ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-69/6407-2012 17.07.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго"
до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"
про стягнення 7791,13 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Нікітіна В.О. (дов. № 399-Д від 10.07.2012 р.)
від відповідача Сайко Ю.В. (дов. № 21 від 16.01.2012 року.)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 липня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 7 791,13 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості спожитих послуг за договором № 186 на постачання електричної енергії від 31.08.2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/6407-2012, слухання справи призначено на 05.06.2012 року.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 31.05.2012 року від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
01.06.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання 05.06.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав.
Представник позивача у судове засідання 05.06.2012 року також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 22.06.2012 року у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Представник позивача в судове засідання 22.06.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2012 року подав клопотання про продовження строків розгляду спору, та надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 17.05.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2012 року строк розгляд спору у даній справі було продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 17.07.2012 року.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.07.2012 року від позивача надійшло клопотання про зміну назви позивача у справі № 5011-69/6407-2012 на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго", у зв'язку з внесенням змін до статуту Публічного акціонерного товариства "Крименерго" шляхом викладення його в новій редакції та зміни найменування Публічного акціонерного товариства "Крименерго".
На підтвердження вищезазначеного позивач надав суду витяг з ЄДРПОУ станом на 02.07.2012 року, та витяг з статуту Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго". затвердженого протоколом річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Крименерго" від 25.06.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року, у відповідності до статті 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено процесуальне правонаступництво позивача Публічного акціонерного товариства "Крименерго" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго".
17.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду від 17.05.2012 року.
У судовому засіданні 17.07.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.07.2012 року заперечив проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
31 серпня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (постачальник) та Акціонерним комерційним банком "Національний кредит", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" (споживач) було укладено договір № 186 про поставку електричної енергії (надалі по тексту - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення Правил користування електричною енергією) згідно з умовами даного Договору та додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.
При виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що е обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (надалі по тексту - ПКЕЕ), затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 та Законом України "Про електроенергетику" (розділ 2 Договору).
Згідно з пунктом 2.1. Договору постачальник зобов'язується відпускати електроенергію споживачу як різновид товару в об'ємах. визначених відповідно до розділу 5, та з врахуванням розділу 6 цього Договору.
Пунктом 2.2.3 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується оплачувати вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами Додатків № 4.1. або № 4.2. "Порядок розрахунків".
У відповідності до пункту 1 Додатку № 4.1. до Договору розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 7.9. цього Договору, розрахункова дата (день, коли споживач надає "Акти про об'єми переданої спожитої електроенергії", а постачальник виставляє остаточний рахунок), встановлюється 21 числа кожного місяця, відповідно, розрахунковим вважається період з 21 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Об'єм фактично спожитої за розрахунковий період енергії, з урахуванням величини втрат на ділянці мережі від місця установки засобів обліку до межі балансової приналежності електромереж, визначається відповідно до Акту про об'єми переданої спожитої електроенергії.
Споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових приладів обліку, оформлює Акт про об'єми переданої спожитої електроенергії та надає його постачальнику. Якщо постачальник електричної енергії не отримав в зазначений термін даних про об'єми спожитої електричної енергії, визначення об'єму спожитої електричної енергії здійснюється розрахунковим шляхом відповідно до ПКЕЕ (пункт 3 Додатку № 4.1. до Договору).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що, у зв'язку з тим, що відповідачем не був наданий Акт про об'єми переданої спожитої електроенергії в розрахунковий період жовтня 2011 року, за вказаний розрахунковий період, тобто з 21.09.2005 року до 21.10.2011 року) об'єм спожитої відповідачем електроенергії визначений відповідно до пункту 6.39 ПКЕЕ, пункту 3 Додатку № 4.1. до Договору по потужності струмоприймачів і кількості годин їх використання та склав8 448 кВт/г на суму 8 470.98 грн.
За твердженням відповідача, з урахуванням кредитового залишку, станом на початок розрахункового періоду жовтня 2011 року заборгованість за розрахунковий період жовтня 2011 року склала 7 390,34 грн.
На виконання умов Договору, позивач виставив відповідачу рахунок - накладну № 186/86/1011А1 від 21.10.2011 року на суму 7 390,34 грн.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 390,34 грн. основної заборгованості за договором № 186 на постачання електричної енергії від 31.08.2008 року, 335,80 грн. пені, 64,99 грн. 3% річних.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, та зазначає, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити періоду протягом якого здійснювалось нарахування за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, а ні потужності струмоприймачів і кількості годин їх використання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 28 від 31.07.1996 року з наступними змінами і доповненнями (надалі по тексту - правила користування електричною енергією), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.
Відповідно до пункту 10.2. Правил користування електричною енергією, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.
Судом встановлено, а відповідачем належними доказами не спростовано, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині оплати за спожиту електроенергію, за період з 21.09.2005 року до 21.10.2011 року, у останнього виникла заборгованість у розмірі 7 390,34 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 7 390,34 грн. підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач, керуючись пунктом 6 Додатку № 4.1. до Договору просить суд стягнути з відповідача 335,80 грн. пені та 64,99 грн. 3% річних.
Відповідно до пункту 6 Додатку № 4.1.до Договору у випадку несвоєчасної сплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник проводить споживачу нарахування за весь період прострочення платежу:
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період. за який виконується нарахування;
- 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 6 Додатку № 4.1. до Договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 335,80 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" трьох процентів річних на загальну суму 64,99 грн.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору у розмірі 1 609,50 грн. покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58, код ЄДРПОУ 20057663) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (95034, Автономна республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/Б, код ЄДРПОУ 00131400) 7 390 (сім тисяч триста дев'яносто) грн. 34 коп. основної заборгованості, 335 (триста тридцять п'ять) грн. 80 коп. пені, 64 (шістдесят чотири) грн. 99 коп. 3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання
повного тексту рішення 23.07.2012 року
Суддя Стасюк С.В.