ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/451 05.03.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»
про стягнення 21 210,67 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Усенко А.М. -дов. № 5 від 03.01.12 р.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»з позовом до Приватного акціонерного товариства «АСК «ІнтерТрансПоліс»про стягнення 21 210,67 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-20/11234 від 21.09.11 р. позовну заяву і додані до неї документи було повернуто Публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Країна» без розгляду на підставі пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України .
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.11 р. ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-20/11234 від 21.09.11 р. було скасовано; матеріали справи № 05-5-20/11234 повернено до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Даний позов відповідно до пункту 1 наказу Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.11 № 96 та п. 3.8 Положення про автоматизовану систему документообігу Господарського суду міста Києва був переданий на розгляд судді Гавриловській І.О.
Ухвалою суду від 21.12.11 р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 25.01.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив його задовольнити, надав документи у справі, але на вимогу суду не представив оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не надав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 15.02.12 р., повторно зобов'язано позивача надати суду для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.
У судовому засіданні 15.02.12 р. представник позивача повідомив, що оригінали документів надати не може, та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі.
Розглянувши заявлене клопотання, господарський суд, з метою повного та всебічного розгляду справи, визнав за можливе його задовольнити та продовжити строк вирішення спору, розгляд справи відклав до 27.02.12 р., зобов'язавши позивача надати господарському суду банківські виписки, засвідчені банківською установою, про надходження грошових коштів від відповідача за ковер-нотами, на яких ґрунтуються позовні вимоги; письмові пояснення з приводу розбіжностей у сумах боргу, зазначених у позовній заяві та у заявах про виплату.
У судовому засіданні 27.02.12 р. представник позивача надав суду для огляду оригінали документів та письмові пояснення. Для надання йому можливості представити суду витребувані банківські виписки заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарський суд, з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, задовольнив.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги необхідність витребувати у позивача додаткові докази, господарський суд ухвалою від 27.02.12 р. відклав розгляд даної справи на 05.03.2012 р.; повторно зобов'язано позивача надати суду банківські виписки, засвідчені банківською установою, про надходження грошових коштів від відповідача за ковер-нотами, на яких ґрунтуються позовні вимоги; повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 21.12.11 р. № 37/451.
У судовому засіданні 05.03.12 р. представник позивача надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких додані до позовної заяви та документи на виконання вимог ухвали суду від 27.02.12 р.. які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду м. Києва та долучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 05.03.12 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
12.12.07 р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Країна»та Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»було укладено генеральний договір про порядок здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії) № 76ФП/08.
Предметом цього договору є порядок здійснення сторонами взаємного факультативного перестрахування ризиків як на пропорційній, так і на непропорційній основі.
У відповідності до п. 1.2. зазначеного генерального договору, його дія не поширюється на укладені сторонами договори облігаторного перестрахування та договори факультативно-облігаторного перестрахування.
Згідно з п. 3.1. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., сторони здійснюють взаємне факультативне перестрахування ризиків виконання своїх зобов'язань (їх частини) перед страхувальниками на визначених цим договором умовах.
Пунктом 3.2. вищевказаного договору встановлено, що взаємовідносини між сторонами при ретроцесії ризиків аналогічні їх взаємовідносинам при перестрахуванні (цесії) ризиків, якщо інше окремо не встановлено ковер-нотом.
Ковер-нот -це документ, що містить умови перестрахування конкретного ризику і , в разу його підписання сторонами, складає окремий договір факультативного перестрахування такого ризику. При цьому кожний окремий ковер-нот є невід'ємною частиною цього генерального договору.
Відповідно до п. 3.3. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., передача ы прийняття ризиків на перестрахування згідно з умовами даного договору здійснюється сторонами шляхом укладення окремих ковер-нотів.
Згідно з п. 3.4. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., сторона, що уклала ковер-нот як перестраховик, зобов'язується на умовах, визначених таким ковер-нотом і цим договором, відшкодувати стороні, що уклала вказаний ковер-нот як перестрахувальник, збитки, що виникли у перестрахувальника в зв'язку з виконанням його зобов'язань перед страхувальником згідно з умовами оригінального договору страхування.
Пунктом 3.5. вищезазначеного договору визначено, що характер ризику, який передається на перестрахування, розмір і порядок сплати перестрахувальної премії, а також розмір власного утримання перестрахувальника і ліміт відповідальності перестраховика визначаються сторонами під час укладення цього ковер-ноту окремо в кожному конкретному випадку.
У відповідності до п. 3.6. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., зобов'язання перестраховика виплатити відшкодування за будь-яким перестрахованим ризиком не може перевищувати ліміт відповідальності, встановлений для нього у відповідному ковер-ноті, і не може бути збільшене у будь-якому випадку без погодження сторін.
Згідно з п. 3.7. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., перестраховик не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх сторін, що беруть участь у договорах перестрахування, укладених перестрахувальником.
Відповідно до п. 3.8. вищевказаного генерального договору, передані на перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (за правилами страхування) страховика, що уклав оригінальний договір страхування, якщо інше не встановлено ковер-нотом.
Відповідно до п. 4.1. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., оферта (пропозиція) конкретного ризику на перестрахування здійснюєтьсяу формі підписаного перестрахувальником сліпу або шляхом передачі ковер-ноту, підписаного однією стороною.
Згідно з п. 4.13. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., положення ковер-ноту, що суперечать положенням цього генерального договору, мають пріоритет як остаточно погоджені сторонами умови.
Строк дії ковер-ноту та відповідальність перестраховика визначені в розділі 5 генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р.
У відповідності до п. 6.1.5. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., перестрахувальник зобов'язаний перерахувати перестраховику перестрахувальну премію за надання перестрахувального захисту за конкретним договором перестрахування в порядку та на умовах, зазначених в статті 7 даного договору, якщо інший порядок сплати перестрахувальної премії не зазначений в ковер-ноті.
Згідно з пунктами 6.1.8. -6.1.10. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., перестрахувальник зобов'язаний сповістити перестраховика про настання страхового випадку за перестрахованим ризиком протягом 2 (двох) робочих днів із моменту одержання інформації про його настання; виплатити перестраховику частину коштів, пропорційно його частці в оплаті збитку за ковер-нотом, отриманих у порядку регресу або в результаті реалізації чайна, повернутого або переданого перестрахувальнику після виплати страхового відшкодування протягом 10 (десяти) банківських днів після одержання цих коштів перестрахувальником; в разу дострокового розірвання ковер-ноту погасити заборгованість перед перестраховиком щодо сплати належної йому перестрахувальної премії за фактичний період дії такого ковер-ноту в термін, передбачений цим договором.
Відповідно до п. 6.3.2. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику (або за його заявою -страхувальнику (вигодо набувачу) свою частину страхового відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і конкретного ковер-ноту, у термін та на умовах, визначених в ст. 8 цього договору, якщо інше не передбачено ковер-нотом.
Пунктом 6.3.3. вищевказаного генерального договору встановлено, що перестраховик зобов'язаний брати участь у межах своєї частки відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобов'язань за конкретними договорами пропорційного або непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником (страховиком) в результаті розслідування і визначення збитку, крім витрат на ведення справи перестрахувальника (страховика), якщо інше не передбачено ковер-нотом.
Згідно з п. п. 6.3.5. та 6.3.6. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., в разі дострокового розірвання ковер-ноту перестраховик зобов'язаний погасити заборгованість перед перестрахувальником щодо повернення частини незаробленої перестрахувальної премії і виплаті страхового відшкодування в термін, передбачений цим договором; у випадку неплатоспроможності перестрахувальника -виплатити за заявою перестрахувальника частину страхового відшкодування, що відповідає його обсягу відповідальності за конкретним ковер-нотом, безпосередньо страхувальнику (вигодо набувачу).
Відповідно до п. п. 6.4.3. та 6.4.5. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., перестраховик має право виплатити свою частину страхового відшкодування після отримання перестрахувальної премії у повному обсязі, у випадку сплати перестрахувальної премії частинами; на одержання частини коштів, що надійшли за регрес ними позовами або від реалізації повернутого майна, пропорційно своїй частці в оплаті збитку за конкретним договором перестрахування або відповідно до прийнятого на себе зобов'язання за конкретним договором непропорційного перестрахування при виплаті страхового відшкодування.
Пунктом 7.1. вищевказаного генерального договору передбачено, що перестрахувальна премія сплачується перестрахувальником одноразово, або частинами, в розмірах і в терміни, що вказані в ковер-ноті.
Згідно з п. 7.2. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., перестрахувальник сплачує перестраховику перестрахувальну премію, що відповідає частині прийнятих зобов'язань за пер страховим ризиком, за винятком комісійної винагороди (якщо вона встановлена), протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надходження страхової премії від страхувальника (якщо інший термін сплати не вказаний у ковер-ноті), але не раніше підписання конкретного ковер-ноту.
У відповідності до п. 7.3. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., підставою для перерахування перестрахувальної премії є підписаний обома сторонами ковер-нот, отриманий факсимільним або іншим зв'язком.
Згідно з п. 7.4. зазначеного генерального договору, якщо ковер-нотом передбачена сплата перестрахувальної премії частинами, то чергові внески повинні сплачуватися перестрахувальником у встановлені таким ковер-нотом терміни, а якщо періоди платежів, вказаних як щомісячні, щоквартальні, раз у півріччя -не пізніше останнього дня періоду, визначеного як період сплати відповідного внеску, рахуючи від дати набуття чинності ковер-нотом.
Відповідно до п. 7.5. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., у випадку дострокового припинення ковер-ноту на вимогу перестрахувальника, йому повертається частина сплаченої перестрахувальної премії, пропорційна періоду, що залишився до закінчення дії ковер-ноту, за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи і фактичних виплат відшкодування, здійснених за цим ковер-нотом. У разі, коли оригінальний договір страхування не передбачає нормативних витрат, вони (витрати) відшкодовуються за рахунок перестрахувальника. У разі передбачення нормативних витрат на ведення справи згідно з цим договором, вони встановлюються в розмірі 20 % від загальної суми страхової премії.
Пунктом 7.6. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р. визначено, що у випадку дострокового припинення дії ковер-ноту на вимогу перестраховика, за винятком випадків, коли така вимога спричинена неналежним виконання перестрахувальником своїх зобов'язань, перестрахувальнику повертається вся сплачена перестрахувальна премія.
Згідно з п. 7.7. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., якщо за умовами ковер-ноту його чинність не пов'язана зі сплатою перестрахувальної премії, за прострочення термінів сплати перестрахувальної премії (її чергової частки) перестрахувальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення.
Відповідно до пунктів 7.8.- 7.10. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., усі платежі і розрахунки між сторонами здійснюються у грошовій одиниці України, якщо інше не встановлено ковер-нотом; витрати з перерахування платежів (премій, страхових відшкодувань і т.п.) несе сторона, що здійснює таку операцію; датою перерахування платежу вважається дата його зарахування на рахунок сторони, що отримує платіж.
Пунктом 8.1. вищевказаного договору визначено, що моментом настання страхового випадку згідно з ковер-нотом, укладеним на підставі цього договору, є момент настання страхового випадку, що підпадає під перестрахувальний захист, за оригінальним договором страхування.
Згідно з п. 8.2. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., в разі настання страхового випадку за оригінальним договором страхування перестрахувальник зобов'язаний протягом 2 (двох), як зазначено в п. 6.1.8., робочих днів з моменту, коли йому стало відомо про нього, будь-яким способом, що дозволяє зафіксувати повідомлення, повідомити про це перестраховика, а останній повинен негайно за допомогою факсимільного зв'язку підтвердити отримання цього повідомлення.
У відповідності до п. 8.8. генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р., з метою одержання відшкодування за цим договором перестрахувальник, після повідомлення про настання страхового випадку в строки, що встановлені цим договором, після врегулювання збитку, надає перестрахувальникові копії засвідчених підписом уповноваженої особи й оригінальним відбитком печатки перестрахувальника відповідних документів.
Згідно з п. п. 8.10., 8.11. та 8.12. вищевказаного договору, перестраховик зобов'язаний прийняти рішення з приводу заявленої вимоги (рахунку) щодо виплати страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання усіх необхідних документів; про прийняте рішення, з обґрунтуванням мотивів, перестрахувальник письмово повідомляє перестрахувальника; у випадку прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування в повному обсязі згідно з розрахунком перестрахувальника таким повідомленням може бути (служити) передана за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти копія платіжного доручення перестраховика з відміткою обслуговуючого банку про списання відповідної суми грошових коштів з розрахункового рахунку перестраховика чи повідомлення про здійснену виплату з зазначенням дати,суми, номера платіжного доручення, а також обслуговуючого банку та розрахункового рахунку, з якого було здійснено списання відповідної суми грошових коштів, якщо сторонами не встановлено інше.
Позивач пояснив суду, що між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»та Приватним акціонерним товариством «АСК «ІнтерТрансПоліс»було укладено шість ковер-нотів № 1370-07ИП/2.1.5.1. від 14.12.07 р., № 233-08ИП/2.1.5.5. від 14.02.08 р., № 239-08ИП/2.1.5.1. від 15.02.08 р., № 278-08ИП/2.1.5.1. від 27.02.08 р., № 423-08ИП/2.1.5.1. від 27.03.08 р., № 532-08ИП/2.1.5.5. від 11.04.08 р.
Листами (вихідні № 1321 від 20.02.09 р., «6640 від 24.07.09 р., № 3236 від 01.10.08 р., № 100 від 13.01.09 р., № 4642 від 27.05.09 р., № 3389 від 17.04.09 р., № 699 від 30.01.09 р.) ПАТ «СК «Країна»зверталось до ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»щодо виплати частки страхового відшкодування за вищевказаними ковер-нотами.
Однак відповідач не відшкодував збитки на суму 21 210,67 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по виплаті частки страхового відшкодування, що підтверджується виписками з банківського рахунку (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).
ПАТ «СК «Країна»направило на адресу ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»претензію (вихідний № 6654 від 27.09.10 р.) з проханням погасити заборгованість у розмірі 21 210,67 грн. Проте відповідач залишив зазначену претензію без відповіді та реагування.
За таких обставин ПАТ «СК «Країна»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Приватного акціонерного товариства «АСК «ІнтерТрансПоліс»про стягнення 21 210,67 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язань за генеральним договором № 76ФП/08 від 12.12.07 р. та ковер-нотами до нього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.
Правовідносини у сфері страхування регулюються главою 67 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», за змістом яких сторонами за договором страхування є страховик та страхувальник, між якими в силу договору страхування виникають цивільні зобов'язання. Згідно статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика, перестраховика, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахуванням є страхування одним страховиком, цедентом, перестрахувальником, на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, перестраховика, резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством України, в якій він зареєстрований.
Отже, як вбачається з частини 1 статті 12 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач суму перестрахувального відшкодування у розмірі 21 210,67 грн. за ковер-нотами № 1370-07ИП/2.1.5.1. від 14.12.07 р., № 233-08ИП/2.1.5.5. від 14.02.08 р., № 239-08ИП/2.1.5.1. від 15.02.08 р., № 278-08ИП/2.1.5.1. від 27.02.08 р., № 423-08ИП/2.1.5.1. від 27.03.08 р., № 532-08ИП/2.1.5.5. від 11.04.08 р. до генерального договору № 76ФП/08 від 12.12.07 р.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 21 210,67 грн. боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»про стягнення з Пприватного акціонерного товариства «АСК «ІнтерТрансПоліс»суми боргу за договором № 76ФП/08 від 12.12.07 р. та ковер-нотами до нього у розмірі 21 210,67 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 525, 526, 530, 625, 629, 987 Цивільного кодексу України; 193 Господарського кодексу України; 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13 Є, код ЄДРПОУ 31451838) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29 А, код ЄДРПОУ 20842474) 21 210 (двадцять одна тисяча двісті десять) грн. 67 коп. боргу, 212 (двісті дванадцять) грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення
складено 12.03.2012 р.