ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
14.08.12 Справа № 23/5014/1724/2012
За позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІД», м. Антрацит Луганської області,
про стягнення 53672 грн. 64 коп.,
Суддя Воронько В.Д.
представники, присутні у судовому засіданні 09.08.2012 та, після оголошення перерви, 14.08.2012:
від позивача -Сірий А.М., довіреність № 30-12/124-Д від 30.12.2011;
від відповідача -Горняк Д.С., довіреність № 3 від 26.03.2010.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.08.2012 оголошено перерву до 14.08.2012 до 11 год. 45 хв.
Між Державним підприємством «Вугілля України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІОЛІД»09.06.2010 укладено договір поставки вугілля № 36-10/1-ЕН, відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого, Постачальник (відповідач у справі) поставляє Покупцю (позивачу у справі) вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором. Базові умови поставки, права та обов'язки сторін визначені у розділах 2, 3 цього договору.
Відповідно до підпункту 3.1.1 договору відповідач зобов'язався поставити позивачу на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами. Відповідно до пункту 4.1. якість вугілля, що поставляється, повинна відповідати умовам цього договору. Загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю визначені сторонами у розділі 5 договору.
Відповідно до підпункту 5.6.2 договору представник Вантажовідправника вугілля повинен бути уповноваженим на проведення приймання вугілля та представництво інтересів Покупця, позивача у справі, перед ТЕС Вантажоотримувача за довіреністю, виданою позивачем відповідачеві на умовах цього договору.
У розділі 6 договору сторони визначили умови приймання вугілля за кількістю та якістю спільно з представником Постачальника, відповідача у даній справі.
Базова якість вугілля та граничні показники за марками визначені у пункті 7.1 договору.
Відповідно до пункту 7.2 договору, якщо фактична якість вугілля відрізняється від базової, вартість вугілля визначається з врахуванням надбавок та знижок до ціни вугілля в розмірах визначених у пункті 7.2.1 договору.
Відповідальність за порушення зобов'язань за договором сторони визначили у розділі 8 договору.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, Постачальник, позивач у справі, відшкодовує затрати Покупця, відповідача у справі, та Вантажоотримувача пов'язані з находженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи та інше.
У пункті 8.6 договору сторони погодили порядок дій по його поверненню.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного його виконання Сторонами.
29.09.2010 сторони підписали додаток № 10/10-1 до цього договору, відповідно до пункту 1 якого Постачальник, відповідач у справі, зобов'язався відвантажити в період з 01.10.2010 по 31.10.2010 включно, а Покупець, позивач у справі, прийняти в жовтні-листопаді 2010 року вугілля наступних вантажовідправників на умовах даного додатку:
Марка, класНазва відправника та залізничної станціїОбсяг, тн (+/- 3 %)Базове значення золи Аd,%Базове значення вологи Wrt,%Ціна 1 тони без ПДВ, грн.
ГСШ 0-13, Г0-100ТОВ «Вуглеінвестсервіс» ст. Стаханов 500 23,0 8,9 586,00
Загалом 500
Сума без ПДВ - 293000,00 грн.
Сума ПДВ - 58600,00 грн.
Сума разом 351600,00 грн.
Реквізити Вантажоотримувача: Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго", станція Бурштин.
12.07.2012 Державне підприємство «Вугілля України»звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іолід»з вимогами про стягнення з останнього збитків у сумі 53672 грн. 64 коп. завданих відповідачем у зв'язку з поставкою вугільної продукції, якість якої не відповідала показникам зазначеним в умовах договору поставки № 36-10/1-ЕН від 09.06.2010.
Позов Підприємством мотивовано наступним.
На виконання умов договору поставки вугілля 19, 20 жовтня 2010 року на адресу Бурштинської ТЕС відповідач поставив вагони з вугіллям за залізничними накладними:
- № 52816872 - у вагонах №№ 63558126, 67346049 на 17704 грн. 80 коп. з ПДВ;
- № 52817679 - у вагоні № 66484775 на 8852 грн. 40 коп. з ПДВ.
Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго»згідно до договору поставки складеного між ДП «Вугілля України», позивачем у справі, та ВАТ «Західенерго» № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010.
При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було виявлено, що поставлене кугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам пункту 7..1. Договору № 36-10/1-ЕН від 09.06.2010, оскільки фактична волога у поставленому вугіллі становила 16,0% проти 14% гранично допустимого вмісту за договором. Дане вугілля є непридатним для спалювання в котлах Бурштинської ТЕС.
Результати приймання вугілля за якісними характеристиками оформлені Актами приймання вугілля № 6859 та № 6868 від 21.10.2010, підписані працівником Вантажоодержувача, представниками постачальника ТОВ «ІОЛІД», які діяли на підставі довіреності № 24-09/Д06 від 24.09.2010.
Згідно умов Договору факсограмами від 21.10.2010 №№ 968 та 969 Вантажовідправник був повідомлений про те, що у зв'язку з неналежною якістю Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго»відмовляється прийняти вугілля та просило розпорядитись ним або надати згоду на його повернення.
У зв'язку з перевищенням встановлених Договором гранично допустимих критеріїв якості, вугілля 22.10.2010 було повернуто у зворотному напрямку, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 36674457 та № 36484658, виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.
Поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв його якості ВАТ «Західенерго»було завдано збитки на суму 27115 грн. 44 копн., зокрема, сплатою залізниці:
- провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханов Донецької залізниці в сумі 26557,20 грн. (з ПДВ), що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36674457 та 36484658, переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 448 від 22.10.2010 про проведення платежів;
- плати за користування вагонами в сумі 94,08 грн. (з ПДВ), що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 22101968 від 22.10.2010 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 448 від 22.10.2010 про проведення платежів;
- плати за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 464,16 грн. (з ПДВ), що підтверджується накопичувальною карткою зборів за роботи № 22100568 від 22.10.2010 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 448 від 22.10.2010 про проведення платежів.
В свою чергу ВАТ «Західенерго», як Вантажоотримувач, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП «Вугілля України»збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 25/160 від 23.06.2011 стягнуто з ДП «Вугілля України»на користь ВАТ «Західенерго»27115,44 грн. збитків, державне мито в сумі 271,15 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.
На виконання рішення суду, згідно п. 3 ст. 203 Господарського кодексу України 06.09.2011 було складено та підписано заяву № 2132/10 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 157856 грн. 06 коп., згідно абз. 2 п. 6. якої зобов'язання ДП «Вугілля України»по виконанню грошового зобов'язання перед ВАТ «Західенерго» на суму у розмірі 27622 грн. 59 коп. (п. 2 заяви) припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю.
ДП «Вугілля України», не отримавши у власність від ТОВ «ІОЛІД»вугілля, понесло безпідставних витрат, оскільки оплатило, згідно Договору, вартість його перевезення від Вантажовідправника до Вантажоотримувача коштами у сумі 26557,2 грн. з ПДВ, що підтверджується залізничними накладними № 52616872, 52817679.
Отже, ДП «Вугілля України»понесло збитків у розмірі 53672 грн. 64 коп. з ПДВ, з яких:
- 26557,2 грн. -вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП «Вугілля України»за перевезення вагонів спірного вантажу згідно накладних №№ 52816872 та 52817679;
- 26557, 2 грн. -вартість провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханів Донецької залізниці, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36674457, 36484658 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 448 від 22.10.2010 про проведення платежів;
- 94 грн. 08 коп. плата за користування вагонами, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами №№ 22101968 від 22.10.2010 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 448 від 22.10.2010 про проведення платежів;
- 464 грн. 16 коп. вартість зборів за оформлення документів на повернення вагонів, що підтверджується накопичувальною карткою зборів за роботи № 22100568 від 22.10.2010 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 448 від 22.10.2010 про проведення платежів.
Відповідач витребувані судом документ та відзив на позов не представила.
До початку даного судового засідання будь-яких клопотань відповідач не надав.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд дійшов до наступного.
Правовідносини між сторонами у справі виникли з договору поставки вугілля № 36-10/1-ЕН від 09.06.2010, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу у сфері господарської діяльності і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України про купівлю-продаж та глав 19, 20 Господарського кодексу України загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Вказані норми статті 712 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Предметом судового розгляду є заявлена позивачем матеріально-правова вимога про стягнення збитків в сумі 53672 грн. 64 коп., завданих відповідачем неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки вугілля № 36-10/1-ЕН від 09.06.2010.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Аналогічна норма міститься і у статті 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
За правилами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статті 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Подібна норма міститься і у частини 2 статті 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У відповідності з правилами статей 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами.
Відповідач не виконав зобов'язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості визначених договором поставки вугілля від 09.06.2010 № 36-10/1-ЕН. Про наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та понесенням позивачем збитків свідчить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.
Розмір понесених ним збитків в сумі 53672 грн. 64 коп. підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.
Від прийняття неякісного вугілля вантажоодержувач, покупець, відмовився.
Згідно пункту 8.4 договору у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, Постачальник, позивач у справі, відшкодовує затрати Покупця, відповідача у справі, та Вантажоотримувача пов'язані з находженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи та інше.
Витрати позивача у зв'язку з постачанням вугілля неналежної якості складаються:
- 26557,2 грн. -вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП «Вугілля України»за перевезення вагонів спірного вантажу згідно накладних №№ 52816872 та 52817679;
- 26557, 2 грн. -вартість провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханів Донецької залізниці, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36674457, 36484658 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 448 від 22.10.2010 про проведення платежів;
- 94 грн. 08 коп. плата за користування вагонами, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами №№ 22101968 від 22.10.2010 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці №№ 448 від 22.10.2010 про проведення платежів;
- 464 грн. 16 коп. вартість зборів за оформлення документів на повернення вагонів, що підтверджується накопичувальною карткою зборів за роботи № 22100568 від 22.10.2010 та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 448 від 22.10.2010 про проведення платежів.
Згідно з пунктом 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Розрахунки векселями можуть здійснюватися тільки через управління залізниць згідно з діючим законодавством.
Плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст. 119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством (пункт 1.2 Правил).
Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (пункт 1.3 Правил).
Якщо відправник (одержувач) не внесе залізниці належні їй платежі, то залізниця для покриття своїх витрат використовує заставне право і реалізує вантаж згідно зі статтями 49, 51 Статуту (пункт 1.4 Правил).
З аналізу вказаних норм вбачається, що провізна плата вноситься під час оформлення перевезення, а не після прибуття вантажу на станцію призначення. Без внесення провізної плати залізниця не буде здійснювати перевезення та може затримати вантаж.
З наведеного вбачається, що залізниця не здійснила би перевезення вантажу на станцію Бурштин, як би позивач не сплатив провізну плату у сумі 26557 грн. 20 коп., розмір якої підтверджується залізничними накладними, вказаними вище.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп. слід покласти на відповідача.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІД», вул.. Гагаріна, буд. 51, м. Антрацит Луганської області, смт. Дубівський, 94638, ідентифікаційний код 36621639 на користь Державного підприємства «Вугілля України», вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 32709929, збитки у сумі 53672 грн. 64 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Рішення підписано -15.08.2012.
Суддя В.Д.Воронько