"19" грудня 2012 р.Справа № 5017/3178/2012
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Центральний"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1
до відповідача: ОСОБА_2
про виключення зі складу учасників товариства
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Доніна Л.А.- за довіреністю №7 від 05.01.2012р.
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: ОСОБА_4 - за довіреністю №1023 від 13.11.2012р.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Центральний" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача: ОСОБА_2, в якій просить суд виключити відповідача зі складу учасників товариства, з подальшим внесенням ТОВ "Агропромисловий комплекс "Центральний" відповідних змін до установчих документів товариства та подачею їх на державну реєстрацію.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 10.01.2001р. Виконавчим комітетом ОМР була проведена державна реєстрація ТОВ «Агропромисловий комплекс "Центральний», 29.12.2005р. була зареєстрована нова редакція статуту, згідно з п.1.2 ст.1 якого учасниками товариства є ОСОБА_2, якому належить 55% частки у статутному капіталі товариства та ОСОБА_1, якому належить 45% частки у статутному капіталі товариства
Відповідно до п. 5.1 та п.5.4 ст.5 статуту вищим органом управління товариства є збори його учасників. Збори учасників товариства повинні проводиться раз на рік, проте з 2008р. збори не проводились з вини відповідача, що негативно відобразилось на діяльності товариства.
На теперішній час, статут товариства містить умови, які не відповідають законодавству України, що вимагає внесення відповідних змін.
Як зазначає позивач, з 2008р. відповідачу неодноразово надсилались пропозиції про проведення загальних зборів рекомендованими листами на усі відомі адреси ОСОБА_2, його також повідомляли про необхідність проведення зборів засобами телефонного зв'язку.
Крім того, ОСОБА_2 до цього часу повністю не зробив свого вкладу до статутного фонду (капіталу) та за ним залишається борг в розмірі 86 401,11 грн., що також є підставою для його виключення зі складу учасників товариства згідно ч.2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства».
В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, позивачем визначено ОСОБА_1.
Враховуючи, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2012 року про порушення провадження у справі №5017/3178/2012 із призначенням її до розгляду в засіданні суду було також залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1.
У судовому засіданні 19.12.2012р. представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись, зокрема, на ч.2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства».
Представник третьої особи у судовому засіданні 19.12.2012р. підтримав позовні вимоги.
Відповідач -ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, яка зазначена у позовній заяви та міститься у витязі з ЄДР позивача в якості адреси засновника (а.с.42-44), а також вказана у паспорті відповідача (а.с.15), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи «за закінченням терміну зберігання»(а.с.50-52), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною другою зазначеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Згідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на положення зазначених норм, особа, подаючи позов, повинна обирати спосіб захисту порушеного права, визначений в ст.16 ЦК України, або інший, який закріплений в законі чи договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на порушення відповідачем, зокрема, статей 11, ч.2 ст. 52, 54, 59, 61 Закону України «Про господарські товариства».
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства зобов'язані: а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
Частиною 2 ст. 52 Закону якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.
Відповідно до ст. 54 Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Відповідно до ст. 61 Закону загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.
Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.
Пунктом 3.10 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року N 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" встановлено, що статтею 128 ЦК України, статтями 64, 72 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення учасника повного товариства, учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства.
У вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням таких учасників з відповідних товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.
У рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.
Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.
Господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.
Виключення учасника з ТОВ чи ТДВ відповідно до статті 59 Закону про господарські товариства належить до компетенції зборів ТОВ (ТДВ), а не суду.
У відповідності до п.10 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року N 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заявленого позову у повному обсязі, у зв'язку з чим, згідно до вимог ст.ст.44,49 ГПК України, підстави для покладення на відповідача судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 24.12.2012р.
Суддя Щавинська Ю.М.