ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/138 21.02.12
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості
та
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом ОСОБА_3
про визнання недійсним договору
Головуючий суддя Котков О.В.
Суддя Івченко А.М.
Суддя Морозов С.М.
Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.
У засіданні брали участь:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):
ОСОБА_4 (довіреність від 5.06.2011р.);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):
ОСОБА_2;
ОСОБА_5 (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 21 лютого 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) грошових коштів в розмірі 135 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг від 27 грудня 2007 року, зокрема, у визначені договором строки не сплатив суми грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.05.2011року.
В судовому засіданні 16.05.2011 року оголошено перерву до 23.05.2011р., про що сторони були повідомлені під розписку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року судом прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання послуг від 27 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що спірний договір суперечить ст.ст. 203, 902 Цивільного кодексу України, а відтак, договір про надання послуг від 27 грудня 2007 року має бути визнано в судовому порядку недійсним.
Відповідач за зустрічним позовом надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву в якому проти викладених в зустрічному позові обставин заперечує та просить суд повністю відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. судом, за клопотанням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) б/н від 17.05.2011р., поданого через канцелярію до суду 18.05.2011р., у відповідності до вимог до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати по справі фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, розгляд у зв'язку з неявкою позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) відкладено до 06.06.2011р.
06 червня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09 червня 2011 року, про що сторін було повідомлено під розписку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) - ОСОБА_3.
Ухвалою від Господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз у зв'язку з чим провадження зупинено.
Через канцелярію до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи № 6155/11-11, що відповідно свідчить про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.12.2011р.
19 грудня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26 грудня 2011 року, про що сторін було повідомлено під розписку.
26 грудня 2011 року господарським судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням від 28.12.2011р. в.о. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 10/138 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору розглядати колегіально у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Івченко А.М.; суддя Морозов С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2011 року колегією суддів прийнята до провадження справа № 10/138, розгляд справи призначено на 23.01.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 року розгляд справи було відкладено до 07.02.2012 року.
07 лютого 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 лютого 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
27 грудня 2007 року між позивачем (надалі -Виконавець) та відповідачем, в інтересах якого на підставі довіреності від 02.11.2007р., зареєстрована в реєстрі за № 8981 діяла ОСОБА_3 (далі по тексту -Замовник) (разом - сторони), було укладено договір про надання послуг б/н (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір послуг), згідно п.п. 1.1., 4.2.3. якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати консалтингові послуги, в порядку і на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов'язується оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3 Договору.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму -135 000,00 грн., однак, Замовник, як вказує позивач, послуг не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 135 000,00 грн. (вартість послуг).
З викладеними позивачем у позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та, у зустрічній позовній заяві зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та надуманими.
В обґрунтування ж заявлених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом вказав, що ні Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ані третя особа не укладали договір про надання послуг від 27 грудня 2007 року. Консалтингових послуг від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 третя особа та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не отримували.
Відповідач за зустрічним позовом надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву в якому вказав, що обставини, на які посилається ФО-П ОСОБА_2, звертаючись до господарського суду з зустрічним позовом про визнання недійсним Договору, на думку ФО-П ОСОБА_1 не свідчать про наявність підстав та умов для визнання вказаного договору недійсним. Відповідач за зустрічним позовом звернув увагу суду на той факт, що 21.08.1997р. ФО-П ОСОБА_2 пройшов державну реєстрацію у Деснянській районній у м. Києві Державній адміністрації як фізична особа-підприємець. Відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Згідно ст. 15 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Згідно актів здачі-приймання наданих послуг від 05.02.2008р., 04.03.2008р., 05.04.2008р., 06.05.2008р., 03.06.2008р., 03.07.2008р., 04.08.2008р., 05.09.2008р., 06.10.2008р., послуги, згідно Договору, були надані в повному обсязі, акти підписані без зауважень та застережень представником ФО-П ОСОБА_2 - ОСОБА_3, а тому, відповідач за зустрічним позовом просить суд повністю відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Щодо первісних позовних вимог.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вже було встановлено судом, 27 грудня 2007 року між сторонами укладено договір про надання послуг б/н відповідно до п.п. 1.1., 4.2.3. якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати консалтингові послуги, в порядку і на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов'язується оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження надання Виконавцем послуг за Договором та отримання їх Замовником між сторонами 05.02.2008р., 04.03.2008р., 05.04.2008р., 06.05.2008р., 03.06.2008р., 03.07.2008р., 04.08.2008р., 05.09.2008р., 06.10.2008р. були складені Акти здачі-приймання наданих послуг (належним чином засвідчена копії актів містяться в матеріалах справи).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором.
Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 6155/11-11 від 06.10.2011р. підписи від імені ОСОБА_3 в оригіналах договору про надання послуг від 27.12.2007р., акта здачі-приймання-наданих послуг від 05.02.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 04.03.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 05.04.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 06.05.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 03.06.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 03.07.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 04.08.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 03.09.2008р., акта здачі-приймання наданих послуг від 06.10.2008р. виконані однією особою -ОСОБА_3.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 3.3. Договору послуг Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надання послуг протягом п'яти банківських днів з моменту підписання такого акту.
Зі змісту підписаних сторонами Актів здачі-приймання наданих послуг від 05.02.2008р., 04.03.2008р., 05.04.2008р., 06.05.2008р., 03.06.2008р., 03.07.2008р., 04.08.2008р., 05.09.2008р., 06.10.2008р. вбачається, що загальна вартість послуг за Договором становить 135 000,00 грн.
За таких обставин, відповідач повинен був здійснити розрахунки з позивачем за надані останнім послуги протягом п'яти банківських днів з моменту підписання кожного з таких актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач зазначає, що вартість послуг по Договору відповідач не оплатив.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати коштів за надані позивачем послуги за Договором, станом на лютий 2012 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника боргу за Договором з оплати послуг в розмірі 135 000,00 грн. (вартість наданих послуг згідно Актів здачі-приймання наданих послуг від 05.02.2008р., 04.03.2008р., 05.04.2008р., 06.05.2008р., 03.06.2008р., 03.07.2008р., 04.08.2008р., 05.09.2008р., 06.10.2008р.).
Щодо заявлених позовних вимог за зустрічним позовом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
27 грудня 2007 року між сторонами укладено договір про надання послуг б/н відповідно до п.п. 1.1., 4.2.3. якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати консалтингові послуги, в порядку і на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов'язується оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3 Договору.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Позивач вказує, що не отримував від відповідача обумовлених Договором консалтингових послуг, окрім цього, позивач зазначив, що іншими видами економічної діяльності крім роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах відповідач не мав та не мав права займатись, що, в цілому, є підставами для визнання Договору недійсним, оскільки він суперечить положенням чинного законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зі змісту положень Договору слідує, що сторони чітко визначили предмет договору /консалтингові послуги/, ціну договору /15 000,00 грн. залежно від кількості наданих послуг/ та строк дії договору /з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року/.
Таким чином, укладаючи Спірний договір сторони досягли згоди щодо викладених в ньому умов та змісту Договору в цілому, про що свідчать підписи та печатки обох сторін про його укладення на 2-ій сторінці Договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем та відповідачем в належній формі, обсязі та в передбаченому чинним законодавством України порядку було погоджено зміст (умови) укладеного між ними в 2008 році Договору.
Статтею 50 Цивільного кодексу України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 має право на заняття підприємницькою діяльністю, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3 (копія свідоцтва в справі).
Відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_4 ОСОБА_1 займається маркетинговими, консалтинговими та іншими видами послуг (копія свідоцтва міститься в справі).
У своєму листі від 05.04.2006р. № 20-5-196/1 «Щодо укладення угод компаніями з управління фондами фінансування будівництва»Міністерство юстиції України повідомило, що коло угод, які вправі укладати господарюючі суб'єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності. Отже, підприємства та організації можуть укладати й різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності і випливають з цієї останньої.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що в силу дотримання вимог ст. 50 Цивільного кодексу України, а саме: за умови його державної реєстрації, ОСОБА_1 має право на підприємницьку діяльність, встановленому законом, враховуючи те, що коло угод, які вправі укладати господарюючі суб'єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності, з чого випливає право укладати й різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності і випливають з цієї останньої, зважаючи на обставини підписання сторонами та скріплення печатками позивача та відповідача відповідного Договору, необґрунтованими та недоведеними є позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору про надання послуг від 27 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Судові витрати позивача за первісним позовом в сумі 6 239,00 грн. (1 350,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та 4 653,00 грн. вартість судової експертизи) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -135 000,00 грн. (сто тридцять п'ять тисяч гривень) та судові витрати в сумі - 6 239,00 грн. (шість тисяч двісті тридцять дев'ять гривень). Видати наказ.
3. В позовних вимогах за зустрічними позовом відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Котков
Суддя А.М. Івченко
Суддя С.М. Морозов
Дата підписання повного тексту рішення 27.02.2012р.