Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "22" березня 2012 р. Справа № 5/5007/1/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Михніцький Г.Ю., довіреність №04/210 від 12.12.2011р.,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 01.02.2011 р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (м.Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)
про стягнення 20622,79 грн.
з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно ст.77 ГПК України,
з 15.03.2012 р. до 22.03.2012 р.
Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (м.Київ) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир) про стягнення 20622,79 грн., з яких 11138,13 грн. штрафу, 7477,34 грн. пені та 2007,32 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за договором купівлі-продажу від 09.12.2010р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.01.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1/12 та призначено її розгляд на 14.02.2012 р.
У зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача та заявленим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду від 14.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 15.03.2012 р. (а.с.27).
15.03.2012 р. у відповідності до ст.77 ГПК України та за клопотанням представника відповідача, господарським судом оголошено перерву в судовому засіданні до 22.03.2012 р. (а.с.35), про що представники сторін повідомлені під розписку (а.с.36).
Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач виклав свої заперечення проти позовних вимог у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.37). У відзиві, зокрема, зазначено, що відповідач не визнає позовні вимоги в частині 11138,13 грн. штрафу згідно п.5.3. договору купівлі-продажу. При цьому, вказує, що Господарський кодекс України визначає штраф і пеню як різновид штрафних санкцій. Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошовї суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльсноі, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідач вказує, що особливості застосування штрафу полягють у тому, що штраф обчислюється у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання. Відповідач вважає, що у всіх випадках, коли сторони передбачають стягнення штрафів з прив'язкою до кількості прострочених днів або місячних платежів зі збільшенням їхніх розмірів по наростаючій, вони по суті встановлюють пеню, оскільки пеня тим від штрафу і відрізняється, що не є одноразовим впливом за допущене зобов'язання, а санкцією за триваюче порушення, розмір якого прямо залежить від кількості днів прострочення. При цьому, відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України, яким у стягненні штрафу поряд з пенею відмовлено. Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 11138,13 грн. штрафу згідно п.5.3. договору купівлі-продажу.
Представник відповідача в судовому засіданні також частково заперечив проти позовних вимог, а саме, в частині стягнення штрафу в сумі 11138,13 грн. відповідно до п.5.3. договору, укладеного між сторонами, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
09.12.2010р. між сторонами у справі - Публічним акціонерним товариством "БМ Банк" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (а.с.10-12), відповідно до п.1.1., п.2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар:
- моноблок для розливу напоїв імпортного виробництва, серійний №ХRВ-6/3.82. 1989 року випуску, вартістю 88704,00 грн.;
- транспортер дворядний з трьома привідними сатнціями та двома однорядними гілками, б/н, 2005 року випуску, вартістю 23688 грн.;
- коптильно-сушильна камера, серійний №КШ 82472812, 1993 року випуску, вартістю 11365,2 грн.
Загальна вартість товару складає 123757,20 грн.
Товар знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до п.3.1. договору, передача товару здійснюється за місцем знаходження товару.
Згідно п.1.2. договору, товар належить продавцю на праві власності на підставі постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, винесеної 08 квітня 2010 р. старшим державним виконавцем ВДВС Житомирського РУЮ, та акту прийому-передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 09.12.2010 р., затвердженого начальником ВДВС Житомирського РУЮ Житомирської області.
Відповідно до п.1.3., п.1.4. договору, товар перебував у використанні, покупець оглянув товар і не має до його якості будь-яких претензій, всі характеристики товару покупцю відомі, якість товару покупця влаштовує, що покупець підтверджує підписанням даного договору; про стан товару (про всі наявні недоліки і можливі дефекти) покупцю відомо, так як товар перебував на зберіганні у покупця, відповідно, покупцю не потрібен строк для пред'явлення вимог у зв'язку з недоліками товару.
Гарантійний строк на якість товару не встановлюється (п.1.5. договору).
У відповідності до п.2.2. договору, покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 10 місяців з дня укладання цього договору рівними частинами по 12375,72 грн. Першиій платіж в сумі 12375,72 грн. здійснюється покупцем в день укладення цього договору. Решта платежів по 12375,72 грн. починаючи з наступного місяця здійснюється покупцем до 25 числа поточного місяця. Датою останнього платежу є 26.09.2011 р.
Продавець передає покупцю товар згідно акту прийому-передачі, який підписується обома сторонами після сплати покупцем першої частини платежу згідно умов п.2.2. даного договору (п.3.2. договору).
Відповідно до п.4.1. договору, право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору, переходить від продавця до покупця після повної оплати його вартості та повного виконання покупцем інших умов даного договору.
У розділі 5 договору сторони встановили відповідальність сторін, зокрема, згідно п.5.1. договору, сторони по договору за неналежне виконання своїх зобов'язань несуть відповідальність згідно законодавства України та умов цього договору.
Відповідно до п.5.2 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.
Пунктом 5.3. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу за товар згідно порядку, встановленого умовами п.2.2. цього договору, за кожен випадок невиконання.
Згідно п.7.3. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та припиняє свою дію після виконання сторонами своїх зобов'язань по договору в повному обсязі.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу від 09.12.2010 р.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, за актом прийому-передачі від 09.12.2010 р. продавець передав, а покупець отримав рухоме майно, придбане згідно договору купівлі-продажу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно переліку, визначеного п.1.1. договору. Згідно п.2 акту, у покупця відсутні будь-які претензії щодо переданого йому товару, а саме, щодо якості, кількості, стану, тощо.
В свою чергу, відповідач не оплачував отриманий від позивача товар своєчасно (до 25 числа поточного місяця, до 26.09.2011 р.) та відповідно до встановленого договором розміру щомісячного платежу (12375,72 грн.).
Наданий до справи руху коштів по рахунку щодо проплат підприємця ОСОБА_3 за договором від 09.12.2010 р. свідчить, що за вказаним договором відповідачем було сплачено лише:
09.12.2010 р. - 12375,72 грн.;
31.01.2011 р. - 3000,00 грн.;
28.03.2011 р. - 3000,00 грн.;
28.04.2011 р. - 500,00 грн.;
01.06.2011 р. - 600,00 грн. ;
26.07.2011 р. - 1000,00 грн., тобто, всього на суму 20475,72 грн.
Отже, станом на час звернення з даним позовом до суду, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 103281,48 грн. Вимога позивача про сплату вказаної суми заборгованості, надіслана позивачем відповідачу 19.10.2011р. та отримана адресатом 25.10.2011р., залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу від 09.12.2010 р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вказаної норми закону, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2007,32 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок (а.с.14), господарський суд встановив правомірність нарахування та заявлення до стягнення з відповідача вказаної суми 3% річних, тому позов в частині стягнення 2007,32 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як уже зазначалось, в пункті 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.
Публічне акціонерне товариство "БМ Банк", звертаючись з даним позовом до суду заявило вимогу про стягнення 7477,34 грн., нарахованої на суму кожного простроченого платежу, починаючи з 26.01.2011 р., за періоди в межах шестимісячного строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України (розрахунок, а.с.14). Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд встановив його правильність та, відповідно, обгрунтованість заявленого позову щодо стягнення 7477,34 грн. пені.
Крім того, пунктом 5.3. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу за товар згідно порядку, встановленого умовами п.2.2. цього договору, за кожен випадок невиконання.
Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, в даному випадку, сторони обумовили сплату штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу за товар, за кожен випадок невиконання, що, як вбачається з викладеного, на думку суду, не суперечить чинному законодавству України.
Судом враховується також, що 09.12.2010р. сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
За таких обставин, також перевіривши розрахунок позивача (а.с.14), господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11138,13 грн. штрафу, нарахованого, виходячи з кожного факту порушення умов оплати, визначених договором, з січня 2011 року по вересень 2011 року.
З огляду на викладене, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування та заявлення до стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.5.3. договору спростовуються вищезазначеним та не можуть бути прийняті судом до уваги.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Доводи відповідача не спростовують обгрунтованості та законності заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги ПАТ "БМ Банк" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрат покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (10020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (01032, м.Київ, Бульвар Тараса Шевченка, буд.37/122, ідентифікаційний код 33881201):
- 11138,13 грн. штрафу,
- 7477,34 грн. пені,
- 2007,32 грн. 3% річних,
- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.03.2012 р.
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи