ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-32/7412-2012 08.08.12
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАН», м. Київ
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.», м. Київ
про визнання недійсним договору
за участю:
представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ткаченко Т.О. - юрисконсульт
За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»про визнання недійсним Договору оренди (оперативна оренда) №10.23 від 11.10.2010року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»та стягненням з останнього безпідставно сплачених орендних платежів в сумі 114 720,47 грн.
Судом створені всі умови, пов'язані зі усуненням порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, і позивача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання. Тому не прибуття до судового засідання представника позивача, у зв'язку зі знаходженням його представника у відпустці(клопотання від 08.08.2012року), не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України. Право на розгляд спору по суті відображено в пункті 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, зокрема:
· Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Відповідач позові вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що відсутні підстави за законом для визнання правочину недійсним, оскільки докази у справі свідчать про досягнення сторонами всіх його суттєвих умов під час укладення парвочину, існування у позивача заборгованості з орендної плати за спірним Договором. Тобто, відсутні правові підстави для ствердження, що правочин вчинений під впливом помилки в розумінні вимог сгатгі 229 ЦК України. Посилання позивача про те, що він отримав від позивача некомплектне обладнання, у зв'язку з чим воно не могло бути використане за призначенням с необґрунтованим, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2012року у справі №4/37 встановлені факти, які є загальновідомими та не потребують доказуванню, в тому числі спростовують ствердження позивача про отримання ним від відповідача нібито некомплектного обладнання. Вказані обставини в розумінні вимог статті 35 ГПК України є загальновідомими та не потребують доказуванню. Волевиявлення позивача на укладення Договору оренди опалубки, яке підтверджується наявністю на спірному Договорі підпису останнього, скріпленого печаткою, відповідає його справжній волі орендувати будівельну опалубку. Оскільки позивачем не доведено факту помилки, під впливом якої він нібито діяв, укладаючи договір, не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно сплачених орендних платежів в сумі 114 720,47 грн.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши оцінку кваліфікацію відносинам сторін, доводам позивача викладених у позові, запереченням відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»було укладено Договір оренди (оперативна оренда) №10.23 від 11.10.2010 року, далі Договір, предметом якого відповідно до Специфікації, є будівельна опалубка. Відповідно до умов Договору необхідний набір елементів опалубки обирається Орендарем у кожному конкретному випадку в залежності від власних виробничих потреб Орендаря з огляду на те що він має побудувати і обов'язково відображається у Специфікації ( пункт 4.1 Договору).
Позивач стверджує, що в момент укладення спірного Договору оренди він діяв під впливом помилки відносно його предмету, а саме щодо належної якості орендованої речі (майна), оскільки перевірити правильність розрахунків Орендодавця виявилося можливим лише після конструювання наданих ним елементів в роботі. Неякісність (некомплектність) орендованого майна унеможливили в свою чергу використання його за цільовим призначенням, а саме належного виконання Договору субпідряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «К.А.Н. Строй». Позивач посилається на те, що комплектність
специфікації ( деталі та частини), необхідні для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, були визначені Орендодавцем самостійно, виходячи з параметрів об'єкта будівництва, на підставі проектного креслення, наданого Орендарем, що врахував обсяг бетону, який Орендар зобов'язався виливати щомісячно за Договором будівельного підряду № ВН-21 від 07.09.201 Ороку. Тобто, існують всі правові підстави згідно статті 229 ЦК України для визнання спірного Договору оренди (оперативна оренда) №10.23 від 11.10.2010 року недійсним, як такого, що вчиненого під впливом помилки.
Після укладення спірного Договору оренди позивач здійснив часткове перерахування орендних платежів на адресу відповідача на загальну суму 114 720,47 грн. Оскільки правочин. різновидом якого ж Договір, визнається судом недійсним з моменту укладення (статті 236 ЦК України), і наслідком цього є двостороння реституція, тобто приведення сторін у первинний стан, що існував до укладення договору, позивач з намагається стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 114 720,47 грн., тобто застосувати наслідки недійсності, передбачені законодавством.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни, строку його дії, предмету оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками тощо, умови передачі майна, а тому він вважається укладеним згідно вимог п. п. 1. 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 284 ГК України та ст.ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.
Законодавець встановлює, що підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою. п'ятою та шостою статті 203 ЦК України ( ч.1 статті 215 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При розгляді спору, суд не встановив обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Позивач стверджує, що помилився щодо обставин, які мали істотне значення під час укладення Договору, а саме щодо предмету Договору. Законодавець встановлює правові наслідки правочину який вчинено під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприяння стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю якого можна вважати, що угода не була укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його волевиявлення за призначенням. Помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки статті 229 ЦК України.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину. і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового означення помилка щодо розрахунку одержання користі від чиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину
недійсним. Позивач не правильно тлумачить статтю 229 ЦК України та намагається застосувати її до спірних правовідносин сторін, оскільки самостійне визначення «комплектності специфікації»Орендодавцем ( відповідачем) не відповідає дійсності, тому що кожна специфікація до Договору ( у формі Додатків №1 від 11.10.2010 року, №2 від 27.10.2010року №3 від 28.10.2010року), визначалися і підписувалися представниками обох сторін.
Також не відповідає дійсності ствердження позивача, що Орендодавець нібито здійснював розрахунки для нього, «виходячи із параметрів будівництва, на підставі проектного креслення, наданого Орендарем, що враховував обсяг бетону, який Орендар зобов'язався виливати щомісячно за Договором будівельного підряду №ВН-21 від 07.09.2010року. Докази у справі свідчать, що відповідач ніяких розрахунків для позивача не робив, і за умовами Договору будівельного підряду №ВН-21 від 07.09.2010 року ніяким чином пов'язаний не був.
Відповідно до Договору оренди №10.23 від 11.10.2010 року аналіз обсягів бетону та параметрів об'єктів будівництва, а також вирахування достатньої кількості опалубки для будівництва, що здійснює позивач за Договором будівельного підряду «ВН-21 від 07.09.2010року не входить до обов'язків Орендодавця за Договором оренди тощо.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем не доведені правові підстави за законом для визнання спірного Договору оренди №10.23 від 11.10.2010року недійсним, в тому числі те. що помилка мала місце, а також те, що вона має істотне значення для правовідносин сторін. Навпаки, відповідач надав суду доказів того, що умови Договору оренди відповідають вимогам законодавства.
За такими обставинами у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»у частині визнання недійсним Договору оренди (оперативна оренда) №'0.23 від 11.10.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.», слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
Посилання позивача про застосування до спірних відносин сторін двосторонньої реституції за наслідками визнання договору недійсним, та повернення безпідставно сплачених орендних платежів в сумі 114 720,47 грн. необґрунтовано виходячи із наступного:
ь стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі. - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування:
ь частина друга статті 208 ГК України встановлює, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язаннями, а за неможливості повернути одержане в натурі -
відшкодувати його вартість грошами, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не
передбачені законом;
ь згідно з частиною першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Це означає, що нікчемний парвочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі, оскільки недійсним правочин не породжує прав і обов'язків;
ь основним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок помилки, є двостороння реституція( стаття 216 ЦК України);
ь підстав для повернення майна не існує за законом, і позивач обрав не той спосіб захисту порушеного, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України. У випадку невідповідності предмету позову способам захисту встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі (правова позиція Верхового суду України викладена у постанові від 13.07.04р. у справі №10/732);
ь зміст Договору оренди (оперативна оренда) №10.23 від 11.10.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»відповідає вимогам закону, під час його укладення сторонам додержано встановленої форми Договору, перевірено правоздатність сторін за угодою, відсутні інші обставини, які підтверджують недосягнення сторонами суттєвих умов під час укладення правочину тощо.
На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»щодо стягненням з останнього безпідставно сплачених орендних платежів в сумі 114 720.47 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
Витрати по сплаті судового збору щодо вимог майнового характеру в сумі 2 294,41 грн. та вимог немайнового характеру в сумі 1073 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Позивач зайво перерахував на користь державного бюджету згідно квитанції №763/з1 від 29.05.2012року, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, судовий збір в сумі 21.00 грн. а тому на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір», він підлягає поверненню на його розрахунковий рахунок.
У судовому засіданні, яке відбулося 08.08.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного керуючись сг. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 4-3, 22, 33,34, 35, 36, 43, 49, 55, 60, ч. З ст. 69, 82, 82-1, 84, ч. ч 2,3 ст. 85, ГПК України, суд. -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»у частині визнання недійсним Договору оренди (оперативна оренда) №10.23 від 11.10.2010року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»- відмовити.
2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАКАН»до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА Україна Т.О.В.»у частині стягненням з останнього безпідставно сплачених орендних платежів в сумі 114 720,47 грн. - відмовити.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАКАН, 03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, на його р/р 260050550400 в ПАТ «Банк Український капітал», м. Київ, МФО 320371, код ЄДРПОУ 19249966, зайво сплачений судовий збір в сумі 21,00 грн., перерахований квитанції №763/з1 від 29.05.2012року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст складено -13.08.2012року
Суддя Підченко Ю.О.