83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.12.12 р. Справа № 5006/25/138/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Кохановій Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» про стягнення 574 528 грн. 05 коп.,-
за участю представників сторін:
від позивача: Халіна А.О. за довір.;
від відповідача: Перець В.С. за довір.
До господарського суду Донецької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" про стягнення 574 528 грн. 05 коп., з яких 480 631 грн.85 коп. - сума заборгованості за спожитий природний газ, 41 957 грн.29коп. - сума пені, 2 594 грн. 04 коп. - сума інфляційних нарахувань, 8700 грн. 65 коп. - сума 3% річних, 40 644 грн. 23коп. - штраф.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу №20(11-12)Б від 30.09.2011р., приписи ст.ст. 258, 525,526,530,625 Цивільного кодексу України та статті 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що порушення умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений природний газ відбулось у зв'язку з важким фінансовим станом підприємства, пов'язаним з неналежним виконанням бюджетними організаціями договірних зобов'язань за виконані послуги з теплопостачання. Заявою від 10.12.2012р. відповідач визнав в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, штрафу, та визнав суму основного боргу у розмірі 445631 грн. 85 коп. Крім того, відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені на 80 %.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.
30 вересня 2011 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" (далі-Покупець) було укладено договір №20(11-12)Б купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а також додатки до нього (далі-Договір) (а.с.9-16).
Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п.6.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості (п.11.1). З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, протягом періоду з листопада 2011р. по квітень 2012р. передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 753 177 грн. 42 коп., що підтверджується актами передачі-приймання-природного газу (а.с.17-22). Відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманого природного газу у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 574 528 грн. 05 коп., у тому числі основної заборгованості за поставлений газ у сумі 480 631 грн.85 коп., яка за даними позивача обліковується за покупцем станом на 19.10.2012 року.
Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу природного газу №20(11-12)Б від 30.09.2011р., додатками до Договору, актами приймання-передачі природного газу, розрахунками.
Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази що свідчать про поставку позивачем газу та проведені за нього розрахунки, судом встановлено, що за даними ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» станом на 19.10.2012 року за КП "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" обліковувалась заборгованість за поставлений газ у сумі 480 631 грн.85 коп.
30.10.2012 року ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду із вказаним позовом. Провадження у справі №5006/25/138/2012 було порушено 31.10.2012 року.
Фактично, станом на 31.10.2012 року відповідачем по договору №20(11-12)Б було сплачено позивачу за поставлений газ 307545 грн. 57 коп., у зв'язку з чим, станом на дату розгляду справи заборгованість КП "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" складає 445 631 грн. 85 коп., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.10.2012р. підписаного посадовими особами та затвердженого печатками підприємств.
З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 480 631 грн.85 коп. підлягають частковому задоволенню, а саме на 445 631 грн. 85 коп., оскільки зазначена сума боргу є доказаною та обґрунтованою.
Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість нараховану внаслідок порушення зобов'язань по договору від 30.09.2011 року №20(11-12)Б за період поставки природного газу у період з листопада 2011р. по квітень 2012р., до якої входить: 41 957 грн.29коп. -сума пені, 2 594 грн. 04 коп. - сума інфляційних нарахувань, 8700 грн. 65 коп. - сума 3% річних, 40 644 грн. 23коп. - штраф.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Дослідивши умови договору №20(11-12)Б від 30.09.2011р., перевіривши надані позивачем розрахунки, господарський суд вважає ці розрахунки обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів у сумі: 41 957 грн.29коп. -сума пені, 2 594 грн. 04 коп. - сума інфляційних нарахувань, 8700 грн. 65 коп. - сума 3% річних, 40 644 грн. 23коп. - штраф, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо посилань відповідача на відсутність коштів на розрахункових рахунках, то суд вважає, що це не звільняє відповідача від обов'язку перераховувати продавцю кошти за отриманий товар, оскільки така обставина, як скрутний фінансовий стан не визначена законодавчо підставою, що звільняє боржника від виконання зобов'язань.
Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) вказав, що відсутність фінансування не є виправданням бездіяльності.
Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність коштів на розрахункових рахунках є підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від 27 жовтня 2011 р. у справі № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені на 80% суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення пені відповідач посилається на те, що в першу чергу сплачує за енергоносії, податки, розстрочки податкового боргу перед Шахтарською ОДПІ та відрахувань до ПФУ України. Станом на 01.12.2012р. дебіторська заборгованість підприємства складає 924, 2 тис. грн., а кредиторська 946,1 тис. грн. Відповідач не мав змоги розрахуватись за поставлений природний газ у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства та відсутністю коштів на рахунках в установах банків, у зв'язку з несвоєчасною сплатою бюджетними організаціями за виконані послуги теплопостачання. На підтвердження таких обставин відповідач надав акт звірки розрахунків, довідку про наявність заборгованості, звіт про результати фінансової діяльності та баланс станом на 30.09.2012.
Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80% заперечив, посилаючись на скрутне фінансове становище ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, враховуючи, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 50%. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 20978 грн. 65 коп.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач надав суду докази, якими він частково обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які повністю спростовують вимоги позивача та не надав доказів належного виконання зобов'язань по договору №20(11-12)Б від 30.09.2011р.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" про стягнення 574 528 грн. 05 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" (86251, Донецька область, Шахтарський район, сел..Садове, вул..Первомайська, ЄДРПОУ 32357603) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у сумі 518 549 (п'ятсот вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 42 коп., яка виникла внаслідок порушення зобов'язань по договору від 30.09.2011 року №20(11-12)Б за період поставки природного газу з листопада 2011р. по квітень 2012р., що складається із: 445 631 грн. 85 коп. - сума заборгованості за спожитий природний газ, 20978 грн. 65 коп. - сума пені, 2 594 грн. 04 коп. - сума інфляційних нарахувань, 8700 грн. 65 коп. - сума 3% річних, 40 644 грн. 23коп. - штраф.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарське районне сільське комунальне підприємство" (86251, Донецька область, Шахтарський район, сел..Садове, вул..Первомайська, ЄДРПОУ 32357603) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, б.6, ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 10790 (десять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 78 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 18 грудня 2012 року.
Повний текст рішення складено та підписано 21 грудня 2012 року
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Зекунов Е.В.