Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" грудня 2012 р.Справа № 5023/2833/12 (н.р. 5023/9447/11)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Яровому А.С.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про внесення змін до договору
за участю представників:
позивача - Алісултанова І.Б. довіреність №01-62юр/7135 від 17.09.2012 р.
Сільченко Т.І., довіреність № 01-62юр/9100 від 02.12.2011 р.
відповідача - ОСОБА_4, довіреність №2793 від 05.08.2011 р.
ОСОБА_5, довіреність №2791 від 05.08.2011 р.
08.07.2011 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача) про спонукання до внесення змін до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р., укладеного між АК "Харківобленерго" та ФОП ОСОБА_1, у зв'язку зі змінами в законодавстві в порядку, визначеному ст. 188 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2011 р. по справі №5023/5682/11 (суддя Жиляєв Є.М.) провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 19.09.2011 р. у справі №5023/5682/11 скасовано.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2012 р. у справі №5023/9447/11 (н.р. 5023/5682/11) (суддя Ковальчук Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 р., в позові АК "Харківобленерго" до ФОП ОСОБА_1 про спонукання до внесення змін до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 р. (головуючий суддя - Дерепа В.І., судді: Бондар С.В., Грек Б.М.) касаційну скаргу АК "Харківобленерго" задоволено, рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 р. по справі №5023/9447/11 (н.р. 5023/5682/11) скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
У вищезгаданій постанові Вищого господарського суду України, окрім іншого, зазначено, що судами не перевірені та не оцінені зміни до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р., укладеного між АК "Харківобленерго" та ФОП ОСОБА_1, які пропонував позивач на предмет їх відповідності змінам до законодавства, зокрема, щодо класу напруги за точкою продажу, порядку застосування тарифів тощо.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2012 р. було продовжено строк розгляду справи №5023/2833/12 (н.р. 5023/9447/11) за межами 2-х місячного строку.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2012 р. провадження у справі №5023/2833/12 (н.р. 5023/9447/11) було зупинено та надіслано на адресу Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса матеріали справи для проведення судової електротехнічної експертизи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2012 р. провадження у справі №5023/2833/12 (н.р. 5023/9447/11) було поновлено та призначено її розгляд на 13.12.2012 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2012 р. по справі №5023/2833/12 (н.р. 5023/9447/11) було відмовлено у заяві представника ФОП ОСОБА_1 про відвід судді та про призначення колегіального розгляду справи.
Під час нового розгляду справи суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. №12749 від 17.08.2012 р., т. 3 а.с. 135), в якій позивач просить суд внести зміни до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р., укладеного між АК "Харківобленерго" та ФОП ОСОБА_1, шляхом укладання додаткової угоди та додатків до неї, запропонованої ФОП ОСОБА_1 пропозицією від 19.05.2011 р. №26е-03/15-38287. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд їх задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що НКРЕ України постановою від 17.10.2005 р. №910 внесла зміни до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, виклавши зазначені Правила в новій редакції. Згідно з п. 1 зазначеної постанови НКРЕ України зобов'язала суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія зазначених Правил, протягом трьох років від дати набрання чинності зазначеної постанови привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил. Позивач також зазначив, що пунктом 9.2. спірного договору передбачено внесення змін до договору сторонами у випадку набрання чинності нормативним актом, який інакше регулює договірні відносини сторін. Позивач наполягає на тому, що укладений сторонами договір, який діє на теперішній час, не відповідає вимогам Правил користування електричної енергії, у зв'язку з чим позивач листом №26е-03/15-38287 від 19.05.2011р. надіслав відповідачу офіційну пропозицію про внесення змін до вказаного договору шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р. та додатків до неї в порядку, визначеному ст. 188 ГК України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважає їх неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню, просить суд в позові відмовити.
12.12.2012 р. представник відповідача подав до суду клопотання про призначення повторної судової електротехнічної експертизи (т.4 а.с.30-31), на вирішення якої просить суд поставити питання: "Чи відповідає додаток №№8, 11 до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р. постанові НКРЕ №105 від 04.02.2010 р. в частині визначення точки обліку та точки продажу?". Проведення повторної судової електротехнічної експертизи просить суд доручити ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса. Своє клопотання обґрунтовує тим, що попередній висновок судової електротехнічної експертизи №9178 від 26.11.2012 р. суперечить іншим наявним в матеріалах справи доказам, а саме додатку №№8, 11 до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про призначення у справі повторної судової електротехнічної експертизи.
Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти задоволення клопотання представника відповідача про призначення по справі повторної судової електротехнічної експертизи.
Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення по справі повторної судової електротехнічної експертизи, суд встановив наступне.
Зі змісту поданого клопотання витікає, що підставою для проведення повторної судової електротехнічної експертизи є невідповідність висновків судової електротехнічної експертизи №9178 від 26.11.2012 р. іншим наявним в матеріалах справи доказам, а саме додатку №№8, 11 до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р.
Відповідно до частини 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Згідно з пунктом 15.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам). Повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
З огляду на те, що вирішення питання: "Чи відповідає додаток №№8, 11 до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р. постанові НКРЕ України №105 від 04.02.2010 р. в частині визначення точки обліку та точки продажу?", пов'язане з необхідністю дослідження інших обставин справи і це питання відсутнє серед питань, поставлених на вирішення первинної експертизи, вирішити його в межах повторної експертизи неможливо.
З огляду на викладене суд вважає, що представник відповідача не довів суду наявності достатніх правових підстав для призначення повторної судової експертизи, тому у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення по справі повторної судової електротехнічної експертизи слід відмовити.
У судових засіданнях було оголошено перерви 14.08.2012 р. - до 16.08.2012 р., 16.08.2012 р. - до 21.08.2012 р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються Законом України "Про електричну енергетику", Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Частина 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачає, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Форма типового договору про постачання електричної енергії (додаток № 3 до Правил) була затверджена Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442.
Відповідно до вимог Закону України "Про електроенергетику" та Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.1995 р. №213 (із змінами), Національна комісія регулювання електроенергетики України постановою від 17.10.2005 р. №910 внесла зміни до Правил, виклавши Правила в новій редакції та затвердивши нову форму типового договору на постачання електричної енергії.
20.01.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №53950 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. по справі №59/377-10 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, м. Харків до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р. задоволено, абзац 1 п.9.11. зазначеного договору викладено в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення."
В абз. 1 розділу 2 "Зобов'язання сторін" спірного договору сторони передбачили, що під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.
В п.9.2. договору сторони узгодили, що якщо після укладання договору набрав чинності нормативно-правовий акт, норми якого інакше регулюють умови цього договору, сторони зобов'язуються керуватись цим актом законодавства та внести відповідні зміни до цього договору.
Позивач посилаючись на п. 9.2. договору, на виконання вимог п. 1 постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, надіслав на адресу відповідача лист-пропозицію №26е-03/15-38287 від 19.05.2011 р. (т.2 а.с.35) про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р. шляхом підписання додаткової угоди про внесення змін до зазначеного договору та додатків до неї в порядку, визначеному ст. 188 ГК України.
Проте, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду надісланої пропозиції від 19.05.2011 р. №26е-03/15-38287 про внесення змін до спірного договору.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Позивач не отримавши від відповідача відповіді на пропозицію від 19.05.2011 р. №26е-03/15-38287 про внесення змін до спірного договору звернувся до господарського суду з зазначеним позовом на підставі ч. 4 ст. 188 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує необхідність внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди внесенням Постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. №910 змін до Правил, а саме веденням терміну "точка продажу електричної енергії" (п.1.4. Правил). Підставою для внесення змін до договору є також нова типова форма самого договору про постачання електричної енергії, яка, зокрема, передбачає зазначення безпосередньо у розділі 1 "Предмет договору" пункті 1.1. терміну "точка продажу електричної енергії".
На підтвердження правомірності позовних вимог позивач наводить висновок судової електротехнічної експертизи №9178 від 26.11.2012 р. ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (т.4 а.с.17-21), яким встановлено, що схема підключення електроустановки відповідача, викладена у додатку №8 до запропонованої пропозицією від 19.05.2011 р. нової редакції договору про постачання електричної енергії щодо межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, та точка продажу електричної енергії, визначена у розділі 1 "Предмет договору" запропонованої пропозицією від 19.05.2011 р. нової редакції договору про постачання електричної енергії відповідають вимогам Правил користування електричної енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. №910.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно з пунктами 5.1., 5.2. Правил договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. При укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору, який викладено в Додатку 3 до Правил користування електричною енергією.
Форма типового договору про постачання електричної енергії (додаток № 3 до Правил) була затверджена Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442.
Постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. №910 було внесено зміни до п.1.4. Правил користування електричною енергією, введено термін "точка продажу електричної енергії" та з урахуванням внесених змін затверджено нову форму типового договору про постачання електричної енергії (додаток № 3 до Правил користування електричною енергією).
Зокрема, згідно з п. 1.2. Правил (в редакції від 17.10.2005 року) точка продажу електричної енергії визначена як межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію. Пунктом 1.4. Правил в цій же редакції встановлено, що електрична енергія продається в точці продажу електричної енергії, розташування якої зазначається у відповідному договорі.
Вищевикладене свідчить про те, що станом на момент укладання сторонами договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р. діяла нова редакція Правил, затверджена Постановою НКРЕ №910 від 17.05.2005р., а відтак зміни в законодавстві, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, відбулися до моменту його укладення. Таким чином, укладаючи договір у відповідності до вимог Правил, затверджених постановою НКРЕ №910 від 17.05.2005р., сторони повинні були визначити його зміст на основі нової форми типового договору до Правил, із зазначенням точки продажу електричної енергії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем невірно обрано правові підстави позову, оскільки зміни в законодавстві, на які посилається позивач у позовній заяві, відбулися до укладення спірного договору, а тому вони не можуть бути і не є змінами в розумінні п. 9.2. спірного договору. В даному пункті договору йдеться лише про такі зміни, які відбулися після його укладання.
За таких умов суд не може прийняти до уваги висновок судової електротехнічної експертизи, оскільки незважаючи на те, що зміни, запропоновані позивачем, відповідають вимогам Правил користування електричної енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 17.10.2005 р. №910, внесення таких змін суперечить умовам п. 9.2. спірного договору.
При цьому суд погоджується з висновком, викладеним у рішенні господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. по справі №59/377-10 (залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 у справі № 59/377-10) за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків до АК "Харківобленерго", м. Харків, згідно з яким додатком № 8 до договору про постачання електричної енергії №53950 від 20.01.2006 р., який є невід'ємною його частиною, уповноваженими представниками сторін вже складено і належним чином засвідчено підписами і печатками Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін під час укладання договору, що повністю відповідає фактичному місцезнаходженню точки продажу електроенергії споживачу ФОП ОСОБА_1 і вимогам п. 1.2 Правил. Введений до Правил термін "точка продажу електроенергії" не може мати обов'язковим юридичним наслідком для обох сторін договору №53950 від 20.01.2006 р. зміну або перегляд його істотних умов так, як згідно з додатком № 3 до типового договору на постачання електроенергії і п.п. 5.5., 5.6. та 5.7. Правил не визначений, як обов'язковий для узгодження сторонами під час укладання договору і не віднесений до істотних його умов, а є випадковою його умовою вже узгодженою сторонами під час укладання договору невід'ємним додатком № 8 до нього.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В розумінні ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу має бути покладено на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", ст. ст. 179, 184, 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 32, 33, 41, 42, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 18.12.2012 р.
Суддя Макаренко О.В.