ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-47/1798-2012 13.03.12
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»
До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
про стягнення 24 990,00грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача Куксюк А.Л. -предст. (дов. від 01.01.2012р.)
від відповідача не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.03.2012р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача в порядку регресу 24 990,00грн., а також відшкодування судового збору в розмірі 1609,50грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2012р. було порушено провадження у справі №5011-47/1798-2012, розгляд справи було призначено на 23.02.2012р.
В судове засіданні 23.02.2012р. позивач своїх представників не направив, однак через канцелярію суду подав документи по справі.
Ухвалою суду від 23.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 13.03.2012р.
01.03.2012р. відповідач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву, якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що страхувальник відповідача або потерпіла у ДТП особа не звертались до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Крім того, відповідач зазначає, що надана позивачем постанова суду встановлює лише адміністративну відповідальність страхувальника відповідача, але не підтверджує його цивільно-правову відповідальність, яка застрахована відповідачем. Позивачем не було надано доказів того, що сама особа, винна у вчиненні ДТП, не відшкодувала позивачу або потерпілій особі завдані збитки. Також, відповідач зазначає, що власник пошкодженого автомобіля, після отримання від страховика повного відшкодування завданих йому збитків по договору КАСКО, повинен був передати пошкоджені деталі страховику, а страховик, в свою чергу, повинен передати їх особі, що завдала збитку. Однак, позивач відмовляється передати залишки транспортного засобу відповідачу,відтак, відповідач вважає, що позивач не надав суду необхідні докази розрахунку вартості позовних вимог.
Також, у відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 13.03.2012р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач своїх представників у судове засідання 13.03.2012р. -не направив.
У судовому засіданні судом задоволено клопотання відповідача про розгляд справи без часті представника відповідача.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
10.02.2009р. між позивачем -ТДВ «СК «НАСТА», як страховиком, та гр. Колядою К.В., як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №210.0012286, згідно умов якого застраховано транспортний засіб марки Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ, вигодонабувачем є ЗАТ «ОТП Банк».
Відповідно до Полісу загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/2303649 відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним засобом Nissan, державний номерний знак 98894 КН, страхувальник -Ізмайлов А.І., зі строком дії з 27.08.2009р. по 26.08.2010р., ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну -25 500,00грн., франшиза -510,00грн.
Згідно довідки №8512210 ВДАІ Солом'янського району у м. Києві, 11.11.2009р. на вул. Солом'янська сталася ДТП за участю транспортного засобу Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ, під керуванням гр. Коляди К.В. (власник транспортного засобу) та транспортного засобу Nissan, державний номерний знак 98894 КН, під керуванням гр. Ізмайлова А.І. (власник транспортного засобу).
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2009р. №3-10450/09 встановлено вину гр. Ізмайлова А.І. у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до страхового акту №2009-11-12/009 від 26.11.2009р., пошкодження транспортного засобу марки Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 59 398.97грн., що підтверджується платіжним дорученням №6950 від 04.12.2009р.
Згідно зі Звітом про оцінку автомобіля №214 від 24.11.2009р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 59 706,82грн. Позивачем було виплачено особі, яка здійснювала відновлювальний ремонт, суму страхового відшкодування у розмірі 59 398,97грн. згідно платіжного доручення №6950 від 04.12.2009р.
Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування вих. від 11.02.2010р. про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 59 398,97грн.
У відповідь на вказану заяву, відповідач у листі вих. №886 від 22.02.2010р. зазначив про необхідність надання завірених належним чином документів, які, в свою чергу, позивач надіслав, а відповідач отримав 25.03.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 59 398,97грн.
Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 24 990,00грн. (з вирахуванням франшизи -510,00грн. у межах ліміту відповідальності -25 500,00грн.) страхового відшкодування в порядку регресу.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що страхувальник відповідача або потерпіла у ДТП особа не звертались до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Крім того, відповідач зазначає, що надана позивачем постанова суду встановлює лише адміністративну відповідальність страхувальника відповідача, але не підтверджує його цивільно-правову відповідальність, яка застрахована відповідачем. Позивачем не було надано доказів того, що сама особа, винна у вчиненні ДТП, не відшкодувала позивачу або потерпілій особі завдані збитки. Також, відповідач зазначає, що власник пошкодженого автомобіля, після отримання від страховика повного відшкодування завданих йому збитків по договору КАСКО, повинен був передати пошкоджені деталі страховику, а страховик, в свою чергу, повинен передати їх особі, що завдала збитку. Однак, позивач відмовляється передати залишки транспортного засобу відповідачу,відтак, відповідач вважає, що позивач не надав суду необхідні докази розрахунку вартості позовних вимог.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №210.0012286, згідно умов якого застраховано транспортний засіб марки Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ перерахував за даним Договором страхове відшкодування загалом у розмірі 59 398,97грн., оскільки згідно довідки №8512210 ВДАІ Солом'янського району у м. Києві, 11.11.2009р. на вул. Солом'янська сталася ДТП за участю транспортного засобу Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ, під керуванням гр. Коляди К.В. (власник транспортного засобу) та транспортного засобу Nissan, державний номерний знак 98894 КН, під керуванням гр. Ізмайлова А.І. (власник транспортного засобу), внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ та відповідно до страхового акту №2009-11-12/009 від 26.11.2009р. позивачем дану подію визнано страховим випадком.
Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2009р. №3-10450/09 встановлено вину гр. Ізмайлова А.І. у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача.
Відповідно до Полісу загальнообов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/2303649 відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним засобом Nissan, державний номерний знак 98894 КН, страхувальник -Ізмайлов А.І., зі строком дії з 27.08.2009р. по 26.08.2010р., ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну -25 500,00грн., франшиза -510,00грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу у межах ліміту відповідальності відповідача - є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю у сумі 24 990,00грн. (з вирахуванням франшизи - 510,00грн.).
Твердження відповідача, що позивач не надав суду необхідні докази розрахунку вартості позовних вимог судом відхиляється, оскільки в матеріалах справи наявний Звіт №214 від 24.11.2009р. про оцінку автомобіля Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Toyota Corola, 2006 року випуску, державний номерний знак АА 8625 СІ, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 59 706,82грн., та який станом на день розгляду справи №5011-47/1798-2012 у суді, чинний, та у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржений.
Також, судом відхиляється твердження відповідача, що позивачем не надано доказів наявності цивільно-правової відповідальності страхувальника (яка застрахована відповідачем згідно Полісу №ВА/2303649), оскільки в матеріалах справи знаходиться постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 14.12.2009р. №3-10450/09, якою встановлено вину гр. Ізмайлова А.І. у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Заперечення відповідача щодо того, що позивачем не було надано доказів того, що сама особа, винна у вчиненні ДТП, не відшкодувала позивачу або потерпілій особі завдані збитки, що власник пошкодженого автомобіля, після отримання від страховика повного відшкодування завданих йому збитків по договору КАСКО, повинен був передати пошкоджені деталі страховику, а страховик, в свою чергу, повинен передати їх особі, що завдала збитку, судом також відхиляється, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено обов'язку позивача на вчинення вищенаведених дій.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (код ЄДРПОУ 19411125, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (код ЄДРПОУ 35893575, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5-б) суму страхового відшкодування у розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 59коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р.Станік
Дата складання повного тексту рішення -19.03.2012р.