20.12.2012 року Справа № 43/5005/6330/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. - доповідача,
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.,
при секретарі: Вовк Ю.В.,
за участю представників:
позивача: Мягка Л.О., представник, довіреність № б/н від 26.09.2012 року;
відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 01.11.2012 року;
відповідача-2: не з'явився;
відповідача-3: Бороненкова О.О., представник, довіреність № 4/8-1261 від 20.09.2012 року;
відповідача-4: Бороненкова О.О., представник, довіреність № 4/8-1261 від 20.09.2012 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 року у справі №43/5005/6330/2012
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіт»( м. Дніпропетровськ)
до відповідача-1: фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (м.Дніпропетровськ)
до відповідача-2: Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
відповідача-3: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
відповідача-4: Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
про: визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування рішення сесії Дніпропетровської міської ради, визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 року у справі №43/5005/6330/2012 (суддя Мартинюк С.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіт»(надалі ТОВ «Табіт») було задоволено. Визнано недійсним договір № 204 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений 14.03.2012 року між комунальним підприємством «Міськавтопарк»Дніпропетровської міської ради (надалі КП «Міськавтопарк») та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (надалі ФОП ОСОБА_4) стосовно майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2. Також визнано незаконним та скасовано рішення сесії Дніпропетровської міської ради ІV скликання від 28.12.2011 року № 9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" в частині затвердження в Додатку № 3 в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та проведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.05.2012 року № 452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2.
Не погодившись з рішенням суду, Дніпропетровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 року у справі №43/5005/6330/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом в порушення ст. 63 Господарського процесуального кодексу України не повернуто позов у зв'язку з порушенням правил поєднання вимог, оскільки вимога про визнання договору № 204 АП від 14.03.2012 року недійсним містить спір, що виникає при укладанні договорів, та підвідомчий господарському суду, а вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Дніпропетровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради є спором юридичної особи з суб'єктом владних повноважень та підвідомчий адміністративному суду. Тому, на думку скаржника, в силу ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд повинен був припинити провадження по справі в частині вимог позивача про визнання незаконними та скасування рішень відповідачів-3, -4.
Також скаржник вважає, що судом не було з'ясовано, чи є ТОВ «Табіт»правонаступником попереднього власника придбаних будівель та споруд -колективного підприємства гаражного та технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Крім того, за договором купівлі-продажу ТОВ «Табіт»були придбані виключно будівлі та споруди, при цьому площа мощення зазначеним договором не зазначена.
Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції порушив ст. 12 Земельного кодексу України, позбавивши орган місцевого самоврядування права користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, яка перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Дніпропетровська.
Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у справі № 43/5005/6330/2012 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу прийнято до розгляду і призначено у судове засідання на 27.11.2012 року колегією суддів у складі головуючого судді Бахмат Р.М. (доповідач), суддів: Лотоцької Л.О. та Євстигнеєва О.С.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача по справі Бахмат Р.М. на лікарняному з 27.11.2012 року розпорядженням керівника апарату суду від 27.11.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи. За автоматичним розподілом справу № 43/5005/6330/2012 передано на розгляд судді-доповідачу Лотоцькій Л.О.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 року справу № 43/5005/6330/2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Лотоцької Л.О. (доповідач), суддів: Павловського П.П. та Євстигнеєва О.С., розгляд справи призначено на 11.12.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 05.12.2012 року № 1643 у зв'язку з виходом з лікарняного судді постійної колегії Бахмат Р.М. справу № 43/5005/6330/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лотоцької Л.О. (доповідач), суддів: Бахмат Р.М. та Євстигнеєва О.С.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року розгляд апеляційної скарги було перенесено на 20.12.2012 року у зв'язку з відрядженням суддів постійної колегії Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М. та Євстигнеєва О.С.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи.
Беручи до уваги, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без його участі за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів-1, -3, -4, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Дніпропетровської міської ради не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.07.2010 року ТОВ «Табіт»придбало у ОСОБА_8 наступні будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1: літ. А-2 -будівля вартової загальною площею 54,7 м2, сходи літ. а, майстерня літ. Б, гараж літ. В, навіс літ. Г, навіс літ. Д, навіс літ. Е, навіс літ. Ж, вбиральня (тимчасова) літ. З, ворота № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3, огорожа № 4, огорожа № 5, огорожа № 6, ворота № 7, мостіння І (п. 1 договору).
Право власності позивача на зазначені вище об'єкти підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26898982 від 03.08.2010 року (а.с. 87).
Тобто, предметом вказаного договору купівлі-продажу нерухомості є будівлі та споруди.
Договір був посвідчений 15.07.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 1518.
Договір зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.08.2010 року.
Площа об'єктів нерухомості із врахуванням допоміжних складових зазначена в технічному паспорті. Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами займає 1751 м2, під дорожнім покриттям 6733 м2, загальна площа земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості становить 8494 м2.
Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ «Табіт»до ФОП ОСОБА_4, КП «Міськавтопарк», Дніпропетровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про:
- визнання недійсним договору № 204 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладеного 14.03.2012 року між КП «Міськавтопарк»та ФОП ОСОБА_4 стосовно майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2;
- визнання незаконним та скасування рішення сесії Дніпропетровської міської ради ІV скликання від 28.12.2011 року № 9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" в частині затвердження в Додатку № 3 в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та проведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2;
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.05.2012 року № 452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд із посиланням на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127, замощенням є спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Замощення виконується на власному фундаменті -утрамбованому щебені по ущільненому ґрунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного чи асфальтобетонного покриття (відсутність замощення суттєво впливає на довговічність експлуатації будинку і тому фіксується в матеріалах інвентаризації детально). Асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема -як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Тобто асфальтобетонне покриття -це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність об'єкту, складовою частиною якого воно є. Отже, замощення не є самостійним об'єктом нерухомого майна, оскільки не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжна функція і окремо не підлягає інвентаризації із складанням окремого технічного паспорту, а підлягає відображенню в технічному паспорті як складова частина об'єкту нерухомості.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що об'єкт нерухомості, який належить ТОВ «Табіт»на праві власності, є складною річчю, експлуатується як і попереднім власником, за призначенням -автостоянка, яка складається з основної будівлі та допоміжних навісів, сходів огорожі та асфальтного мостіння, які разом представляють собою єдине ціле та не можуть використовуватися відокремлено від стоянки без її пошкодження або істотного знецінення. Цей висновок відповідає приписам ст.ст. 187, 188 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 7 ст. 316 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. А згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.02.2011 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", яким вирішено:
- затвердити Правила паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську;
- Управлінню ринків, місцевих податків і зборів департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради забезпечити доведення розрахункових прогнозованих сум збору за місця для паркування транспортних засобів до департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради;
- Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради: здійснити комплексну інвентаризацію майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Дніпропетровська та забезпечити координацію та погодження робіт щодо визначення земельних ділянок, які відводяться для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.
30.11.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 72/17 "Про внесення змін до рішення міської ради від 02.02.11 року № 39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", відповідно до п. 3.10 якого Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради протягом 3-х днів з дати затвердження акта обстеження (п. 3.9 цих Правил) у разі необхідності подає запит до територіального підрозділу органу центральної виконавчої влади у сфері земельних відносин про наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також про цільове призначення земельної ділянки, на якій ініційовано розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (до запиту обов'язково має бути додано картографічний матеріал М 1:500 з позначенням території ймовірного розташування майданчика для паркування транспортних засобів); у разі наявності на земельній ділянці будівель та/або споруд - подає запити до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна та/або наявності інформації про об'єкт у Переліку безхазяйного нерухомого майна та/або Переліку нерухомого майна, що може бути визнано відумерлою спадщиною.
28.12.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста", внесені зміни до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста та встановлено, що подальший перелік спеціальних ділянок для паркування затверджується виконкомом за поданням виконавчого органу міської ради у сфері транспорту. Також, Додатком № 3 до вказаного рішення був затверджений новий Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, у тому числі, й стоянки, якими більш ніж 20 років користувалось колективне підприємство гаражного та технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (попередній власник нерухомого майна та землекористувач).
Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання конкурсної комісії з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста від 06.02.2012 року, визначено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування та п. 2 порядку денного визнане КП "Міськавтопарк" переможцем конкурсу з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста.
На підставі Правил паркування транспортних засобів ум. Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.2011 року № 39/8, з урахуванням змін, внесених рішенням сесії міської ради від 30.11.2011 року № 72/17 та протоколу засідання постійної конкурсної комісії з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку, 14.03.2012 року між КП "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради (Балансоутримувач) та ФОП ОСОБА_4 (Агент) був укладений договір № 204 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", відповідно до умов якого, Балансоутримувач надає Агенту у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів загальною площею 2300,0 м2 (загальна площа, яка оподатковується 2070 м2), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у стані, придатному для забезпечення паркування транспортних засобів у кількості 200 машино-місць (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 10.1 вищезазначеного договору договір набуває чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майданчику для паркування, який є невід'ємною частиною, та діє до проведення наступного конкурсу з визначення агентів на право обслуговування майданчика для паркування, передбаченого п. 1.1 договору.
16.05.2012 року Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради постановив рішення № 452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську", яким затвердив новий Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську, у тому числі й стоянки, якою більш ніж 20 років користувалось колективне підприємство гаражного та технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (попередній власник нерухомого майна та землекористувач).
Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Як вже було зазначено вище, ТОВ «Табіт»є власником будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі і мостіння -асфальту. Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами займає 1751,0 м2, під дорожнім покриттям 6733,00 м2, загальна площа земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості становить 8494,0 м2.
На вільній від будівель та споруд території, як складова річ об'єкта нерухомості, знаходиться допоміжна річ -мостіння (асфальтне покриття), яке хоча і не є нерухомим майном, однак має властивості допоміжної речі в розумінні ст. 186 Цивільного кодексу України та входить в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складає з ним єдине ціле, у зв'язку із чим на нього розповсюджується тотожній правовий режим, а, отже, і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.
Відповідно до п. 1.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 року № 660/5 при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід враховувати частину першу статті 186 Цивільного кодексу України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.
І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ. Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".
Земельна ділянка, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, за даними Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська № Ц/5729 від 23.05.2012 року зареєстрована за землекористувачем - попереднім власником та особою, що здійснила побудову стоянки - колективним підприємством гаражного та технічного обслуговування Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Отже, об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності ТОВ «Табіт», були оформлені за наявності у попереднього власника права користування земельною ділянкою для використання та експлуатації автостоянки у встановленому обсязі та об'ємах.
В силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до ТОВ «Табіт»перейшло право на отримання земельної ділянки у користування, на умовах та в об'ємі, що були встановлені для попереднього землекористувача - власника нерухомості.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що при постановленні на баланс та передачі майданчика для паркування транспортних засобів спірної земельної ділянки за договором третій особі, обставини щодо накладення меж земельної ділянки під стоянкою на межі земельної ділянки, яку планувалося облаштувати під паркування не були досліджені, відповідні графічні та семантичні дані щодо плану розташування паркування на місцевості не складалися та не надавалися. Не було також встановлено, кому вказана ділянка належить на праві користування, кому належать розташовані на ній об'єкти нерухомості, не було зроблено запитів до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна, розташованого на майданчику для паркування, який наданий відповідачу-2.
Вищезазначене свідчить про те, що КП «Міськавтопарк»не мало законних підстав ставити собі на баланс майданчик для паркування, що розташований на земельній ділянці, на якій знаходяться належні ТОВ «Табіт»об'єкти нерухомості, оскільки вказані незаконні дії стали наслідком невиконання приписів рішення Дніпропетровської міської ради № 72/17 від 30.11.2011 року, а саме: не було проведено інвентаризацію та не було встановлено наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також цільове призначення земельної ділянки, не було встановлено власника нерухомості, що знаходиться на такій земельній ділянці.
Оспорюваний договір та рішення відповідачів -3 і -4 суперечить положенням ст. 760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування майданчиків для паркування, які не існують в натурі, адже чинним законодавством України не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не являються суб'єктами не муніципальної форми власності.
Судом також було враховано, що відповідно до абз.1, 4 абз. 3, 4 Правил паркування транспортних засобів, відведені майданчики для паркування -це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, місце для паркування -місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.
Таким чином, вищенаведені положення встановлюють вичерпний перелік вимог для ідентифікації майданчиків для паркування, яким передані за договором площадки не відповідають.
Так, за спірним договором № 204 АП від 27.02.2012 року було передано майданчик для паркування, який фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, при чому, на вказаній земельній ділянці відсутні жодні позначення або розмітка, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування.
Отже, відсутність технічної документації щодо узгодження з Державтоінспекцією МВС, відсутність позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування, та, відповідно, як предмет найму, свідчать про відсутність індивідуальних ознак, властивих даному виду майна.
Крім того, на договірних засадах суб'єкти приватного права можуть залучатися тільки для утримання вже облаштованих об'єктів благоустрою, якими являються і майданчики для паркування. Закон України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачає покладення муніципалітетом таких функцій на інших, ніж підприємства муніципальної форми власності, осіб.
Як вірно зазначено господарським судом Дніпрпетровської області в оскаржуваному рішенні, незважаючи на те, що відповідно до п. 1.1 договору № 204 АП від 14.03.2012 року передбачено надання Агенту саме "майданчика для паркування", в той же час, відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору фактично встановлюється обов'язок Агента створити такий майданчик, зокрема: обладнати і утримувати його не гірше, ніж вимоги щодо обладнання і утримання майданчику для паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затвердженими Правилами дорожнього руху та відповідним рішенням Дніпропетровської міської ради.
Отже, спірний договір укладений також з порушенням вимог 2.4, 2.7 Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.2011 року № 39/8.
Щодо посилання скаржника на те, що вимоги позивача про визнання незаконними та скасування рішень Дніпропетровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради підвідомчі адміністративному суду, оскільки є спором юридичної особи з суб'єктом владних повноважень, а тому суд першої інстанції в силу ст. 80 Господарського процесуального кодексу України повинен був припинити провадження по справі в частині зазначених вимог, слід зазначити наступне.
Колегією суддів вищенаведені доводи не приймаються до уваги з огляду на те, що в даному випадку Дніпропетровська міська рада та Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради не здійснювали владних повноважень по відношенню до позивача, а спір між ними носить цивільно-правовий характер.
З огляду на викладене суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для скасування прийнятого судом рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 року у справі №43/5005/6330/2012 залишити без зміни.
(постанова виготовлена в повному обсязі 24.12.2012 року)
Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька
Судді: Р.М. Бахмат
О.С. Євстигнеєв