27 начальником управління страхування у АРК ТДВ «СК «Альфа-Гарант»Чанковою Г.М. на адресу ТДВ «СК «Альфа-Гарант»були направлені матеріали по страховому випадку за участю позивача для прийняття рішення по виплаті страхового відшкодування, перелік яких вказаний у цьому листі. Вказаний лист був отриманий відповідачем 24.11.2011р., що підтверджується вхідним № 12/2541 на цьому листі.
Ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначає перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування.
Суд, дослідивши лист за вих. № 107/27 від 21.11.2011р., доходить висновку, що відповідачем були отримані усі необхідні для розгляду заяви про виплату страхового відшкодування документи по страховому випадку за участю позивача.
П. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.
Відповідно до п. 36.2 вищевказаної статті страховик протягом 15 днів з дня узгодження розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Не визнаючи позовні вимоги ОСОБА_1, відповідач посилається на страховий акт № ЦВ/11/0465, який складений 26.03.2012р. ТДВ «СК «Альфа-Гарант», згідно якого позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з отриманням ним відшкодування від страхувальника, тобто від ОСОБА_2 Обгрунтовуючі складення вказаного акту відповідач послався на заяву ОСОБА_1 від 02.03.2012р.,яка була надана ним ТДВ «СК «Альфа-Гарант». У вказаній заяві ОСОБА_1 вказав, що страхове відшкодування та моральну шкоду він отримав повністю від винуватця ДТП ОСОБА_2, претензій до ОСОБА_2 та страхової компаній він не має.
Допитаний у судовому засіданні позивач зазначив, що по ДТП, що відбулась 09.10.2011р. він страхове відшкодування не отримував ні від ОСОБА_2, ні від ТДВ «СК «Альфа-Гарант». Пояснюючі свою заяву від 02.03.2012р. ОСОБА_1 зазначив, що 20.09.2011р. він став учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась з вини ОСОБА_2 Вказана ДТП сталася у районі проспекту Перемоги. Позивач пояснив суду, що певний час він працював у таксі у районі проспекту Перемоги, саме у цьому районі на Воронцовському ринку ОСОБА_2 здійснює свою підприємницьку діяльність.
20.09.2011р. ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ 2109», держномер НОМЕР_3, рухався по пр. Перемоги. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «NISSAN», держномер НОМЕР_2, на перехресті здійснила наїзд на транспортний засіб «ВАЗ 2109», держномер НОМЕР_3. Позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що пошкодження його транспортного засобу були незначні, ОСОБА_2 запропонувала йому відшкодувати шкоду без виклику ДАІ та страхової компанії, тому він та ОСОБА_2 вирішили не викликати співробітників ДАІ.
21.09.2011р. була складена калькуляція дефектів, відповідно до якої, загальна сума шкоди, завданої автомобілю «ВАЗ 2109», держномер НОМЕР_3, склала -5 965,04 грн. Ця калькуляція була складена для визначення суми шкоди, завданої майну позивача. ОСОБА_1 пояснив, що вказану суму він отримав від ОСОБА_2, про що він надав їй розписку, копія якої долучена до матеріалів справи, а транспортний засіб був відремонтований на станції підприємця ОСОБА_6, про що свідчить акт здачі-приймання послуг від 28.09.2011р. та квитанція № 005505 від 28.09.2011р. про сплату цих послуг.
Заяву, датовану 02.03.2012р., ОСОБА_1 пояснив, що написав виключно на прохання ОСОБА_2 та стосувалась вона виключно подій, що відбулись 20.09.2011р., учасником яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ОСОБА_2 з обставин завдання шкоди майну ОСОБА_1 20.09.2011р. та по її відшкодуванню були наданні в судовому засіданні пояснення аналогічні тим, що надав ОСОБА_1, а також пояснила, що вона самостійно не відшкодовувала позивачу шкоду за ДТП, що відбулась 09.10.2011р. та не отримувала від ОСОБА_1 розписки за таке відшкодування.
Заперечуючи факт завдання шкоди майну ОСОБА_1 неправомірними діями ОСОБА_2 20.09.2011р., представник відповідача зазначив, що у зв'язку з тим, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 20.09.2011р. на місце пригоди не викликали співробітників ДАІ, відсутні підстави вважати, що 20.09.2011р. майну ОСОБА_1 була завдана шкода діями ОСОБА_2 Також представник відповідача зазначив, що калькуляція, складена 21.09.2011р. не може бути прийнята до уваги через те, що вона складена особою, що не має право її складати, а під час подання заяви від 02.03.2011р. страховій компанії ОСОБА_1 ні чого не вказував про те, що він подає її у зв'язку з завданням 20.09.2011р. ОСОБА_2 шкоди його майну.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази надаються сторонами та іншими особами, що приймають участь у справі. Ч. 1 ст. 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування.
Суд вважає, що заява ОСОБА_1 від 02.03.2012р. не є достатнім беззаперечним доказом отримання ним відшкодування завданої йому 09.10.2011р. у результаті ДТП шкоди. Так вказана заява не містить у собі відомостей про те, що вона написана позивачем безпосередньо за ДТП, що відбулась 09.10.2011р., також у ній не зазначена сума отриманого ОСОБА_1 відшкодування. Відповідачем не надані інші докази, крім вказаної заяви, щоб підтверджували отримання позивачем відшкодування від ОСОБА_2 за ДТП, що відбулась 09.10.2011р., враховуючи що позивач заперечує факт отримання відшкодування за вищевказаною ДТП.
Суд дослідивши у сукупності розписку ОСОБА_1, що була видана ним ОСОБА_2 за подіями, що відбулись 20.09.2011р., копію акту здачі-приймання послуг від 28.09.2011р. та квитанцію № 005505 від 28.09.2011р., вважає, що доводи представника відповідача про те, що завдання 20.09.2011р. ОСОБА_2 шкоди майну ОСОБА_7 не мало місце через відсутність фіксації цієї події з боку працівників ДАІ є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 545 ЦК України кредитор, що прийняв виконання зобов'язання, повинен за вимогою боржника видати йому розписку про отримання виконання у повному обсязі або частково. Як було встановлено судом, ОСОБА_1 не надавав ОСОБА_2 розписки за отримане відшкодування шкоди, завданої його майну ДТП, що відбулась 09.10.2011р.
Враховуючі вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не здійснив страхову виплату позивачу, пов'язану із заподіянням йому шкоди у наслідку ДТП, яке відбулося 09.10.2011 року, взявши до уваги лише заяву ОСОБА_1 від 02.03.2012 року, яка не є належним та беззаперечним доказом відшкодування йому шкоди винною особою, до того ж, відповідач не прийняв у зв'язку з цим рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування на підставі п.37.1.5 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як того вимагає ст.36 вказаного Закону.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи. Ст. 28 вищевказаного закону передбачає, що шкода, заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, у тому числі з пошкодженням транспортного засобу.
Ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Позивачем був наданий висновок спеціаліста № 93511, складений 03.11.2011р. ФОП ОСОБА_4, згідно з яким ринкова вартість автомобіля „ВАЗ 2109", держномер НОМЕР_3, складає 19875,94 грн., вартість відновлювального ремонту складає 23285,45 грн., отже вартість матеріальної шкоди складає 19875,94 грн. Висновок було складено кваліфікованим суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчать свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 5743, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9952/10, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5072, при цьому розмір матеріальної шкоди не заперечувався представником відповідача. За проведення спеціалістом оцінки з визначення вартості заподіяної транспортному засобу шкоди позивачем були сплачені кошти в сумі 500,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією № 575 від 03.11.2011р., у зв'язку з чим позивач поніс додаткові витрати.
За наведених обставин вимоги позивача про відшкодування з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 19875,94 грн. та суми витрат за проведення спеціалістом оцінки з визначення вартості заподіяної транспортному засобу шкоди в розмірі 500,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
П. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачена сплата за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Враховуючі, що судом було встановлено, що відповідач безпідставно не здійснив виплату страхового відшкодування, то повинен сплатити пеню страхувальнику на вимогу вказаної норми Закону.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий представником позивача, вважає його невірним, тому наводить свій розрахунок.
Так, враховуючі п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», початок прострочення треба обраховувати з 09.01.2012р., а саме за період з 09.01.2012р. по 22.03.2012р. -19 875,74 грн. х 74 х 0,0424/100 = 623,62 грн. Розрахунок пені за період з 23.03.2012р. по 06.11.2012р. суд вважає таким, що зроблений представником позивача вірно. Отже, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме, в розмірі -2 489,75 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючі, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання -сплату страхової виплати, то зі страхової компанії підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних, нарахованих на суму грошового зобов'язання - 19875,74 грн.
Наданий представником позивача розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 159,00 грн. суд вважає вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд вважає, що вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню, оскільки представником позивача невірно було здійснено розрахунок, адже період, за який повинно бути здійснено нарахування, складає 303 дні: з 09.01.2012р. по 06.11.2012р., тому стягненню підлягає сума трьох процентів річних в розмірі 494,98 грн.: 19 875,74 грн. х 3/100 х 303/365.
Враховуючи вимоги ст.ст. 84, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскілки в матеріалах справи є документальне підтвердження понесення позивачем цих витрат (договір про надання правової допомоги від 06.06.2012 року, довіреність на представництво інтересів позивача від 31.03.2012 року, акт виконаних робіт від 20.12.2012 року з розрахунком витраченого робочого часу, квитанція про сплату від 16.07.2012 року), а також судовій збір в розмірі 235,28 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 979 ЦК України, ст.ст. 22, 28, 29, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.3, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 169, 179, 212-215, 223, 224, 228, 232 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант»на користь ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_1) страхове відшкодування в розмірі 19 875,74 грн., пеню в розмірі 2 489,75 грн., три відсотки річних в розмірі 494,98 грн., інфляційні втрати в розмірі 159,00 грн., витрати за проведення спеціалістом оцінки з визначення вартості заподіяної транспортному засобу шкоди в розмірі 500,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., судовий збір в сумі 235,28 грн., а всього -28 754,75 грн.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя -підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ленінського районного суду
м. Севастополя М.В. Рубан