Справа № 1309/1-132/11 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М.
Провадження № 11/1390/1172/12 Доповідач: Стельмах І. О.
23 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Стельмаха І.О.,
суддів Калиняк О.М., Михайлишин Г.Я.,
з участю прокурора Горин У.І.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих -адвоката ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника -адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 118 КК України за апеляцією прокурора Шолопи Р.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 29 серпня 2012 року про повернення справи на додаткове розслідування,
встановила:
Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 24 липня 2010 року, приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи навпроти подвір'я будинку ¹ 13 на вул. Естонській у м. Львові, в ході конфлікту та бійки, спровокованої неправомірними діями потерпілого ОСОБА_6, які полягали в тому, що останній, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, показуючи зневагу до існуючих норм поведінки у суспільстві та моралі, з метою самоутвердження за рахунок інших осіб, протиставляючи себе іншим громадянам, суспільству, демонструючи зверхність, вседозволеність та явну неповагу до суспільних норм, безпричинно, з хуліганських спонукань розпочав бійку із ОСОБА_7, а згодом і ОСОБА_4, який прийшов на допомогу ОСОБА_7, щоб припинити протиправні дії ОСОБА_6 ОСОБА_4, перевищуючи межі необхідної оборони, діючи у явній невідповідності небезпечності посягання та обстановці захисту від суспільно-небезпечного посягання зі сторони ОСОБА_6, використовуючи невстановлений гострий, колючий предмет травмуючої дії, умисно наніс удар цим предметом в область живота ОСОБА_6, тим самим спричинивши йому колоту рану на животі у лівій здухвинній ділянці з утворенням раневого каналу, який проникає в черевну порожнину з ушкодженням м'язів живота, кишківника та лівої загальної клубової артерії з напрямком раневого каналу зліва направо, дещо знизу вверх та спереду до заду і з додатковим раневим каналом до 7 см., який проходить підшкірно в поперечному напрямку живота зліва направо, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати. Внаслідок ушкодження судин великого калібру, що супроводжувалось швидкою масивною кровотечею, на протязі короткого часу з моменту отримання тілесного ушкодження, відбулось обезкровлення організму та настала смерть ОСОБА_6
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29 серпня 2012 року справу повернуто прокурору Львівської області на додаткове розслідування з покликанням на ст. 281 КПК України в зв'язку з неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні. У постанові суду зазначено, що з показань потерпілих, свідків, висновків судово-медичних експертиз, фактичних обставин справи вбачаються підстави для перевірки кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин. А саме: під час додаткового розслідування органам досудового слідства необхідно шляхом проведення необхідних слідчих дій встановити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, у вчиненні якого його обвинувачують потерпілі, при цьому взяти до уваги показання потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13; врахувати пояснення підсудного з приводу невизнання ним вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, пояснення щодо можливого характеру та механізму спричинення потерпілому тілесного ушкодження, зокрема, з використанням огорожі, та оцінити ці пояснення з врахуванням висновків судово-медичної експертизи, криміналістичної експертизи та пояснень експертів, даних в судовому засіданні. Також слід звернути увагу та належним чином оцінити висновки експертиз щодо тілесних ушкоджень, які були у потерпілого, зокрема, множинні синці, крововиливи та садна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та які йому були спричинені незадовго до смерті потерпілого, та відсутність тілесних ушкоджень у підсудного ОСОБА_4, який відповідно до кваліфікації дій на досудовому слідстві оборонявся від потерпілого та його протиправних дій; оцінити, яким чином потерпілий міг створювати небезпеку для двох фізично здорових осіб та з врахуванням усіх обставин справи правильно кваліфікувати дії підсудного. При цьому при кваліфікації дій підсудного слід врахувати наявність (згідно з висновком судово-медичної експертизи) поряд з основним і додаткового раневого каналу та в залежності від цього визначити умисел підсудного.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишено підписку про невиїзд.
На постанову суду прокурор прокуратури Залізничного району м. Львова Шолопа Р.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію та доповнення до неї, в якій просить постанову скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у цей же суд в іншому складі суду. В обґрунтування апеляції покликається на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою. Досудове слідство у даній кримінальній справі проведено з дотриманням вимог ст. 22 КПК України. Фактичні обставини справи, які входять в предмет доказування, встановлені органами досудового слідства повною мірою, порушення вимог кримінально-процесуального законодавства на стадії досудового слідства допущено не було. При прийнятті рішення про скерування кримінальної справи прокурору Львівської області для проведення додаткового розслідування суд безпідставно у постанові зазначає про необхідність шляхом проведення слідчих дій встановити наявність чи відсутність в діях підсудного ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. Так, 28 липня 2010 року винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Після проведення ряду необхідних слідчих дій, відповідно до вимог ст.22 КПК України, слідчим у справі 29 листопада 2010 року винесено постанову про перекваліфікацію складу злочину з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 115 КК України і порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України. З огляду на отримані в ході досудового слідства докази, з урахуванням того, що ОСОБА_4 умисно вбив ОСОБА_6 при захисті від суспільно-небезпечного посягання зі сторони потерпілого ОСОБА_6, але з перевищенням меж необхідної оборони, 14 грудня 2010 року слідчим винесено постанову про перекваліфікацію дій ОСОБА_4 з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.118 КК України. Крім того, показання потерпілих та свідків ретельно досліджені в ході досудового слідства у справі та в судовому засіданні і не свідчать про умисел ОСОБА_4 на вчинення ним умисного вбивства. Обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 118 КК України було пред'явлено з врахуванням усіх зібраних по справі доказів, комплексно, в тому числі висновків судових експертиз. Право ОСОБА_4 на захист не порушено, виявлені в ході судового засідання суперечності є такими, що можуть бути усунені в ході судового розгляду справи.
При апеляційному розгляді справи обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник -адвокат ОСОБА_5 погодились з постановою суду про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, мотивуючи свою позицію тим, що при додатковому розслідуванні справи можливо буде довести непричетність ОСОБА_4 до спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6, а органам досудового слідства необхідно буде встановити та притягнути до кримінальної відповідальності іншу особу, яка вчинила злочин.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляції, пояснення потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілих -адвоката ОСОБА_3, які просили відмовити в задоволенні апеляції та залишити постанову без змін, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника -адвоката ОСОБА_5, які заперечили проти апеляції, обговоривши наведені в апеляції доводи й перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції підставно дійшов висновку про необхідність направлення справи на додаткове розслідування.
Судове рішення про направлення справи на додаткове розслідування мотивовано необхідністю перевірки наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 ознак більш тяжкого злочину.
За змістом закону та відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" за наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин, справу може бути повернена на додаткове розслідування лише за умови, що прокурор не вправі змінити обвинувачення (ч.2 ст. 277 КПК України), а також коли потерпілий чи його представник вважають, що підстави для цього є, а прокурор їх не вбачає.
Висновок суду про необхідність направлення справи на додаткове розслідування зроблений в результаті дослідження зібраних у справі доказів, за клопотанням представника потерпілих -адвоката ОСОБА_3 (яке підтримав потерпілий ОСОБА_1).
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляції прокурора, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зібрані у справі докази й відповідно до вимог процесуального закону прийняв законне та обґрунтоване рішення про необхідність повернення справи на додаткове розслідування.
Доводи апеляції прокурора про те, що суд намагається затягнути розгляд справи та порушує вимоги ст. 317 КПК України, наперед вирішує питання про формулювання та обсяг обвинувачення та кваліфікацію вчиненого, є надуманими й не ґрунтуються на нормах закону.
Під час додаткового розслідування справи органам досудового слідства слід перевірити як доводи потерпілої сторони щодо наявності в діях ОСОБА_4 більш тяжкого злочину, так і доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_4 до заподіяння смерті потерпілого.
З огляду на викладене колегія суддів вважає апеляцію прокурора необґрунтованою й підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2012 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ст. 118 КК України залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Стельмах І.О. Калиняк О.М. Михайлишин Г.Я.