01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" березня 2012 р. Справа № 21/002-12
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства «Бучатепломережа», Київська обл., м. Буча
про стягнення 188 829,20 гривень
за участю представників:
від позивача: Чижевська Р.В. (довіреність №113/10 від 26.12.2011р.)
від відповідача: Сорочко О.В. (довіреність №194 від 24.11.2011р.)
30.12.2011р. Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Бучатепломережа»(далі-КП «Бучатепломережа»/відповідач) про стягнення 189 999,21 грн., з яких: 141 602,15 грн. заборгованості за договором №06/09-1195 БО-17 від 23.09.2009р., 10 987,19 грн. пені, 12 755,84 грн. 3% річних та 24 654,03 грн. інфляційних втрат.
Відповідач позов в частині заборгованості визнав у повному обсязі, а у решті позовних вимог просив суд відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2012р. порушено провадження у справі №21/001-12 та призначено її до розгляду на 23.01.2012р.
В судових засіданнях 23.01.2012р., 13.02.2012р. та 05.03.2012р. оголошувалась перерва до 13.02.2012р., 20.02.2012р. та 12.03.2012р. відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2012р. розгляд даної справи відкладався на 05.03.2012р.
28.02.2012р. через канцелярію суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення процедури реорганізації позивача.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Оскільки відповідачем не обґрунтовано в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до завершення процедури реорганізації позивача у розумінні ст. 79 ГПК України, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість.
В судовому засіданні 13.03.2012р. представником позивача подано суду уточнених розрахунок позовних вимог, відповідно до якого позивач зменшив розмір заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат до 12 596,33 грн. та 23 643,53 грн. відповідно. Решта позовних вимог залишилась без змін. Зазначені уточнення судом прийняті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
23.09.2009р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Бучатепломережа»(далі-покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-1195 БО-17 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 4.4 та 11.1 (в редакції, викладеній у п. 2 додаткової угоди №2 від 09.04.2010р.) Договору передбачено, що постачальник згідно з цим договором зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.
Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору, протягом жовтня 2009р.-квітня 2010р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 781 902,15 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу:
- від 31.10.2009р. на суму 47 910,25 грн.,
- від 30.11.2009р. на суму 191 392,22 грн.,
- від 31.12.2009р. на суму 109 036,97 грн.,
- від 31.01.2010р. на суму 141 905,21 грн.,
- від 28.02.2010р. на суму 117 143,36 грн.,
- від 31.03.2010р. на суму 128 005,15 грн.,
- від 30.04.2010р. на суму 46 508,99 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 640 300,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 141 602,15 грн. заборгованості.
Факт сплати відповідачем 640 300,00 грн. за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень відповідача за спірний період, а також визнається відповідачем у повному обсязі.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 141 602,15 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за березень-квітень 2010р. згідно Договору
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
За таких обставин, підписання відповідачем спірних Актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та відповідно породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого газу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 141 602,15 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за березень-квітень 2010р.згідно Договору підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 10 987,19 грн. пені, нарахованої з 29.06.2011р. по 28.12.2011р. на 141 602,15 грн. сукупної заборгованості за березень-квітень 2010р.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами пунктів 7.2, 7.10 Договору, передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 11 004,23 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10 987,19 грн. пені підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 12 596,33 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат, за періоди:
з 11.12.2009р. по 15.12.2009р. на 164 302,47 грн. заборгованості,
з 16.12.2009р. по 17.12.2009р. на 144 302,47 грн. заборгованості,
з 18.12.2009р. по 28.12.2009р. на 134 302,47 грн. заборгованості,
з 29.12.2009р. по 10.01.2010р. на 24 302,47 грн. заборгованості,
з 11.01.2010р. по 21.01.2010р. на 133 339,44 грн. заборгованості,
з 22.01.2010р. по 10.02.2010р. на 103 339,44 грн. заборгованості,
з 11.02.2010р. по 17.02.2010р. на 245 244,65 грн. заборгованості,
з 18.02.2010р. по 10.03.2010р. на 236 544,65 грн. заборгованості,
з 11.03.2010р. по 30.03.2010р. на 353 688,01 грн. заборгованості,
з 31.03.2010р. по 10.04.2010р. на 362 388,01 грн. заборгованості,
з 11.04.2010р. по 13.04.2010р. на 490 393,16 грн. заборгованості,
з 14.04.2010р. по 10.05.2010р. на 485 393,16 грн. заборгованості,
з 11.05.2010р. по 13.06.2010р. на 531 902,15 грн. заборгованості,
з 14.06.2010р. по 20.06.2010р. на 481 902,15 грн. заборгованості,
з 21.06.2010р. по 23.06.2010р. на 480 102,15 грн. заборгованості,
з 24.06.2010р. по 24.06.2010р. на 475 102,15 грн. заборгованості,
з 25.06.2010р. по 28.06.2010р. на 472 102,15 грн. заборгованості,
з 29.06.2010р. по 29.06.2010р. на 466 602,15 грн. заборгованості,
з 30.06.2010р. по 12.07.2010р. на 460 602,15 грн. заборгованості,
з 13.07.2010р. по 13.07.2010р. на 406 602,15 грн. заборгованості,
з 14.07.2010р. по 14.07.2010р. на 401 602,15 грн. заборгованості,
з 15.07.2010р. по 18.07.2010р. на 400 602,15 грн. заборгованості,
з 19.07.2010р. по 26.10.2010р. на 200 602,15 грн. заборгованості,
з 27.07.2010р. по 02.11.2010р. на 150 602,15 грн. заборгованості,
з 03.11.2010р. по 28.12.2011р. на 141 602,15 грн. заборгованості;
- 23 643,53 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумок з урахуванням часткових оплат, за періоди:
з 11.12.2009р. по 15.12.2009р. на 164 302,47 грн. заборгованості,
з 11.01.2010р. по 21.01.2010р. на 133 339,44 грн. заборгованості,
з 11.02.2010р. по 17.02.2010р. на 245 244,65 грн. заборгованості,
з 11.03.2010р. по 30.03.2010р. на 353 688,01 грн. заборгованості,
з 14.04.2010р. по 10.05.2010р. на 485 393,16 грн. заборгованості,
з 14.06.2010р. по 20.06.2010р. на 481 902,15 грн. заборгованості,
з 15.07.2010р. по 18.07.2010р. на 400 602,15 грн. заборгованості,
з 01.08.2010р. по 26.10.2010р. на 200 602,15 грн. заборгованості,
з 03.11.2010р. по 30.06.2011р. на 141 602,15 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 29 725,00 грн. та 12 656,83 грн. відповідно, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 12 596,33 грн. 3% річних та 23 643,53 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.
Позивач проти зазначеного клопотання заперечив.
Щодо клопотання про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності у відповідача тяжкого фінансового становища у розумінні ст. 34 ГПК України, а також те, що розмір пені, що підлягає стягненню за даним рішенням (10 987,19 грн.) не є надмірно великим порівняно із сумою основної заборгованості відповідача за Договором (141 602,15 грн.), суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових підстав для відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені.
Клопотання ж відповідача про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.
Оскільки приписами ст. 83 ГПК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Бучатепломережа»(08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 4А, ідентифікаційний код 36170163) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 141 602 (сто сорок одну тисячу шістсот дві) грн. 15 коп. заборгованості, 10 987 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 19 коп. пені, 12 596 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 33 коп. 3% річних, 23 643 (двадцять три тисячі шістсот сорок три) грн. 53 коп. інфляційних втрат та 3 776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 58 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 13.03.2012р.