Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/4362/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.
розглянувши справу
за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, м. Ізюм
до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства - 1, м. Ізюм
про зобов'язання укласти договір
за участю :
позивача - Савін О.С. дов. №958 від 23.07.12р.
відповідача - Пятаха Ю. В. , дов. №53 від 02.10.12р.
Позивач - Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства - 1 про зобов'язання укласти договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються у відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. №190 виключно на договірних засадах.
Ухвалою суду від 20.11.12р. строк розгляду справи було продовжено на 15 днів поза межами 2-х місячного строку вирішення спорів встановленого ст. 69 ГПК України, до 12.12.12р.
Позивач через канцелярію суду з супровідним листом (вх.№ 20611 від 04.12.2012р.) документи для їх долучення до матеріалів справи.
Крім того, 05.12.2012р. позивач через канцелярію суду надав клопотання (вх.№20959) про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідач також 05.12.2012р. через канцелярію суду надав клопотання (вх.№20955) про долучення документів до матеріалів справи.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.12.12р. оголошувалася перерва до 11.12.12р. о 10:00.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх.№ 15902 від 08.10.12р., а.с.36-39) проти позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити мотивуючи свої заперечення тим, що укладення спірного договору не є обов"язковим для Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства - 1, Оскільки Статутом відповідача не передбачено надання квартиронаймачам та власникам житла територіальної громади м. Ізюм послуг з водопостачання та водовідведення, КЖРЕП - 1 не є виконавцем відповідних комунальних послуг. А споживачами за договором є фізичні особи, які на праві власності або на умовах найму проживають у будинках, розташованих за адресами: м. Ізюм, вул. Соборна, 18, 54, вул. Куйбишева, 4-В, вул.. Пролетарська, 2-А та пров. Толстого, 3, та з якими у позивача безпосередньо укладені договори на водопостачання та водовідведення. Отже, Комунальне житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство - 1 не відноситься до суб'єктного складу осіб, з якими відповідно до частини 2 статті 19 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання безпосередньо повинні укладати договори про надання відповідних послуг.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:
06.09.12р. позивач - Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство направив на адресу відповідача - Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства - 1 лист №1191, в якому просив укласти договір (два примірника договору №42/12 від 06.09.12р. додавались) на поставку питної води приймання стічних вод через приєднані мережі до багатоквартирних будинкув (гуртожитки), що знаходяться за адресами:
- Харківська область, м. Ізюм, вул.Соборна, буд.18;
- Харківська область, м. Ізюм, вул.Соборна, буд. 54;
- Харківська область, м. Ізюм, вул. Пролетарська, буд. 2-а;
- Харківська область, м. Ізюм, вул. Куйбишева, буд. 28-в;
- Харківська область, м. Ізюм, вул. Толстого, буд.3
Листом №682 від 17.09.12р. відповідач відмовився від підписання договору №42/12 від 06.09.12р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі та повернув його примірники позивачу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
У відповідності із ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу україни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство та Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство - 1 згоди щодо укладання договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не досягли.
Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Послуги з надання водопостачання та водовідведення за змістом ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закої України "Про житлово-комунальні послуги" є одним з видів комунальних послуг. Частинами 2, 4 статті Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками відносин у сфері житлово юмунальних послуг є власник, споживач, виконавець і виробник: особливими учасниками цих відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Договір на надання житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Таким чином, суд приходить до висновку, що укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, оскільки Закон Украіни України "Про житлові комунальні послуги" та Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" хоча і визначає, що послуги з питного водопостачаь вдаються на підставі договору, але не містить прямої вказівки на обов'язковість його укладання.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. (ч. 1 ст. 33 ГПК України).
Позивачем не обгрунтовано належними та допустимими доказами зобов'язання відповідача укласти договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, у зв"язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, як у необгрунтованому та заявленому безпідставно.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 11, 509, 625, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 174, 179, 180 Господарського кодексу України,, ст.ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складено 17.12.2012 р.
Суддя Денисюк Т.С.