04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" грудня 2012 р. Справа№ 34/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Алданової С.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Петренку В.А.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р.
у справі № 34/17 (головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Паламар П.І., Самсін Р.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»
про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних,
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - позивач) звернулось в господарський суд м. Києва з позовом до ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» (далі - відповідач) про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 27 460 507,20 грн. за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» зобов'язань за кредитним договором № 82-02-96 від 20.09.1996 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі №34/17 позов залишено без розгляду у зв'язку з неподанням витребуваних доказів.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі №34/17 та передати справу на розгляд господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про неможливість вирішення даного спору за відсутності доказів звернення позивача до господарського суду Кіровоградської області з кредиторськими вимогами до відповідача у справі про банкрутство є необґрунтованим, оскільки він суперечить положенням ст.ст. 10, 21 Закону України «Про банкрутство».
Відповідач не скористався своїм правом згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2012 року у справі №34/17 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до провадження та призначено її до розгляду на 03.12.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року, у зв'язку з великою завантаженістю судді Чорногуза М.Г., розгляд справи було визначено здійснити колегією суддів у складі: головуючого судді - Сухового В.Г., суддів Алданової С.О., Остапенка О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року у справі №34/17 прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до свого провадження у наступному складі колегії: головуючий суддя - Суховий В.Г., суддів Алданова С.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 р. розгляд скарги у справі №34/17 відкладено на 17.12.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2012 року підтримав доводи, викладені в скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 17.12.2012 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З врахуванням викладеного колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Частиною 5 ст. 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
20.09.1996 року між позивачем та ВАТ «Побузький феронікелевий комбінат» було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 82-02-96 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач відкриває ВАТ «Побузький феронікелевий завод» кредитну лінію в сумі 1 000 000 грн. з 20.09.1996 року до вимоги з виплатою 65% річних для проплат наданих договорів (п. 1.1. даного договору).
Арбітражним судом Кіровоградської області розглядалася справа № 963/3 про банкрутство ВАТ «Побузький феронікелевий завод».
28.08.2000 року між ВАТ «Побузький феронікелевий завод» та ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до умов якого відповідачу переходить право власності на майно, яке належало ВАТ «Побузький феронікелевий завод» (п. 3.1. даного договору). Тобто, під час процедури санації, цілісний майновий комплекс ВАТ «Побузький феронікелевий завод» відчужено відповідачу, до якого перейшли права на цілісний майновий комплекс, що належав ВАТ «Побузький феронікелевий завод», та обов'язки останнього.
Отже, згідно з п. 3 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» набуто право власності на майно ВАТ «Побузький феронікелевий завод» відповідно до законодавства та плану санації у зв'язку з виконанням зобов'язань, передбачених планом санації, з моменту припинення провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ухвалою арбітражного суду Кіровоградської області від 07.11.2000р. у справі № 963/3/8/6 про банкрутство ВАТ «Побузький феронікелевий завод» затверджено мирову угоду від 26.10.2000р. між боржником та кредиторами, провадження у справі припинено. Серед кредиторів, зазначених в ухвалі суду, позивач не значиться.
Після припинення процедури банкрутства у 2000 році, 21-22 березня 2001 року на загальних зборах акціонерами ВАТ «Побузький феронікелевий завод» прийнято рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії. У газеті «Голос України» від 24.03.2001 року, оприлюднено оголошення про ліквідацію.
Як стверджує позивач, ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» відповідно до статуту в новій редакції, яка затверджена протоколом загальних зборів ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» від 02.03.2006 року, є правонаступником ВАТ «Побузький феронікелевий завод», в тому числі і обов'язків ВАТ «Побузький феронікелевий завод», що виникли з господарських зобов'язань останнього перед іншими, а отже і відповідальність щодо неналежного виконання зобов'язань ВАТ «Побузький феронікелевий завод», на думку позивача, має нести саме ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що спір у даній справі стосується правомірності придбання цілісного майнового комплексу (переходу права власності на цілісний майновий комплекс) відповідачем. У зв'язку з чим, судом першої інстанції, з метою забезпечення повного, всебічного, об'єктивного вирішення господарського спору та встановлення обставин, які мають істотне значення для справи, а саме з метою вивчення документів на підтвердження факту переходу права власності на цілісний майновий комплекс, що належить ВАТ «Побузький феронікелевий завод» саме під час розгляду справи №963/3/8/6 про визнання банкрутом ВАТ «Побузький феронікелевий завод», ухвалою від 05.09.2012 р. було надіслано запит до господарського суду Кіровоградської області з проханням надіслати належним чином завірені копії усіх наявних та не знищених процесуальних документів у справі №963/3/8/6 за позовом Державної податкової інспекції в Голованівському районі про визнання банкрутом ВАТ «Побузький феронікелевий завод».
Листом господарського суду Кіровоградської області від 03.09.2012 року №02-22/7980/12 повідомив, що матеріали справи №963/3/8/6 про визнання банкрутом ВАТ «Побузький феронікелевий завод» знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
21.09.2012 року господарський суд Кіровоградської області листом від 17.09.2012 року №02-09/8358/12 направив лише ухвалу від 07.11.2000 р. про затвердження мирової угоди між ВАТ «Побузький феронікелевий завод» та кредиторами у справі про банкрутство.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції в судовому засіданні 26.09.2012 року, зважаючи на надані пояснення представників сторін та встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини справи, дійшов висновку про необхідність витребування у позивача додаткових документів, а саме доказів звернення до господарського суду Кіровоградської області з кредиторськими вимогами до ВАТ «Побузький феронікелевий завод» у справі про банкрутство.
У наступному судовому засіданні 01.10.2012 року позивачем не надано суду витребуваних доказів звернення до господарського суду Кіровоградської області з кредиторськими вимогами до ВАТ «Побузький феронікелевий завод» у справі про банкрутство. Поважності причин не подання витребуваних судом документів позивач не зазначив.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Зі змісту п. 8.13 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. №04-5/1193 вбачається, що з урахуванням вимог ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вирішення справи позовного провадження ставиться у залежність від звернення (або не звернення) позивача із заявою про визнання його вимог у справі про банкрутство та результатів розгляду цих вимог судом.
Оскільки позов подано після припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Побузький феронікелевий завод», а дія кредитного договору у часі співпадає з розглядом справи про банкрутство, з огляду на обов'язковість врахування у даній справі обставин щодо звернення позивача з відповідною заявою у справі про банкрутство (п.8.13 роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.06.2004р.), суд вважає, що докази звернення (чи не звернення) позивача у справі про банкрутство з кредиторськими вимогами є доказами (матеріалами), необхідними для вирішення даного спору.
Обов'язок подання їх саме позивачем обумовлений приписами ст. 33 ГПК України з урахуванням їх відсутності у справі про банкрутство у зв'язку з її знищенням за закінченням строку зберігання.
Поважності причин неподання суду зазначених доказів позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі №34/17 відповідає обставинам справи, є законною та обгрунтованою, а тому не підлягає зміні або скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103-106 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі №34/17 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року у справі №34/17 залишити без змін.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Алданова С.О.
Остапенко О.М.
Повний текст складено та підписано: 24.12.2012р.