Справа: № 2а-12782/11/2523 Головуючий у 1-й інстанції: Майборода С.М.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
"18" грудня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Старової Н.Е.
суддів Літвіна Н.М., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області (надалі за текстом відповідач, або апелянт) у зв'язку з невиконанням вимог ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ від 28.02.1991року, (далі ЗУ№796-ХІІ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Крім того, відповідач також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Оцінюючи обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження колегія суддів приходить до висновку, що заявник за таких обставин не мав реальної можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не звертались. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка являється особою, що постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення- 3 категорії(а.с.7).
Зазначені обставини, а також те, що позивач є непрацюючим пенсіонером відповідачем не оспорюється.
У відповідності до ст. 39 ЗУ №796 непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме -двох мінімальних заробітних плат.
Між тим, позивачу вказані доплати не виплачувались взагалі, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-17
Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Адміністративний позов був задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2011 року - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2011 року -без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Чаку Є.В.
Літвіна Н. М.