79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.03.12 Справа№ 5015/818/12
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(Львівська область, м. Дрогобич)
до відповідача:TALLIN OU» (Таллінн, Естонія)
про:повернення суми попередньої оплати та стягнення неустойки в розмірі 480 000,00 доларів США (що станом на день подання позову, згідно курсу НБУ 7,9867 грн. за 1 долар США, становить 3 833 616,00 грн.).
Суддя: В.М. Пазичев
При секретарі:І.Малюшевська
Представники сторін:
від позивача:Потинський А.М. -представник, довіреність №28/02-12/1 від 28.02.2012 року
від відповідача:не з"явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(Львівська область, м. Дрогобич) до TALLIN OU»(Таллінн, Естонія) про повернення суми попередньої оплати та стягнення неустойки в розмірі 480 000,00 доларів США (що станом на день подання позову, згідно курсу НБУ 7,9867 грн. за 1 долар США, становить 3 833 616,00 грн.).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.03.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.03.2012 року. 20.03.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.03.2012 року, за клопотанням сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.03.2012 року, про оголошення перерви від 20.03.2012 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.03.2012 року, про оголошення перерви від 20.03.2012 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив.
20.03.2012 року за вх.№6063/12 відповідач подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
20.03.2012 року в судовому засіданні відповідач подав відзив на позовну заяву, а також подав клопотання про долучення до матеріалів справи акта звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.03.2012 року по Контракту поставки №20/21-08.11 від 17.08.2011 року. Крім того, у вказаному клопотанні представник відповідача підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, повідомляє про неможливість забезпечення своєї явки у зв'язку з хворобою та просить розглядати справу без його участі за наявними матеріалами справи.
Позов розглянуто у присутності представника позивача, за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.03.2012 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
17 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(покупець, позивач по справі) та «АВС TALLIN OU»(продавець, відповідач по справі) було укладено зовнішньоекономічний контракт поставки №20/21-08.11 (надалі по тексту -Контракт).
Відповідно до п.1.1. Контракту, продавець продає, а покупець купує матеріали (надалі -Товар) в кількості, за номенклатурою та цінами згідно Специфікацій (Додатків), підписаних Сторонами. Специфікація є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно п. 3.1. Контракту, загальна сума Контракту становить 1 000 000,00 доларів США і може бути змінена за взаємною згодою Сторін. Згідно умов п.3.2. Контракту, ціна кожної одинці Товару, що вказана в Специфікаціях, розуміється на умовах СРТ Дрогобич, Україна (Інкотермс 2000) і включає в себе вартість тари, упакування, маркування і транспортування.
29.08.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про внесення змін і доповнень до Контракту №20/21-08.11 від 17.08.2011 року, згідно якої викладено в новій редакції пункт 4.1. Контракту, доповнено Контракт п.4.3. та викладено в новій редакції розділ 9 Контракту «Застосовуване право та арбітраж».
В п.4.1. Контракту (із змінами і доповненнями, внесеними Угодою від 29.08.2011 року) сторони погодили, що строк поставки Товару не може перевищувати 3 (трьох) місяців з дати підписання Специфікації.
Суд встановив, що згідно Специфікації №1 від 17.08.2011 року, що є Додатком до Контракту, продавець зобов'язувався на умовах СРТ Дрогобич, Україна (Інкотермс 2000) поставити покупцю Товар - корпус долота 393,7 в кількості 350 штук по ціні за шт. -950 доларів США, загальною вартістю 332 500,00 доларів США. Як зазначено в Специфікації №1 від 17.08.2011 року, покупець та продавець визначили наступні умови оплати за Товар: протягом 150 днів з моменту відвантаження, а також можлива часткова чи повна передоплата. З урахуванням п.4.1. Контракту, відповідач зобов'язаний був здійснити позивачу поставку Товару, вказаного в Специфікації №1 від 17.08.2011 року до Контракту, до 17.11.2011 року.
Згідно Специфікації №2 від 29.08.2011 року, що є Додатком до Контракту, продавець зобов'язувався на умовах СРТ Дрогобич, Україна (Інкотермс 2000) поставити Покупцю Товар -корпус долота 393,7 в кількості 50 штук по ціні за шт. -950 доларів США, загальною вартістю 47 500, 00 доларів США. Як зазначено в Специфікації №2 від 29.08.2011 року, покупець та продавець визначили наступні умови оплати за Товар: протягом 150 днів з моменту відвантаження, а також можлива часткова чи повна передоплата. З урахуванням п.4.1. Контракту, відповідач зобов'язаний був здійснити позивачу поставку Товару, вказаного в Специфікації №2 від 29.08.2011 року до Контракту, до 29.11.2011 року.
З матеріалів справи, зокрема, платіжних доручень і банківських виписок суд встановив, що позивачем було здійснено відповідачу передоплату згідно Контракту та Специфікації №1 від 17.08.2011 року до нього на загальну суму 332 500, 00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями №30 від 23.08.2011 року на суму 119 000,00 доларів США, №31 від 26.08.2011 року -на суму 118 600,00 доларів США, №33 від 31.08.2011 року -на суму 94 900 доларів США, а також банківськими виписками станом на 23.08.2011 року, 26.08.2011 року, 31.08.2011 року.
Крім того, позивачем було здійснено відповідачу передоплату згідно Контракту та Специфікації №2 від 29.08.2011 року до нього на суму 47 500 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №34 від 06.09.2011 року та банківською випискою станом на 06.09.2011 року.
Відповідно до п. 4.2. Контракту продавець, зобов'язаний негайно повідомити покупця за допомогою факсимільного зв'язку про дату відвантаження і спосіб транспортування Товару.
Згідно до п.5.1. Контракту, поставка здійснюється морськими контейнерами на умовах СРТ Дрогобич, Україна (Інкотермс 2000), адреса вантажоотримувача вказується в Специфікації.
В Специфікаціях №1 від 17.08.2011 року, №2 від 29.08.2011 року зазначено адресу вантажоотримувача: ТзОВ «Універсальна бурова техніка», Україна, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20.
Відповідно до п.5.3. Контракту, під датою відвантаження розуміється дата, вказана на відмітці митного органу країни продавця на ВМТ (вантажна митна декларація) і рахунок-фактурі (інвойс), що підтверджує факт митного оформлення.
В позовній заяві та в судовому засіданні позивач вказує, що відповідач, незважаючи на перерахування йому 100% передоплати, не здійснив поставку Товару в строк та на умовах, що передбачені Контрактом та Специфікаціями №1 від 17.08.2011 року, №2 від 29.08.2011 року до Контракту, на загальну суму 380 000,00 доларів США, а також зазначає, що на адресу позивача не надходило від відповідача повідомлень про дату відвантаження і спосіб транспортування Товару, хоча такий обов'язок передбачений п.4.2. Контракту. На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від поставки Товару на суму передоплати в розмірі 380 000,00 доларів США.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму передоплати згідно Контракту в розмірі 380 000,00 доларів США, а також неустойку за несвоєчасну поставку Товару в розмірі 100 000,00 доларів США, а всього в загальній сумі 480 000,00 доларів США.
Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив факт укладення із позивачем Контракту, Угоди від 29.08.2011 року про внесення змін і доповнень до Контракту, Специфікацій №1 від 17.08.2011 року, №2 від 29.08.2011 року до Контракту та здійснення йому позивачем передоплати за Товар на загальну суму 380 000,00 доларів США. Тобто відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем на суму здійсненої передоплати в розмірі 380 000,00 доларів США. Однак, зазначив, що не мав можливості здійснити поставку Товару позивачу через наявність фінансових проблем, хоча зазначив, що у нього залишається можливість здійснити поставку Товару. Що стосується заявлених вимог щодо стягнення неустойки в сумі 100 000,00 доларів США за несвоєчасну поставку Товару, то відповідач зазначає, що незважаючи на те, що такий розмір неустойки передбачений Контрактом, однак, вважає, що він значно перевищує суму збитків, які поніс позивач. Тому, відповідач вважає, що розмір неустойки підлягає зменшенню до суми фактичних збитків в розмірі 10 000,00 доларів США. Тобто, відповідач визнав неустойку за прострочення поставки Товару в сумі 10 000,00 доларів США.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заявленого відзиву відповідача в частині визнання суми неустойки лише в сумі 10 000,00 доларів США та наполягав на задоволенні судом вимог позивача щодо стягнення неустойки в повній сумі в розмірі 100 000,00 доларів США.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою.
Статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено перелік справ з іноземним елементом, які підсудні виключно судам України.
Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися, зокрема, судами України.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Згідно до п.9.1. Контракту (із змінами і доповненнями, внесеними Угодою від 29.08.2011 року), всі спори та розбіжності, що можуть виникнути під час виконання, зміни чи розірвання цього Контракту чи пов'язані з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами. У випадку, якщо Сторони не примиряться впродовж 30 (тридцяти) днів з дня перших переговорів, то справа, за винятком підсудності загальним судам, підлягає розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) у відповідності з Регламентом вказаного суду або в Господарському суді Львівської області (Україна, м. Львів) за вибором позивача відповідно до законодавства України. Мовою судового процесу є українська.
Отже, позивач та відповідач в укладеному між ними Контракті передбачили можливість розгляду спорів, що випливають з Контракту, в Господарському суді Львівської області, а тому, даний спір, що виник між позивачем і відповідачем про повернення суми передоплати за Контрактом та стягнення неустойки, за вибором позивача, підлягає розгляду Господарським судом Львівської області.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Статтею 5 Закону України «Про міжнародне приватне право»передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Згідно п.9.2. Контракту (із змінами і доповненнями, внесеними Угодою від 29.08.2011 року), правом, що регулює даний Контракт, є матеріальне право України.
Отже, до відносин позивача та відповідача, що регулюються Контрактом, застосовується матеріальне право України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази поставки Товару згідно Специфікації №1 від 17.08.2011 року та Специфікації №2 від 29.08.2011 року до Контракту на загальну суму 380 000,00 доларів США, тобто допустив порушення своїх зобов'язань за Контрактом. Відповідач не надав доказів поважності причин невиконання своїх зобов'язань за Контрактом, а його лист б/н і без дати, адресований позивачу, щодо повідомлення про наявність фінансових проблем не береться судом до уваги, оскільки позивачем було здійснено 100% передоплати за Товар.
Крім того, згідно представленого сторонами акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, станом на 01.03.2012 року сума основного боргу становить 380 000,00 доларів США.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права України, що регулюють дані правовідносини, беручи до уваги те, що відповідач не здійснив поставку Товару позивачу у строк, визначений Контрактом, і таке прострочення є тривалим, а позивач наполягає на поверненні суми попередньої оплати, тому, на підставі ст. 693 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позов ТзОВ «Універсальна бурова техніка»до «АВС TALLIN OU»в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати (авансу) в розмірі 380 000 доларів США, що, згідно офіційного курсу НБУ 7,9867 грн. за 1 долар США, становить 3 034 946,00 грн., є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 100 000,00 доларів США за несвоєчасну поставку Товару, то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задоволити частково.
Згідно п.4.3. Контракту (із змінами і доповненнями, внесеними Угодою від 29.08.2011 року), в разі порушення строків поставки Товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми Контракту.
Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст. 230 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати, у виняткових випадках, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачає, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивач може понести прямі збитки у вигляді сплати пені у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, яка за підрахунками суду складає 8625,00 доларів США (станом на дату подання позову).
Отже, належна до сплати неустойка в сумі 100 000,00 доларів США, нарахована позивачем згідно умов Контракту, значно перевищує суму збитків, які може понести позивач. Враховуючи наведене та те, що відповідач визнав свою заборгованість по сумі передоплати в розмірі 380 000,00 доларів США та частково визнав суму неустойки в розмірі 10 000,00 доларів США, господарський суд, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, вважає, що слід зменшити суму неустойки до 10 000,00 доларів США.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(Львівська область, м. Дрогобич) до TALLIN OU»(Таллінн, Естонія) в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 380 000,00 (триста вісімдесят тисяч) доларів США та неустойки в розмірі 10000,00 (десять тисяч) доларів США - є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №15 від 29.02.2012 року на суму 64380,00 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід розподілити пропорційно розму задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд-
1. Позов -задоволити частково.
2. Стягнути із TALLIN OU»(Villardi 32-22, Tallinn 10122, Estonia/Вілларді 32-22, Таллінн 10122, Естонія, банківські реквізити: AS SEB PANK, Tornimae 2, 15010 Tallinn, Estonia, IBAN: EE48 1010 2200 8278 7014, SWIFT: EEUHEE2X, ID/Reg.Code: 11485377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(82100, Україна, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20, пот. рахунок в національній валюті: рах. № 2600416910 у Львівській філії АБ "Укргазбанк" м.Львів, МФО 325967, рахунок в іноземній валюті: рах. №26007301019055 в ПАТ «Терра Банк»(адреса банку: 04053, м. Київ, Кудрявський спуск, 2), SWIFT: TRBCUAUK, банк корреспондент: Deutsche Bank Trust Company Americas, New York, SWIFT:BKTRUS33, аccount number: 04447686) борг у розмірі 380 000,00 (триста вісімдесят тисяч) доларів США, неустойку в розмірі 10000,00 (десять тисяч) доларів США.
3. Стягнути із TALLIN OU»(Villardi 32-22, Tallinn 10122, Estonia/Вілларді 32-22, Таллінн 10122, Естонія, банківські реквізити: AS SEB PANK, Tornimae 2, 15010 Tallinn, Estonia, IBAN: EE48 1010 2200 8278 7014, SWIFT: EEUHEE2X, ID/Reg.Code: 11485377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка»(82100, Україна, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 20, пот. рахунок в національній валюті: рах. № 2600416910 у Львівській філії АБ "Укргазбанк" м.Львів, МФО 325967, рахунок в іноземній валюті: рах. №26007301019055 в ПАТ «Терра Банк»(адреса банку: 04053, м. Київ, Кудрявський спуск, 2), SWIFT: TRBCUAUK, банк корреспондент: Deutsche Bank Trust Company Americas, New York, SWIFT:BKTRUS33, аccount number: 04447686) 53308 (п"ятдесят три тисячі триста вісім) грн. 75 коп.-судового збору.
4. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.