83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.02.12 р. Справа № 5006/28/18пд/2012
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.
При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй", м.Донецьк
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Український Бізнес Банк", м.Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м.Макіївка
про визнання недійсними договору від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договору від 10.11.2011р. про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010р.
та за позовом третьої особи: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка, яка заявляє самостійні вимоги
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй", м.Донецьк,
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства „Український Бізнес Банк", м.Донецьк
про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.03.2010р., поруки від 25.05.2010р., застави від 09.08.2010р.
За участю представників учасників судового процесу:
Від ТОВ „Торг-Інвест-Строй": Гасан Н.О. за довіреністю.
Від ПАТ „Український Бізнес Банк": Разуменко А.Х. за довіреністю.
Від ОСОБА_2: ОСОБА_5 за довіреністю.
Суд перебував в нарадчій кімнаті
22.01.2012р. з 13.15 год. по 13. 30 год.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй", м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Український Бізнес Банк", м.Донецьк про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договору про відступлення прав за договором від 10.11.2011р. за договором іпотеки від 12.03.2010р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. приписам закону з огляду на відсутність у нового кредитору статусу, визначеного ст. 1079 ЦК України для здійснення послуг факторингу, та на акцесорний характер щодо цього правочину договору про відступлення прав за договором від 10.11.2011р. за договором іпотеки від 12.03.2010р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.01.2012р. за вищевказаним позовом порушено провадження по справі №5006/28/18пд/2012 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2.
13 лютого 2012р. від відповідача надійшов відзив на позов №18.005/1063 від 08.02.2012р., в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись помилковість висновку позивача щодо визнання оспорюваного правочину договором факторингу.
22 лютого 2012р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка, надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй", м.Донецьк та Публічного акціонерного товариства „Український Бізнес Банк", м.Донецьк про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.03.2010р., поруки від 25.05.2010р., застави від 09.08.2010р.
Відповідно до ухвали сулу від 22.02.2012р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вступила до справи №5006/28/18пд/2012 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Разом з позовом ФОП ОСОБА_2 подано заяву про його забезпечення шляхом заборони ТОВ «Торг-Інвест-Строй» та будь-яким особам, що діють в його інтересах, та іншим особам, що діють на підставі прав вимоги, що витікають з кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р., договору іпотеки №287 від 12.03.2010р., договору поруки від 25.05.2010р. та договору застави товарів в обігу від 09.08.2010р. вчиняти будь-які дії, в тому числі заволодіння, захоплення, продаж та відчуження в будь-який інший спосіб, блокування, пікетування та інше, щодо майна ОСОБА_2, у томі числі грошових коштів та будівлі торгового центру загальною площею 3 440,40 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, № витягу 23768424 від 04.09.2009р., номер запису 23710 в книзі 11, зареєстрованого КП «БТІ м. Макїівка»; шляхом заборони КП «Бюро технічної інвентаризації» Макіївської міської ради вчиняти дії щодо реєстрації права власності на будівлю торгового центру загальною площею 3 440,40 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Торг-Інвест-Строй».
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 року, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Беручи до уваги, що заявником не надано жодних доказів в підтвердження викладених у заяві обставин, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заява ФОП ОСОБА_2 щодо забезпечення позову у справі №5006/28/18пд/2012 шляхом заборони вчиняти вищевказані дії стосовно її майна не підлягає задоволенню.
Крім того, 22.02.2012р. через канцелярію суду ОСОБА_2 подано клопотання про зупинення провадження по справі №5006/28/18пд/2012 до вирішення Ворошиловським районним судом м. Донецька пов'язаної з нею цивільної справи №2-4157/11 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Український Бізнес Банк» та ТОВ «Торг-Інвест-Строй» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та за договором іпотеки від 12.03.2010р.
Разом з цим, від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення первісного позову по справі №5006/28/18пд/2012 без розгляду з огляду на наявність в провадженні Ворошиловського районного суду м. Донецька вищевказаної цивільної справи №2-4157/11.
Виходячи зі змісту ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними та допустимими доказами.
Проте, в порушення приписів зазначених норм, ОСОБА_2 не надано жодних доказів в обґрунтування заявлених клопотань про зупинення провадження по справі №5006/28/18пд/2012 та залишення позову ТОВ «Торг-Інвест-Строй» без розгляду, тому вищевказані клопотання судом не задоволені.
В судовому засіданні 22.02.2012р. представники ТОВ «Торг-Інвест-Строй» підтримали позовні вимоги в повному обсязі, представник ПАТ «Український Бізнес Банк» проти первісного та зустрічного позовів заперечував.
Представник ФОП ОСОБА_2 проти первісного позову заперечував, вважаючи , що ознаки факторингу в оспорюваних договорах відсутні. Проте вимоги зустрічного позову ним підтримані в повному обсязі.
Крім того, представником ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлено клопотання про витребування у ПАТ «Український Бізнес Банк» доказів направлення на адресу позичальника повідомлення про заміну кредитора, здійсненої на підставі оспорюваних право чинів та докази наявності на момент відступлення право вимоги заборгованості ОСОБА_2 перед відповідачем - Банком.
Перед початком розгляду справи по суті представника учасників судового процесу було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності зі ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд, -
Встановив:
12 березня 2010р. між Акціонерним банком «Український Бізнес Банк» (далі - банк) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) укладений кредитний договір №МР010/15 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування довгостроковий кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісії банку та відсотки за користування кредитом в порядку і на умовах, встановлених цим договором: сума кредиту, що надається, - 1 500 000,00 грн., кредит надається з 12.03.2010р. по 12.03.2015р., кредит надається на реконструкцію будівлі, відсоткова ставка за користування кредитом складає 28% річних, проценти нараховуються за кожний календарний день за методом «факт/факт» відповідно до затверджених нормативних документів НБУ (розділ І договору).
Протягом дії кредитного договору до його окремих пунктів за згодою сторін вносились зміни шляхом укладання відповідних додаткових угод (а.с.а.с.47-68). Зокрема, додатковою угодою №7 від 20.09.2011р. сторони доповнили кредитний договір п.8.17, відповідно до якого позичальник надає банку свою згоду на заміну кредитора за цим договором.
12 березня 2010р. між Акціонерним банком «Український Бізнес Банк» (далі - іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (далі - іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, який відповідно до п.1.1 забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з укладеного між ними кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р., за умовами якого останній зобов'язаний до 12.03.2015р. повернути кредит у розмірі 1 500 000,00 грн. та сплатити проценти за користування ним у розмірі 28% річних, а також можливу неустойку в розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Предметом іпотеки є належне іпотекодавцю нерухоме майно - будівля торговельного центру загальною площею 3 440,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Макіївка Донецької області, вул. 250-річчя Донбасу, 7А; заставна за цим договором не видається (п.п.1.2, 1.5 договору).
Договір іпотеки 12.03.2010р. посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №287, на предмет іпотеки накладеного заборону відчуження.
В подальшому за згодою сторін викладено в новій редакції п.1.1 договору іпотеки у зв'язку зі зміною основного зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р. та договору іпотеки від 12.03.2010р., відсутні докази їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними. З наведеного суд робить висновок, що зазначені правочини є дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк», нова редакція якого затверджена загальними зборами акціонерів згідно з протоколом від 22.04.2011р., Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» є універсальною банківською установою відповідно до чинного законодавства України та правонаступником всіх прав та зобов'язань, зокрема, Акціонерного банку «Український Бізнес Банк» , тип якого змінено на публічне акціонерне товариство за рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №1 від 22.04.2010р.).
З огляду на вищевикладене, кредитором за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та іпотекодержателем за договором іпотеки від 12.03.2010р. виступає Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк».
10 листопада 2011р. між Публічним акціонерним банком „Український Бізнес Банк" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй" (далі - новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває всі права вимоги та інші права, що належать первісному кредитору в момент укладення цього договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі Кредитного договору № MP010/15 від 12.03.2010р. з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_2.
Згідно з п.1.2, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, втому числі сплати заборгованості у розмірі: суми строкової заборгованості за кредитом - 2 463 870,18 грн.; суми простроченої заборгованості за кредитом - 642 290,97 грн.; суми строкової заборгованості по процентам за користування кредитом - 23 029,02 грн.; суми прострочених процентів за користування кредитом у розмірі - 607 843,55 грн.; сума строкової комісії у розмірі - 7 110,00 грн.; суми прострочених комісій у розмірі - 28 440,00 грн. Всього сума боргу за основним договором (кредитом, відсотками та комісіями) станом на 10.11.2011 року складає: 3772583,72 грн.; а також сумами всіх штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Згідно з п.1.4 договору відступлення права вимоги, у зв'язку із відступленням права вимоги за основним договором, новому кредитору передається право на отримання задоволення своїх вимог до боржника, в тому числі і за рахунок предметів забезпечення. До нового кредитора на підставі ст. 24 Закону України «Про іпотеку» переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника за основним договором, про що, одночасно, укладаються окремий правочин про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 ціна відступлення права вимоги становить 3 772 583,72 грн., яку новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору, шляхом перерахування у національній валюті на рахунок НОМЕР_2 у ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969, ЄДРПОУ 19388768 з призначенням платежу: «Оплата за Договором про відступлення права вимоги від 10.11.2011 року за Кредитним говором №МР010/15 від 12.03.2010 року, укладеним з ОСОБА_2, без ПДВ». Термін сплати ціни відступлення у вищевказаній сумі здійснюється в день підписання цього договору.
За умовами п.1.3, права, визначені основним договором з урахуванням положень п.1.2 цього договору, переходять до нового кредитора в день здійснення повного розрахунку по сплаті ціни відступлення в порядку і розмірі, визначених п.2.1 цього договору.
Договір відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №MP010/15 від 12.03.2010р. набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печаткою сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.5.1.).
У зв'язку з укладенням між Публічним акціонерним банком „Український Бізнес Банк" (далі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй" (далі - цесіонарій) договору відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №MP010/15 від 12.03.2010р., 10 листопада 2011р. між ними укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010 року.
За змістом п.1.1 цього договору, цедент передає, а цесіонарій приймає всі права за іпотечним договором від 12.03.2010р. та за договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 09.08.2010р, що укладені між цедентом та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором №MP010/15 від 12.03.2010р., включаючи всі додаткові угоди до нього.
Договір відступлення прав за договором іпотеки 10.11.2011р. посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №5628.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Проте, як зазначає позивач, договір від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. є договором факторингу та підпадає під правове регулювання Глави 73 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Третьою частиною ст.1079 ЦК України встановлені спеціальні вимоги до суб'єктного складу договору факторингу, зокрема, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Водночас, згідно з ч.1 ст.5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги, до яких п.10 ст.4 цього закону віднесено факторинг, надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності
Відсутність ТОВ „Торг-Інвест-Строй" статусу фінансової установи визначена позивачем правовою підставою для визнання недійсним договору від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р.
Проте, проаналізувавши сутність правових відносин, що склались між відповідачами на підставі оспорюваного правочину, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.2.1 договору відступлення права вимоги, ТОВ «Торг-Інвест-Строй» (новий кредитор) перерахував ПАТ «Укрбізнесбанк» (первісному кредитору) грошові кошти в сумі 3 772 583,72 грн., у зв'язку з чим набув всі права та обов'язки останнього, які витікають з кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р.
Беручи до уваги п.1.2 договору відступлення права вимоги, судом встановлено, що сума сплаченого позивачем відшкодування фактично дорівнює сумі кредитної заборгованості, право вимагати сплати якої відступлено за цим договором. З наведеного вбачається відсутність ознаки платності в договорі відступлення права вимоги від 10.11.2011р., яка відповідно до ст.1077 ЦК України притаманна договору факторингу та характеризує таку фінансову послугу.
Разом з цим, наявність ознак факторингу в договорі відступлення права вимоги в більшості випадків притаманне професійній діяльності фінансових установ з викупу боргових зобов'язань за сумою, значно нижчу номіналу. Оскільки з укладанням договору відступлення права вимоги від 10.11.2011р. новим кредитором фактично лише придбані права вимоги до позичальника в сумі номіналу вимоги на час придбання, спірний правочин не підпадає під визначення факторингу та є юридичною формою заміни кредитора у договорі №МР010/15 від 12.03.2010р. Крім того, суд враховує місце договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, серед іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором. За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Тому оскаржуваний договір від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги.
Аналогічної правової позиції з цього приводу дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено в постановах №2/49-НМ від 28.01.2010р., №50/20-4/210 від 03.03.2011р., № 35/395-10 від 30.06.2011р.
Отже, беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що за відсутності в оспорюваному правочині ознак факторингу, його укладання не потребує наявності у сторін спеціального правового статусу, зокрема, реєстрації нового кредитора в якості фінансової установи.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає законних підстав для визнання недійсним договору від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р., на існуванні яких наполягає ТОВ «Торг-Інвест-Строй»
Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору від 10.11.2011р. про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010р., ТОВ «Торг-Інвест-Строй» посилається на положення вищевказаної норми закону та на недійсність договору про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, виконання якого забезпечується іпотекою.
Враховуючи висновок суду про безпідставність вимог ТОВ «Торг-Інвест-Строй» визнання недійсним договору від 10.11.2011р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р., суд вважає такими, що не відповідають закону, вимоги ТОВ «Торг-Інвест-Строй» про визнання недійсним договору від 10.11.2011р. про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010р., тому не задовольняє їх.
Щодо вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.03.2010р., поруки від 25.05.2010р., застави від 09.08.2010р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В обґрунтування вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. ФОП ОСОБА_2 посилається на відсутність повідомлення з боку первісного кредитора про відступлення ним своїх вимог новому кредитору та заявляє клопотання про витребування у ПАТ «Український Бізнес Банк» доказів повідомлення боржника про заміну кредитора.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, 20.09.2011 року між відповідачем та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода, якою доповнено кредитний договір п. 8.17, згідно якого позичальником висловлено згоду на заміну кредитора за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 215, 516 ЦК України, відсутність повідомлення ОСОБА_2 про заміну кредитора у кредитному договорі №МР010/15 від 12.03.2010р. не впливає на його дійсність та тягне лише передбачені ч.2 ст.516 ЦК України наслідки - виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові в цьому випадку вважається належним виконанням.
Згідно з ч.1 ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Беручи до уваги наведене, клопотання ФОП ОСОБА_2 про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки наявність чи відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора не спростовує висновку суду про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. з цієї підстави.
Разом з цим, ФОП ОСОБА_2 вважає такими, що не відповідають закону, умови договору про передачу прав, які можуть виникнути в майбутньому, та права вимагати стягнення штрафних санкцій, які не були нараховані первісним кредитором. Нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом, , як зазначає позивач, є банківською операцією яка потребує ліцензуванню.
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р., проценти за користування кредитом нараховуються банком до повного повернення позичальником суми кредиту. Відтак, на момент укладення договору відступлення права вимоги від 10.11.2011р. первісному кредитору належало право нараховувати відсотки за користування кредитом до повного повернення кредитних коштів позичальником, тому з огляду на приписи ст. 514 ЦК України, воно може бути передано новому кредитору в тому ж обсязі, в якому належало первісному кредитору.
Разом з цим, відповідно до ст.2, ч.3 ст.46 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,до банківських послуг належать у тому числі розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. І це є одним із видів банківської діяльності. Згідно з ч.4 ст. 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , п.1 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», банківська діяльність підлягає ліцензуванню.
З вищевикладеного вбачається, що ліцензуванню підлягають операції з розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Тобто ліцензуванню підлягають операції по розміщенню кредитних коштів за рахунок коштів вкладників та володільців поточних рахунків (ст. 345 ГК України ).
За таких обставин придбання особою права вимагати виконання на її користь грошових зобов'язань в обсязі встановленому відповідним договором, в тому числі з правом вимагати сплати відсотків за користування грошовими коштами та сплати штрафних санкцій, не може вважатися банківською операцією , оскільки у даному випадку відсутній факт розміщення з боку зазначеної особи коштів третіх осіб, залучених у вклади та на поточні рахунки. До того ж, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати кредиторові проценти, незалежно від наявності у останнього дозволів або ліцензій на отримання передбачених зазначеною нормою платежів.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором. Як встановлено судом, згідно пп. 4.2 -4.6, розділу 6 кредитного договору №МР010/15 від 12.03.2010р., кредитор за значеною угодою має право вимагати сплати: суми заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитним коштами ; комісій; штрафних санкцій у випадках, встановлених договором, та іньш. За приписами п. 1.1 договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходять всі права вимоги та інші права , що належать первісному кредитору в момент укладання зазначеного договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі кредитного договору.
За таких обставин суд приходить до висновку, що первісний та новий кредитор в належній формі та у відповідності з нормами діючого законодавства досягли згоди щодо обсягу прав, які переходять до нового кредитора.
Стосовно клопотання позивача за зустрічним позовом про витребування доказів наявності простроченого боргу третьої особи перед відповідачем-банком на час укладання договору відступлення права вимоги та тверджень про недійсність договору відступлення з підстав відсутності простроченого боргу, суд зазначає наступне. Аналізуючи надані відповідачем-банком виписки по рахункам аналітичного обліку приходить до висновку, що на час укладання договору відступлення права вимоги Банком були виконані зобов'язання за кредитним договором, в свою чергу у третьої особи ОСОБА_2 виникло зобов'язання повернути отримані кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. У відповідності до ст.ст. 509, 512-519 ЦК України кредитор не обмежений в праві відступити право вимоги за існуючим зобов'язанням в залежності від строку його настання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. не обґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, тому не підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи недійсність договорів про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.03.2010р., поруки від 25.05.2010р., застави від 09.08.2010р. ФОП ОСОБА_2 посилається на їх акцесорний характер щодо договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та положення ч.2 ст.548 ЦК України, за яким недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За змістом ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Угода про відступлення права вимоги за будь-яким правочином не в якому випадку не може вважатися правочином щодо забезпечення виконання основного зобов'язання.
З огляду на вищевикладене, недійсність договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. не може бути визначено підставою для визнання договору від 10.11.2011р. про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010р. та договору від 10.11.2011 р. про відступлення прав за договором поруки від 25.05.2010 р. на підставі ч.2 ст. 548 ЦК України, оскільки останні не є правочинами щодо забезпечення виконання основного зобов'язання. На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні вимог ФОП ОСОБА_2 в цій частині.
До того ж судом враховано, що за змістом ст. ст. 1, 2 ГПК України суб'єкти процесуального права мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Як встановлено судом, договір поруки від 25.05.2010 року укладено між АБ „Український Бізнес Банк" та фізичною особою ОСОБА_9 ФОП ОСОБА_2 не доведено яким чином порушуються її інтереси, як суб'єкта господарської діяльності, укладанням між ТОВ „Торг-Інвест-Строй" та ПАТ „Український Бізнес Банк" договору про відступлення права вимоги за договором поруки, укладеним зі ОСОБА_9
Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів укладання відповідачами договору про відступлення права вимоги за договором застави від 09.08.2010 року. До того ж, в судовому засіданні 22.02.2012 року судом встановлено, що такий договір між ТОВ „Торг-Інвест-Строй" та ПАТ „Український Бізнес Банк" не укладався. Враховуючи позицію приписи ст. 1, 2 ГПК України, а також позицію ВГСУ, викладену в п.4.4 Постанови Пленуму від 26.12.2011 року № 18 , суд відмовляє позивачу за зустрічним позовом в задоволенні позову в цієї частині.
Відповідно до ст.49 ГПК України, витрати ТОВ «Торг-Інвест-Строй» та ФОП ОСОБА_2 по сплаті судового збору за подання позовних заяв залишаються на них.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.203, 215, 512-517, Главою 73 Цивільного кодексу України, Законами України „Про банки і банківську діяльність", „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", «Про іпотеку», ст.ст.1, 4, 22, 27, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Український Бізнес Банк", м.Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м.Макіївка про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договору про відступлення прав за договором від 10.11.2011р. за договором іпотеки від 12.03.2010р. - відмовити.
В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торг-Інвест-Строй", м.Донецьк та Публічного акціонерного товариства „Український Бізнес Банк", м.Донецьк про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. за кредитним договором №МР010/15 від 12.03.2010р. та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.03.2010р. - відмовити.
У судовому засіданні 22.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Демідова П.В.
Повний текст рішення за правилами
ст.ст.84-85 ГПК України підписано 27.02.2012р.