ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/547 За позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" про стягнення 59 588, 91 грн. Суддя Пригунова А.Б. Представники: від прокуратури: Чащевий Д.І. позивача: Добжицька Е.В. від відповідача: Третьяков Д.І., Бурхан О.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" про стягнення шкоди, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 59 588, 91 грн. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем природоохоронного законодавства. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2012 р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи. У судових засіданнях 25.01.2012 р., 06.02.2012 р. та 15.02.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалися перерви до 06.02.2012 р., 15.02.2012 р. та 05.03.2012 р. відповідно. У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що 23.06.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" в установленому чинним законодавством порядку подав заяву про подовження дії дозволу на спеціальне водокористування до Міського дозвільного центру при Головному управління з питань регуляторної політики та підприємництва при Київській міській державній адміністрації, однак у вставлений законодавством строк, компетентним та повноважним державним органом не надано ані документів дозвільного характеру, ані обґрунтованої відмови у їх видачі. Тож, відповідач стверджує, що у даному випадку відсутня його вина у спеціальному водокористуванні без дозволу, що звільняє його від відшкодування шкоди. У даному судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі. У судовому засіданні 05.03.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 11.11.2011 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в місті Києва спільно з представником Київської прокурори захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" вимог природоохоронного законодавства в ході якої встановлено, що за адресою: м. Київ, Столичне шосе 104-а відповідачем використовуються дві артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки дія останнього закінчилась 04.07.2011 р. За результатами перевірки складено акт № 04/1191а від 11.11.2011 р., який підписано державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва, а також заступником начальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний". 11.11.2011 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва складено протокол № 007030, у якому зазначається, що відповідачем допущено порушення права власності на воду, а саме -самовільне використання підземних вод з двох артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування. 14.11.2011 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на громадянина Мілаш Миколу Павловича, який працює на посаді енергетика Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" у розмірі 85, 00 грн. Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»при здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності. Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, в якій прокурор обґрунтовує наявність порушення чи загрози порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі №3-рн/99 вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає, що внаслідок самовільного забору води двох артезіанських свердловин що, знаходяться за адресою: м. Київ, Столичне шосе 104-а державі завдано шкоду, розмір якої визначено згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 р. № 389 та складає 59 588, 91 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Зазначені положення також містяться в ст. 324 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Згідно статті 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів). Відповідно до положень ст. 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Згідно пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Статтею 49 цього Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним. Згідно норм статті 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування. Надра, у відповідності до ст. 1 Кодексу України про надра, це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. У відповідності до ст. 19 Водного кодексу України громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Відповідно до Положення "Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.2006 р. за № 548 Державна екологічна інспекція в місті Києві є державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами, та інше. Здійснюючи покладені на позивача завдання Державна екологічна інспекція в місті Києві наділена правом обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Згідно зі ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Як встановлено судом, 26.03.2002 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" видано дозвіл на спеціальне водокористування дозволу Укр-24-Кіє, термін дії якого встановлено до 04.07.2011 р. Також судом встановлено, що 23.06.2011 р., тобто до закінчення терміну дії дозволу Укр-424-Кіє від 26.03.2002 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" звернулось до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування (артезіанські свердловини). Відповідно до ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, оформлених регіональними та місцевими дозвільними органами, здійснюється в дозвільному центрі державним адміністратором за принципом організаційної єдності. Суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа подає державному адміністратору, який здійснює прийом суб'єктів господарювання в дозвільному центрі, заяву, форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та за погодженням з дозвільними органами. До заяви додаються документи, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, передбачені законодавством, яким регулюються відносини щодо одержання такого документа. Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»державний адміністратор перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, та реєструє заяву і документи, що додаються до неї, в журналі, який ведеться за формою, встановленою уповноваженим органом. Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого негайно видається (направляється) заявнику з відміткою про дату та номер їх реєстрації. Вищевказані документи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" прийняті державним адміністратором Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві 23.06.2011 р. та зареєстровані за № 1698. Тобто, відповідачем вжито заходів щодо своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування на підставі Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». В силу вимог ч. 7 ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»державний адміністратор після надходження заяви та документів, що додаються до неї, формує дозвільну справу, у якій зберігаються копія заяви на отримання відповідного документа дозвільного характеру, опис документів, що додаються до неї (у тому числі копія документа, що підтверджує внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, якщо така плата передбачена законом), а також копії документів дозвільного характеру або копії повідомлень регіональних або місцевих дозвільних органів про відмову у видачі документів дозвільного характеру, копії рішень дозвільних органів з відповідних питань. У відповідності до ч.ч. 9, 10, 11 ст. 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»регіональні та місцеві дозвільні органи протягом не більше ніж десять робочих днів з дня одержання від державного адміністратора заяви та документів, що додаються до неї, якщо інше не передбачено законом, оформлюють відповідний документ дозвільного характеру або письмове повідомлення суб'єкту господарювання про відмову у видачі документа дозвільного характеру та передають протягом одного робочого дня відповідні документи (письмове повідомлення) державному адміністратору. У письмовому повідомленні про відмову у видачі документа дозвільного характеру зазначаються передбачені законом підстави для такої відмови. Державний адміністратор не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від регіонального або місцевого дозвільного органу відповідного документа дозвільного характеру (письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру) повідомляє суб'єкта господарювання про час та місце видачі документа дозвільного характеру або письмової відмови у видачі документа дозвільного характеру. У разі якщо законом передбачено внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, державний адміністратор зобов'язаний повідомити про це суб'єкта господарювання. Письмове повідомлення регіонального або місцевого дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру видається державним адміністратором суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі під підпис про одержання. У разі нез'явлення суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи для одержання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру протягом двох робочих днів з дня закінчення встановленого законом строку розгляду заяви про видачу документа дозвільного характеру та документів, що додаються до неї, державний адміністратор направляє письмове повідомлення регіонального або місцевого дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру суб'єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення. Як встановлено ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Також ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом. Тож, в силу вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»строк розгляду дозвільним органом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" про надання дозволу на спеціальне водокористування закінчився 04.07.2011 р. Однак у встановлений законодавством строк дозвільним органом відповідачу не надано ані дозволу на спеціальне водокористування, ані обґрунтованої відмови у наданні такого дозволу. Доказів зворотнього суду не надано. При цьому, дозвіл на спеціальне водокористування Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Корн" ЛТД" Київський міський авторинок "Центральний" видано 21.11.2011 р. Суд відзначає, що для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, якщо така особа не була уповноважена на такі дії; наявність шкоди, втрата або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача, що виражались у здійсненні водокористування артезіанськими свердловинами за адресою: м. Київ, Столичне шосе 104-а без спеціального дозволу, елементів правопорушення, за наявності яких виникає обов?язок відшкодування шкоди. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що доводи прокурора не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи документами. Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє Київському прокурору захисту прав громадян та інтересів у задоволенні позову. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: У задоволенні позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя Пригунова А.Б. Повне рішення складено 12.03.2012 р. 05.03.12