83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.08.12 р. Справа № 5006/39/44пн/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Чергинець І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід», м. Маріуполь
про: визнання частково недійсним пункту 3.5 договору суборенди від 28.05.2002р.
За участю представників сторін
від позивача Чайкіна К.О.- за довіреністю;
від відповідача Золотухін Р.М.- за довіреністю;
посадова особа Маріупольської міської ради: не з'явилась;
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід», м. Маріуполь, про визнання недійсним пункту 3.5 договору суборенди від 28.05.2002р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір суборенди земельної ділянки № 12301/8 від 28.05.2002 р., договір оренди земельної ділянки від 22.05.2002р., акт установлення меж землекористувача ТОВ «СЕЗ «Азов-Схід» від 22.04.2002 р., додаткову угоду від 18.11.2002 р.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог вважав, що п. 3.5. Договору, яким на суборендаря покладено обов'язок пропорційно корегувати орендну плату у разі зміни або індексації грошової оцінки, є таким, що не відповідає вимогам закону, внаслідок чого орендна плата, яку повинен оплачувати позивач (Суборендар) за договором суборенди земельної ділянки № 12301/8 від 28.05.2002 р. у декілька разів перевищує орендну плату, яку повинен сплачувати відповідач (Орендар) за договором оренди земельної ділянки від 22.05.2002р. укладеного між відповідачем та Маріупольською міською радою. Нормативно свої вимоги обґрунтовував положеннями ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, вважав недоведеним порушення прав позивача оспорюваним пунктом договору суборенди, оскільки останнім оплачувалась орендна плата саме у розмірі 120152,64грн. за лютий, квітень та травень 2012 р., яка розрахована відповідно до нового розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки територій Міськострова в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, тобто, з огляду на приписи ст.ст. 202, 205, 642 ЦК України дії позивача свідчать про прийняття та фактичне виконання оспорюванного пункту договору суборенди земельної ділянки № 12301/8 від 28.05.2002 р. Крім того, вважав необґрунтованим посилання позивача на норми законодавства станом та у редакціях на час звернення до суду, оскільки це є порушенням приписів ст. 5 ЦК України щодо відсутності зворотної дії у часі актів цивільного законодавства. Через канцелярію суду надав заяву № 430/153 від 25.06.2012 р. про застосування наслідків спливу позовної давності.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.06.2012 р. в судове засідання було викликано посадову особу Маріупольської міської ради, м. Маріуполь для надання пояснень стосовно передачі в оренду (надання згоди на передачу в суборенду) земельної ділянки площею 32,2433 га в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, кадастровий номер 1412336900:00:01:027, затвердження розміру нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя.
Посадова особа Маріупольської міської ради в судові засідання не з'являлась, натомість, через канцелярію 03.08.2012 р. суду надала пояснення по справі, в яких повідомила про відсутність відомостей щодо укладання договору суборенди від 28.05.2002 р. між ТОВ «ВЕЗ «Азов-Схід» та ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».
Ухвалою господарського суду від 03.08.2012 р. найменування позивача у справі змінено з Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».
Заслухавши заперечення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, господарський суд встановив.
22.05.2002 р. між Маріупольською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «ВЕЗ «Азов-Схід» (Орендар), м. Маріуполь було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі Договір оренди) відповідно до якого Орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 28.12.2001 р. № 1381 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Міськострова у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя площею 32,2433 га. Вищевказаний Договір зареєстрований у Маріупольській міській раді 23.05.2002 р. за № 461.
Умовами розділу 1. Договору оренди передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки узгоджена рішенням Маріупольської міської ради № 708 від 28.09.2000 р.(зі змінами від 11.01.2002 р. № 1388) та набуває чинності з 01.01.1001 р.
Пунктом 2.1. Договору оренди визначено, що земельна ділянка надається Орендарю для розвитку та функціонування Східної території Спеціальної економічної зони «Азов», згідно з п. 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» № 356-ХІV від 24.12.1998 р.
Розділом 3 Договору оренди врегульовано порядок обчислення, сплати орендної плати орендарем, а саме: орендна плата вноситься орендарем щорічно у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на рахунок Маріупольської міської ради (п. 3.1.); розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м. Маріуполя, орендар зобов'язаний вносити орендну плату в новому розмірі з дня індексації (п. 3.3.).
Пунктом 3.7. Договору оренди земельної ділянки встановлено, що у разі збільшення грошової оцінки Орендар зобов'язаний самостійно корегувати орендну плату згідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до положень п.п. 5.2.2. Договору Орендар має право передавати за згодою Орендодавця у суборенду орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі у випадках та на умовах, передбачених законом та пунктом 2.1. цього договору.
Пунктом 4 Рішення № 1381 від 28.12.2001 р. Маріупольською міською радою запропоновано ТОВ «ВЕЗ «Азов-Схід» відповідно до ст. 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецької області» № 356-ХІV від 24.12.1998 р. передати землю в оренду суб'єктам підприємницької діяльності, що реалізовуються на даній території інвестиційні проекти, затверджені радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області.
28.05.2002 р. між ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь та ТОВ «ВЕЗ «Азов-Схід», м. Маріуполь було укладено договір суборенди земельної ділянки № 12301/8 (надалі Договір суборенди) згідно з яким орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку території Міськострова у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя площею 32,2433 га.
Умовами розділу 1. Договору суборенди передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки узгоджена рішенням Маріупольської міської ради № 708 від 28.09.2000 р.(зі змінами від 11.01.2002 р. № 1388) та набуває чинності з 01.01.2001 р.
Відповідно до п.2.1. укладеного Договору суборенди земельна ділянка надана орендарю за договором оренди, зареєстрованим у Маріупольській міській раді за № 461 від 23.05.2002р. на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001р.
За умовами п.2.2 договору земельна ділянка надається Суборендарю для реалізації на території Східної промислової зони Спеціальної економічної зони „Азов", затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту „Будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу „Азовсталь" на підставі рішення Маріупольської міської ради №1381 від 28.12.2001р. згідно з п.10 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" № 356-ХІV від 24.12.1998р.
Згідно до 2.3. Договір суборенди укладено на період до державної реєстрації нової юридичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності на території СЕЗ „Азов", згідно затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту, та діє з моменту його підписання.
Згідно до п. 3.1 укладеного Договору суборенди орендна плата вноситься Суборендарем щорічно у розмірі 1,7632 грн. за 1 кв.м. без ПДВ. Загальна сума Договору суборенди на момент його укладення склала суму у розмірі 682 216,64 грн. на рік з ПДВ, яка може бути змінена згідно з п. 3.2. договору.
Відповідно до положень п 3.2 Договору суборенди розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м. Маріуполя, Суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення Орендаря.
Згідно до п.3.4 Договору суборенди розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання Орендарем обов'язку повідомити Суборендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів грошової оцінки; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
Положення п. 3.5. Договору суборенди встановлюють, що у разі зміни або індексації грошової оцінки Суборендар зобов'язаний пропорційно корегувати орендну плату за земельну ділянку.
Рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009 р. №5/38-6108 „Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя, сел. старий Крим, сел. Сартана, сел. Талаковка, с. Гнутово" змінена грошова оцінка землі м. Маріуполя, дія якого була зупинена Рішенням Маріупольської міської ради від 11.02.2010 р. №5/40-6281 до 31.12.2010р.
Рішенням Маріупольської міської ради від 19.10.2010 р. №5/46-7084 „Про подовження строку дії рішення Маріупольської міської ради від 11.02.2010р. № 5/40-6281 „Про зупинення дії рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 „Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя, сел. Старий Крим, сел. Сартана, сел. Талаковка, с. Гнутово" грошова оцінка земель у 2010 році була пролонгована на 2011 рік.
Рішенням Маріупольської міської ради від 25.02.2011 р. №6/5-327 скасовано рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2010р. № 5/46-7084 „Про подовження строку дії рішення Маріупольської міської ради від 11.02.2010р. № 3/40-6281 „Про зупинення дії рішення маріупольської міської ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 „Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя, сел. старий Крим, сел. Сартана, сел. Талаковка, с. Гнутово" та встановлено плату за землю за період з 15.02.2011 р. на підставі грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Маріупольської міської раді від 15.12.2009 р. № 5/38-6108.
Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №3483/2/2011 від 04.10.2011р., грошова оцінка земельної ділянки на Міськострові кадастрового номеру 1412300000:01:001:0027 складає 201,91 грн/кв.м.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним п. 3.5. Договору укладеного між ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «ВЕЗ «Азов-Схід» 28.05.2002 р. в частині обов'язку ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» пропорційно корегувати орендну плату у разі зміни грошової оцінки.
Позов вмотивовано невідповідністю п. 3.5. Договору суборенди вимогам діючого законодавства, а саме ст.ст. 526, 632 ЦК України в частині відсутності умов корегування орендної плати, ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати, ст. 193 ГК України в частині необхідності виконання зобов'язання належним чином, ст.ст. 8, 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі» в частині необхідності одностороннього корегування розміру орендної плати та ст. 215 ЦК України як підстави недійсності правочину через невідповідність останнього вимогам діючого законодавства.
Оцінивши в сукупності викладені представниками сторін доводи та заперечення та представлені в їх обґрунтування докази, господарський суд вважає, що позов Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 3 Закону України «Про оренду землі», ст. 1 Закону України «Про плату за землю» у редакції на час укладення договору суборенди).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час укладення договору суборенди) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час укладення договору суборенди).
За приписами ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час укладення договору суборенди) орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У відповідності з положеннями ст. 2. Закону України «Про плату за землю» (у редакції на час укладення договору суборенди) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 23 Закону України «Про плату за землю» (у редакції на час укладення договору суборенди) грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Нормативна грошова оцінка земель застосовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва та в інших випадках, визначених законодавством, і проводиться згідно з Методикою нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення» затверджена Постановою КМ України № 525 від 30.05.1997 р. (у редакції на час укладення договору суборенди).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. N 783.
Індексація грошової оцінки земель проводилась відповідно до «Порядку проведення індексації грошової оцінки земель», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 12.05.2000 р. (у редакції на час укладення договору суборенди).
Виходячи з положень п. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час укладення договору суборенди) законодавчо закріплена можливість передачі орендованої для несільськогосподарського використання земельної ділянки у володіння і користування іншій особі (суборенда) за згодою орендодавця.
За приписами п. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час укладення договору суборенди) умови договору суборенди земельної ділянки (її частини) мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки (її частини) і не суперечити йому. Термін суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди земельної ділянки.
У той же час п. 3.7. Договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002р. встановлює обов'язок Орендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід») самостійно корегувати орендну плату відповідно до довідки про грошову оцінку земельної ділянки у разі збільшення грошової оцінки.
Таким чином, умови п. 3.5. договору суборенди від 28.05.2002р. визначені в межах договору оренди земельної ділянки від 22.05.2002р., та відповідають змісту положень п. 3.7. означеного Договору оренди, а також положенням норм законодавства, чинного на момент укладення означеного договору суборенди щодо порядку визначення розміру орендної плати.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", що містяться в п. 2, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
За висновком суду, позивач з допомогою належних та допустимих, у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не довів наявності обставин щодо недійсності пункту 3.5 договору суборенди від 28.05.2002р. з підстав, передбачених Законом, тобто не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Посилання позивача на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України суд також вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила цього кодексу застосовуються до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, виключно в частині підстав, порядку і наслідків їх зміни або розірвання, таким чином при вирішенні питання щодо відповідності оспорюваного договору вимогам закону слід виходити з положень законодавства, що діяло на час укладання такого договору.
З огляду на наведене, в позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь слід відмовити.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застування строків позовної давності, господарський суд зазначає наступне.
Поняття позовної давності міститься у статті 256 Цивільного кодексу України, за якою позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом, визначеним статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; водночас частиною 7 цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені винятки з правил, встановлених частиною 1 та 2 статті 261 Цивільного кодексу України.
Виходячи з контекстного аналізу наведених вище норм, застосування судом строку позовної давності можливе лише за наявності у позивача певного порушеного права, необхідність захисту якого реалізована ним шляхом подання відповідного позову.
Враховуючи, що позивачем не доведено суду з допомогою належних та допустимих доказів наявність свого порушеного права, заявлене клопотання про застосування строку позовної давності суд відхиляє.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь - відмовити.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення підписаний 08.08.2012р.
Суддя Морщагіна Н.С.