Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" грудня 2012 р.Справа № 5023/4691/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєвою К.М.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району, м. Харків
про стягнення коштів у сумі 9906385,92 грн.
за участю представників:
позивача - Мельник В.В., довіреність № 14-327 від 16.03.2012 року;
відповідача - Литвиненко Ю.А., довіреність № 944/17 від 02.08.2011 року.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 9906385,92 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2337/11 від 30 вересня 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 8340228,71 грн., індекс інфляції в розмірі 41962,31 грн., пеню в розмірі 631811,97 грн., 3 % річних в розмірі 127337,34 грн. та 7 % штрафу в розмірі 765045,58 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/4691/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 13 листопада 2012 року о 10:20.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 листопада 2012 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено на 04 грудня 2012 року о 10:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року розгляд справи відкладено на 18 грудня 2012 року о 14:30.
17 грудня 2012 року, через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву (за вх. № 22907) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в врахуванням часткової сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 411095,00 грн.
Відповідач наголосив на часткову сплату суми основного боргу в розмірі 411095,00 грн. Також в засіданні клопоче перед судом про зменшення розміру пені на 50 %, проти нарахування штрафу 7 % в розмірі 765045,58 грн. заперечив повністю. Крім того, підтримав подане раніше клопотання про розстрочку виконання рішення строком на два роки, шляхом сплати грошових коштів рівними частинами, згідно графіку, наданого відповідачем.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
30 вересня 2011 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та відповідачем - КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2337/11 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі-газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.1 спірного Договору від 30.09.2011 року, встановлено, що позивач (продавець) передає відповідачу (покупцеві) з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 17801,000 тис. куб. м.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за Договором від 30.09.11р. виконав в повному обсязі та поставив відповідачу природний газ за період жовтня - грудня 2011 року, січня - червня 2012 року, всього на загальну суму 13234308,71 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи складеними між сторонами Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на спірний договір купівлі-продажу природного газу № 14/2337/11 від 30.09.2011 року (арк. справи 18-30). Вищенаведені Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.
Пунктом 6.1. спірного Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Проте відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, оплату в строки, встановлені п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 14/2337/11 від 30.09.2011 року не провів, сплативши позивачу лише частину суми боргу в розмірі 4894080,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2337/11 від 30.09.2011р. станом на 21.08.2012 року склала 8340228,71 грн.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 15 від 21 серпня 2012 року (на суму 93100,00 грн.) та № 17 від 21 вересня 2012 року (на суму 92808,00 грн.) відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 185908,00 грн. (арк. справи 75-76).
Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 17 жовтня 2012 року (про що свідчить штамп вхідних документів до господарського суду), а сума боргу в розмірі 185908,00 грн. сплачена відповідачем ще 21 серпня та 21 вересня 2012 року, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно та необґрунтовано заявлені позовні вимоги про стягнення 185908,00 грн. боргу за природний газ, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Як зазначено сторонами в судовому засіданні та вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 19 від 27 жовтня 2012 (на суму 88455,00 грн.) (арк. справи 74) та № 21 від 21 листопада 2012 року (на суму 136732,00 грн.) (арк. справи 96), відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти всього на загальну суму 225187,00 грн., яка частково включає в себе заявлену суму основного боргу.
За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 225187,00 грн. підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору), оскільки сума боргу частково сплачена відповідачем після подання позовної заяви до суду.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7929133,71 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 7929133,71 грн. відповідачем не погашена, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.2 спірного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу в строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, відповідач (покупець) сплачує на користь позивача (продавця), крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Позивач надав обґрунтовані розрахунки пені та штрафу, які відповідають вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно до п. 7.2 спірного договору купівлі-продажу природного газу № 14/2337/11 від 30.09.2011 р., на підставі чого, за порушення строків виконання зобов'язання відповідачу нарахована пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що складає 631811,97 грн. та 7 % штрафу в розмірі 765045,58 грн.
Щодо посилань відповідача про неправомірність нарахування позивачем 7 % штрафу, суд зазначає, що ці міркування ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання. Враховуючи, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є те, що він є бюджетною установою, джерелом фінансування є загальний бюджетний фонд, а кошти надходили невчасно, суд вважає можливим клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача 315905,99 грн. пені та 382522,79 грн. штрафу. В іншій частині стягнення пені та штрафу - відмовити.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування надані позивачем інфляційних нарахувань у розмірі 41962,31 грн. (за період: листопада 2011р. по серпень 2012р.) та 3% річних у розмірі 127337,34 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно наданого суду клопотання про розстрочку виконання рішення (арк. справи 117-119), відповідач наполягає на задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду строком на два роки, починаючи з січня 2013 року по січень 2015 року, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, який виключає можливість виконання в повному обсязі усіх зобов'язань перед кредиторами.
Згідно доводів відповідача, зазначена ситуація виникла не з вини підприємства, а в зв'язку з великою різницею між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення в 2011-2012р.р., що в свою чергу є причиною затримки розрахунку за газ.
Як зазначає відповідач, однією з причин неповного розрахунку з позивачем було не вирішення на державному рівні питання відшкодування різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію для населення. Також, відповідач зазначив, що очікується відшкодування цієї різниці від бюджету згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", а до її отримання фінансовий стан підприємства - відповідача не дозволяє сплатити залишок боргу за газ.
Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Враховуючи питання про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.
Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК (1798-12) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі -рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
В даному випадку посилання відповідача на важкий фінансовий стан є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на два роки, починаючи з січня 2013 року по січень 2015 року.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124,129 Конституції України, статтями 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 22, 33, 43, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, п/р 2603830232297 у ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ "Промінвестбанку України", МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) - 7929133,71 грн. основного боргу, 315905,99 грн. пені, 382522,79 грн. штрафу, 41962,31 грн. інфляційні витрати, 127337,34 грн. 3 % річних, 63172,00 грн. судового збору.
В частині стягнення 225187,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
В іншій частині позову відмовити.
Розстрочити виконання рішення на 2 роки зі сплатою у такі строки згідно графіку: січень 2013 року - 369170,14 грн., лютий 2013 року- 369168,00 грн., березень 2013 року- 369168,00 грн., квітень 2013 року- 369168,00 грн., травень 2013 року- 369168,00 грн., червень 2013 року- 369168,00 грн., липень 2013 року- 369168,00 грн., серпень 2013 року- 369168,00 грн., вересень 2013 року- 369168,00 грн., жовтень 2013 року- 369168,00 грн., листопад 2013 року- 369168,00 грн., грудень 2013 року- 369168,00 грн., січень 2014 року- 369168,00 грн., лютий 2014 року- 369168,00 грн., березень 2014 року- 369168,00 грн., квітень 2014 року- 369168,00 грн., травень 2014 року- 369168,00 грн., червень 2014 року- 369168,00 грн., липень 2014 року- 369168,00 грн., серпень 2014 року- 369168,00 грн., вересень 2014 року- 369168,00 грн., жовтень 2014 року- 369168,00 грн., листопад 2014 року- 369168,00 грн., грудень 2014 року- 369168,00 грн.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24.12.2012 р.
Суддя Жиляєв Є.М.