номер провадження справи 26/79/12
Запорізької області
21.03.12 Справа № 5009/302/12
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест»(пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача - Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»(пр. Леніна, 3, м. Запоріжжя, 69600)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача -Прокуратура Запорізької області (вул. Матросова, 29 а, м. Запоріжжя, 69057)
про визнання угоди недійсною
Суддя Юлдашев О.О.
Представники:
Позивача -Іванов К.О., довіреність №б/н від 14.02.2012.
Відповідача -Денисюк О.С., довіреність №34 від 24.01.2011.
Третя особа -не з'явилась.
Заявлено позов про визнання угоди про відшкодування витрат ЗДП «Радіоприлад»за використання земельних ресурсів від 03.01.2007. укладену між позивачем та відповідачем недійсною.
Ухвалою суду від 25.01.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/302/12, судове засідання призначено на 21.02.2012 р. У судовому засіданні, відкритому 21.02.2012. оголошено перерву до 28.02.2012., за згодою представників сторін.
Ухвалою суду від 28.02.2012. за клопотанням відповідача залучено до участі у справі третю особу -прокуратуру Запорізької області, на підставі статті 27 ГПК України. Судове засідання призначено на 20.03.2012.
У судовому засіданні, відкритому 20.03.2012. оголошено перерву до 21.03.2012., за згодою представників сторін.
Розгляд справи завершено 21.03.2012.
У судовому засіданні, відкритому 21.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Вимоги позивача мотивовані наступним: між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ»правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест»(відповідно до протоколу установчих зборів засновників ТОВ «ЗТЛ»від 18.04.2007 року № 4 змінено назву товариства та затверджено статут у новій редакції в преамбулі якого зазначено, що ТОВ «ЗТЛ Інвест»є правонаступником ТОВ «ЗТЛ»( копія протоколу та Статуту додаються до даної позовної заяви) - надалі за текстом договору Позивач, та Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад»(надалі за текстом заяви Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.12.2006 року, зареєстровано в реєстрі за № 3-3175, який було нотаріально посвідчено шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою (надалі за текстом - договір купівлі-продажу, копія договору додається до даної позовної заяви).
За умовами укладеного договору, Відповідач зобов'язався передати у власність Позивача державне майно, яке закріплене за ним на праві повного господарського відання, а Позивач зобов'язався сплатити за них грошову суму, на умовах визначених у договорі.
За договором Відповідачем було передано, а Позивачем прийнято та оплачено об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 3.
Відповідно до п. 4.3. договору купівлі-продажу, зміст ст. 120, 125, 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України) сторонам роз'яснено. Покупець зобов'язаний переоформити право користування земельною ділянкою відповідно до діючого законодавства . До надання розрахунку податку на землю в податковий орган або до оформлення права користування (власності )земельною ділянкою Покупець компенсує Продавцю витрати, пов'язані з користуванням земельною ділянкою за окремим договором. Продавець зобов'язаний передати Покупцю всі наявні для цього документи та сприяти Покупцю у переоформленні документів на землю.
За ініціативою Відповідача, сторонами 03.01.2007р., сторонами було підписано угоду «Про відшкодування витрат ЗДП «Радіоприлад»за використання земельних ресурсів».
При цьому, Відповідач, посилався на користування земельною ділянкою, що знаходилась під придбаними Позивачем об'єктом нерухомості, на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЗП № 001694.
Відповідно до п. 1 угоди Позивач відшкодовує Відповідачу витрати за використання земельних ресурсів за дільницю території загальною площею - 15200 м.кв, розташований за адресою: 69000, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 3.
Таким чином, сторонами було укладено угоду, за умовами якої Позивач набув права користування земельною ділянкою, а Відповідач набув право отримувати від Позивача плату за таке користування, розмір якої встановлено п. 2.1. угоди 5795, 13 грн. за місяць користування.
Позивач вважає, що укладена угода не відповідає жодним вимогам діючого на момент її укладання, законодавства, укладена стороною, яка не мала права на її укладання, не містить всіх істотних умов, тому не несе жодних правових наслідків і може бути визнана у судовому порядку недійсною, відповідно до ст.ст. 92, 95, 96, 116, 120, 125, 156 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 209, 210, 215, 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 13, 15 Закону України «Про оренду землі».
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав просить відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що є недоведеними обставини, які мають значення для справи, а саме, укладена спірна угода не суперечить нормам діючого законодавства. Про що, викладено у наданому суду відзиві.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
25.12.2006р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 3.
Обов'язки, щодо передачі майна та його оплати сторонами виконано у повному обсязі.
Згідно з пунктом 4.3 договору купівлі-продажу зміст статей 120, 125, 126 Земельного кодексу нотаріусом роз'яснено. Покупець зобов'язаний переоформити право користування земельною ділянкою відповідно діючого законодавства України. До надання розрахунку податку на землю в податковий орган або до оформлення права користування (власності) земельною ділянкою Покупець компенсує Продавцю витрати, пов'язані з користуванням земельною ділянкою за окремим договором.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, було подано позов до господарського суду Запорізької області про визнання частково недійсним п.4.3 договору купівлі-продажу від 25.12.2006 року, укладеного між позивачем та Запорізьким державним підприємством «Радіоприлад», м. Запоріжжя, а саме: п.4.3 договору другий абзац починаючи з другого речення.
Господарським судом Запорізької області винесено рішення від 19.06.2009 року у справі №10/199/09, яким позов задоволено.
16.09.2009р. Запорізьким апеляційним господарським судом задоволено апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад». Рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2009 року у справі №10/199/09 скасовано та прийняте нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест», м. Запоріжжя, відмовлено.
Отже, судовим рішенням встановлено законність п.4.3 договору купівлі-продажу від 25.12.2006 року.
Судом також встановлено наступне: на виконання зазначеного пункту договору між сторонами було укладено угоду про відшкодування витрат ЗДП «Радіоприлад»за використання земельних ресурсів від 03.01.2007р., згідно з п.1.1 якої, у відповідності з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25 грудня 2006 року, зареєстрованого за № 3-3175, покупець відшкодовує продавцю - балансоутримувачу витрати за використання земельних ресурсів, за дільницю території загальною площею 15200м.кв., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, 3.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча би однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 3 ст.180 ГК України встановлено, що при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до умов угоди, яка є предметом спору, сторонами було узгоджено предмет (п.1.1), ціну (п.2.1.,2.2.) та строк (п.4).
Сторони при укладанні правочину належним чином дотримались всіх положень діючого законодавства, тобто спірна угода містить всі істотні умови для даної категорії договорів.
Щодо посилань позивача на той факт, що розпоряджатися спірною земельною ділянкою має право лише орган місцевого самоврядування, тобто Запорізька міська рада, слід зазначити наступне:
Статтею 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах визначених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.
Повноваженнями щодо надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам наділені суб'єкти права власності на землю, тобто сільські, селищні, міські ради -із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а також районні і обласні ради - із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Хибним є висновок позивача, що власником земельної ділянки залишається Запорізька міська рада. Про що свідчить лист управління земельних ресурсів у м. Запоріжжі Запорізької області від 09.01.2008р. №ОЮ2/10923.
Згідно рішення міськвиконкому від 26.02.2001 №84/4 ЗДП «Радіоприлад»була надана земельна ділянка в постійне користування.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповіді органи виконавчої влади.
Слід підкреслити, що в цьому пункті йдеться про тимчасовий порядок здійснення лише функції розпорядження землями державної власності від імені держави -власника таких земель. Розпорядження землями передбачає здійснення відчуження земельних ділянок шляхом їх продажу (приватизації), а також передачу земельних ділянок у постійне користування чи оренду.
Даний пункт Перехідних положень не визначає порядок здійснення управління земельним фондом країни, а отже не змінює порядок здійснення органами місцевого самоврядування делегованих їм функцій управління земельним фондом країни.
Згідно з положеннями ст. 2 Земельного кодексу України користування означає виробниче чи інше особисте використання властивостей землі, споживання результатів використання землі. Тобто, належний користувач, який на законних підставах отримав землю державної або комунальної власності, на власний розсуд використовує її у своїй господарській діяльності.
Таким чином, ЗДП «Радіоприлад»правомірно, не порушуючи приписів діючого законодавства на свій розсуд уклав спірну угоду. І додаткового погодження або прийняття Запорізькою міською радою рішення щодо надання дозволу відповідачу на укладання такого роду договорів не потрібно. Також законом не передбачені вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації цієї угоди.
За предметом спірної угоди, вона не є угодою про користування земельної ділянкою. Отже спірна угода укладена в письмовій формі, що відповідає ст.ст. 205,207, п.1 ст.208 ЦК України.
Невірним є висновок позивача, що він одночасно сплачував земельний податок та повинен був відшкодовувати на користь відповідача відшкодування витрат за використання земельних ресурсів, доказів зворотнього не надано.
Позивач не зазначив, яким актом цивільного законодавства встановлено, що спірна угода повинна бути нотаріального посвідчена чи підлягає державній реєстрації.
Всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, у розумінні статті 203 ЦК України сторонами додержані, а саме: угода відповідає вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено підписами і печатками підприємств; договір вчинено у формі, встановленій законом; за цим договором настали реальні правові наслідки, що обумовлені ним.
Згідно ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що спірна угода не відповідає загальним вимогам чинності правочину, не доведено належними доказами, що цією угодою порушуються його права та інтереси.
З моменту укладання угоди відповідачем, її умови виконувалися належним чином.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗТЛ Інвест» є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст.84 ГПК України 23.03.2012.