01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" серпня 2012 р. Справа № 26/079-12
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бетта", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Лезіс", Київська обл., м. Обухів
про стягнення 57 057,78 грн.,
за участю представників:
позивача:Римська А.П., довіреність № б/н від 13.01.2012 року;
відповідача:не з'явилися;
У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 48 757,43 основного боргу, 2 778,51 грн. пені, 549,02 грн. 3% річних, 97,08 грн. інфляційної складової боргу, 4 875,74 грн. штрафу, а загалом 57 057,78 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 417 від 02.11.2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.07.2012 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 09.08.2012 року.
Через канцелярію суду 27.07.2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 46 757,43 основного боргу, 500,93 грн. пені, 100,19 грн. 3% річних, 146,27 грн. інфляційної складової боргу, 4 875,74 грн. штрафу, а загалом 52 380,56 грн.
Представник відповідача в судове засідання 09.08.2012 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.11.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 417, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплачувати його вартість відповідно до умов цього договору.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 02.11.2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний оплачувати поставлений товар кожні 14 календарних днів за реалізований покупцем товар на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України.
На виконання умов договору позивач у період з листопада 2011 року по лютий 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 48 757,43 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 48 757,43 грн. розрахувався частково, і має заборгованість перед останнім у сумі 46 757,43 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
14.06.2012 року позивач надіслав претензію до відповідача з вимогою перерахувати борг у розмір 48 757,43 грн., яку відповідач задовольнив частково, сплативши позивачу 2 000,00 грн. після звернення позивачем з позовом до суду.
Таким чином заборгованість відповідач перед позивачем становить 46 757,43 грн.
Враховуючи ч. 2 ст. 530 ЦК України та нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 8 грудня 2009 року № 1267) відповідач повинен був оплатити поставлений товар на суму 48 757,43 грн. у строк до 24.06.2012 року включно.
Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 46 757,43 грн.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 46 757,4 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено дату (24.06.2012 року), в строк до якої відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар, а тому розрахунки 3% річних та інфляційних втрат здійснюються судом.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 88,16 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.
Вимоги позивача про стягнення інфляційних сум є обґрунтованими, однак судом здійснено перерахунок інфляційного складової боргу за спірний період відповідно до вимог закону та з урахуванням листа Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно якого інфляційні втрати за спірний період відсутні, у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до п. 3.1 договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.
Згідно п. 3.3 договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого товару нараховано 4 875,74 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.
Таким чином, позов в частині стягнення штрафу в розмірі 4 875,74 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.
Судом встановлено дату (24.06.2012 року), в строк до якої відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар, а тому розрахунок пені здійснюється судом.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою, однак підлягає стягненню частково в розмірі 439,62 грн., які нараховані судом відповідно до умов договору та вимог закону.
В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.
Судовий збір, сплачений у розмірі 1 602,74 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Лезіс" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, буд. 13А, код 20596199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бетта" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, код 31405839) 46 757 (сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 43 коп. основного боргу, 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 62 коп. пені, 4 875 (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 74 коп. штрафу, 88 (вісімдесят вісім) грн. 16 коп. 3% річних, 1 602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 74 коп. судового збору.
В іншій частині в позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 13.08.2012 р.
Суддя Т.Д. Лилак