20 грудня 2012 року Справа № 5002-8/2774-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Видашенко Т.С.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Херсонська Олена Борисівна, довіреність №32244-12 від 28 серпня 2012 року (Спільне українсько-германо-британське підприємство „Олвис");
відповідача: Зубарєв Андрій Віталійович, довіреність б/н від 01 жовтня 2012 року (Приватне акціонерне товариство „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай");
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 22 жовтня 2012 року у справі № 5002-8/2774-2012
за позовом спільного українсько-германо-британського підприємства „Олвис" (вул. Молодих будівельників, 4/57, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99006)
до приватного акціонерного товариства „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай" (вул. Македонського, 1, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)
про стягнення 141034,70 грн.,
Позивач, спільне українське-германо-британське підприємство „Олвис", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, приватного акціонерного товариства „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай", з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.09.2012, просив стягнути з останнього за неправомірне зберігання грошових коштів суму у розмірі 430361,12 грн. у період з 10.03.2009 по 02.07.2012 інфляційні втрати позивача від знецінення грошових коштів в розмірі 98269,78 грн. та 3% річних в розмірі 42764,92 грн., а всього 141034,70 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2012 з врахуванням додаткового рішення від 29.10.2012 та ухвали про виправлення арифметичної помилки від 29.10.2012 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай" на користь спільного українсько-германо-британського підприємства „Олвис" інфляційні втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в розмірі 98269,78 грн.; 3% річних в розмірі 42764,12 грн.; судовий збір у розмірі 2701,50 грн. В задоволенні позовних вимог в частині 3% річних в розмірі 0,80 грн. -відмовлено.
Рішення суду мотивовано виникненням у приватного акціонерного товариства „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай" з моменту набрання чинності рішення про визнання договору від 07.07.06 недійсним у справі № 2-7/8484-2008 обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих за договором в сумі 430361,12 грн., які фактично були повернуті лише 02.07.2012, що відповідно до положень частини 2 статті 1214 ЦК України дає право позивачеві на стягнення процентів за користування такими коштами як безпідставно отриманими у розмірі, встановленому статтею 625 ЦК України та втрат від інфляції.
Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне акціонерне товариство „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 5002-8/2774-2012 від 22.10.2012 та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт зазначає на неправильне застосування судом статті 625 ЦК України до правовідносин, що виникли поза грошових зобов'язань та регулюються положеннями статті 1214 ЦК України, необхідність вирішення спору на підставі статей 231-232 Господарського кодексу України, якими регулюється порядок застосування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань. Заявник скарги також вказує, що стаття 1214 ЦК України не передбачає відшкодуванням інфляційних втрат за неправомірне зберігання грошових коштів.
У скарзі також міститься посилання на безпідставність висновків суду щодо відхилення заяви позивача про застосування строку позовної давності.
Ухвалою від 15.11.2012 апеляційна скарга була прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Балюкової К.Г., суддів Видашенко Т.С. та Плута В.М.
03.12.2012 до канцелярії суду надійшов відзив спільного українсько-германо-британського підприємства „Олвис" на апеляційну скаргу, відповідно до якого доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування матеріальних норм права є помилковими, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
14.12.2012 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення позивача до апеляційної скарги, згідно яких ним були доповнені підстави апеляційної скарги. Заявник скарги обґрунтував свою позицію тим, що правовідносини сторін, які ґрунтуються на заборгованості сум несплачених простих векселів не передбачають відповідальності у вигляді збитків від інфляції та 3% річних у випадку прострочки виконання вексельного зобов'язання, оскільки Законом України „Про обіг векселів в Україні" визначені спеціальні штрафні санкції.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги як з підстав зазначених в ній, так й з підстав доповнень до апеляційної скарги.
Представник позивача, звертаючи увагу на суперечливість позицій представників відповідача у справі, вважала доводи апеляційної скарги та її доповнень необґрунтованими, а рішення суду таким, що не підлягає скасуванню.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2006 між спільним українсько - германо - британським підприємством «Олвис»(Кредитор) та приватним акціонерним товариством «Кримський вино - коньячний завод «Бахчисарай» (Боржник) та Корпорацією „Тролайнинг Україна" (Поручитель) було укладено договір (а.с. 7) (далі -Договір).
Зазначеним Договором було зафіксовано, що на день підписання даного договору згідно наказів господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2/92 від 25.06.2004 та у справі № 2-22/5150.1 від 07.09.2004 борг Боржника перед Кредитором становить 834597,12 грн.
За умовами Договору Кредитор зобов'язується протягом одного робочого дня з дня підписання даного договору відкликати заяву з Відділу державної виконавчої служби на примусове стягнення боргу в розмірі 834597,12 грн. з боржника (пункт 2), а Боржник зобов'язується виплатити кредитору у добровільному порядку, визначеному в пункті 6 даного договору, суму в розмірі 400000,00 грн. (пункт 3).
Умови зазначеного договору були виконані сторонами: 17.07.2006 відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби АР Крим за заявою спільного українсько - германо - британського підприємства «Олвис»винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Рішенням господарського суду АР Крим від 03.02.2009 у справи № 2-7/8484-2008, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009, зазначений вище Договір від 07.07.2006 було визнано недійним з моменту його укладення (а.с. 8-17).
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 14.09.2009 у справі № 5020-1/054, стягнуто з спільного українсько - германо - британського підприємства «Олвис»на користь приватного акціонерного товариства «Кримський вино - коньячний завод «Бахчисарай» 400000,00 грн., отриманих за недійсним правочином (а.с. 18-20).
25.09.2009 на підставі зазначеного рішення у справі № 5020-1/054 було видано судовий наказ, який ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.11.2009 було визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 23-24).
Спільне українсько - германо - британське підприємство «Олвис»звернулось до господарського суду АР Крим з позовом про застосування реституції (відновлення попереднього становища) та стягнення з приватного акціонерного товариства «Кримський вино - коньячний завод «Бахчисарай»залишку боргу в сумі 430361,12 грн. (з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (неправомірне зберігання грошових коштів за рахунок іншої особи).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у справі №5002-19/4816-201, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012, позов українсько - германо - британського підприємства «Олвис»та стягнуто з приватного акціонерного товариства «Кримський вино - коньячний завод «Бахчисарай»430361,12 грн. безпідставно збережених сум задоволено (а.с. 27-31).
Зазначені грошові кошти разом з судовими витратами у сумі 434900,73 грн. були стягнуті з приватного акціонерного товариства «Кримський вино - коньячний завод «Бахчисарай»на користь українсько - германо - британського підприємства «Олвис», в порядку виконавчого провадження, та одержані позивачем 02.07.2012 року.
Вважаючи, що в період від визнання Договору недійсним до фактичного повернення грошових коштів 02.07.2012 відповідач безпідставно користувався належними йому коштами, позивач вважає наявними підстави для стягнення процентів та інфляційних втрат за таке користування у розмірі визначеному статтею 625 ЦК України, для чого звернувся до суду з відповідним позовом.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити па користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, па вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, норми зазначеної статті Цивільного кодексу України направленні на регулювання та застосовуються до договірних правовідносин, яки виникли між сторонами.
Як зазначалось вище, визнання Рішенням господарського суду АР Крим від 03.02.2009 у справи № 2-7/8484-2008, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.03.2009, Договір сторін від 07.07.2006 було визнано недійним з моменту його укладення, потягло за собою застосування до сторін встановлених актами цивільного законодавства правових наслідків визнання недійсності угод, а саме, подвійної реституції (зобов'язання кожної із сторін повернути інший стороні в натурі все, що було отримано у виконання договору).
Таким чином, правовідносини, що існують між сторонами, виникли не з порушення грошового зобов'язання, взятого відповідачем, а з примусового виконання рішення суду, а тому вони регулюються нормами законодавства про виконавче провадження.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2009 року у справі Оболонського районного суду міста Києва.
Водночас, викладене також спростовує доводи відповідача щодо вексельної природи правовідносин у даній справі.
Норми статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України регулюють відносини стосовно безпідставно набутого майна, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави, зокрема до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Згідно частині 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 того ж Кодексу).
Згідно частині 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позивач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин норми статті 625 Цивільного кодексу України як аналогії закону, згідно положень яких у випадку, коли договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні 3% річних.
Однак, судова колегія вважає таку позицію позивача помилковою, оскільки статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу, тому застосування цієї норми до правовідносин у даному спорі є безпідставним.
Наведеної позиції дотримувався Вищий господарський суд України у своїх постановах від 31.10.2011 р. у справі № 5020-566/2011, від 23.06.2011 у справі № 18/149 (2010), від 08.10.2012 у справі № 5023/2441/12 та інших .
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Отже, застосування статті 625 ЦК України можливо лише до кредиторських грошових зобов'язань, що виникли в силу договорів, та в іншому випадку мова може йти про застосування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, зокрема відшкодування збитків.
А тому вимоги про стягнення процентів за безпідставне одержання грошей в сумі 141034,70 грн. на підставі норм статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, є безпідставними.
Крім того, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі положеннями частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України закріплено право особи на проценти за користування безпідставно одержаних чи збережених коштів, тоді як право на отримання відшкодування втрат від інфляції взагалі не передбачено, однак суд першої інстанції на це уваги не звернув та безпідставно задовольнив таки позовні вимоги.
Оскільки судова колегія в даній справі дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову через неможливість застосування положень статті 625 ЦК України до правовідносин сторін у справі, що є самостійною підставою для відмови в позові та задоволення апеляційної скарги, інші доводи апеляційної скарги досліджування вже не потребують.
Отже, по результатам розгляду апеляційної скарги, судова колегія вбачає необхідність її задоволення, внаслідок чого оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2012 року у справі № 5002-8/2774-2012 скасувати.
3. Прийняти нове рішення:
„У задоволенні позову відмовити".
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Т.С. Видашенко
В.М. Плут
Розсилка:
1. Спільне українсько-германо-британське підприємство „Олвис"
(вул. Молодих будівельників, 4/57, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99006)
2. Приватне акціонерне товариство „Кримський вино-коньячний завод „Бахчисарай"
(вул. Македонського, 1, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)