"07" серпня 2012 р. Справа № 5004/875/12
за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі Військової частини А 2331
до Зимненської сільської ради
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Святогорського Успенського Зимненського ставропігіального жіночого монастиря
про витребування з незаконного володіння 76шт. плит типу ПАТ-18
Суддя Слупко В.Л.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Католик В.А. -сільський голова
від третьої особи: Балабей Н.М., довір. від 07.08.12р. №24
В судовому засіданні взяв участь помічник військового прокурора Луцького гарнізону Рудик Д.В.
Суть спору: Військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах військової частини А 2331 про витребування з незаконного володіння Зимненської сільської ради 76 штук плит типу ПАТ-18, посилаючись на те, що в 1998-2000 роках військовою частиною незаконно було передано Святогорському Успенському Зимненському ставропігіальному жіночому монастирю (далі - Монастир) 76 штук плит, які є державною власністю та які по даний час рахуються за військовою частиною.
Позовну вимогу до Зимненської сільської ради військовий прокурор пояснює тим, що Монастир знаходиться на території Зимненської сільської ради, відповідно сільська рада являється належним відповідачем по даному предмету спору.
Присутній в судовому засіданні голова Зимненської сільської ради Католик В.А. позовні вимоги військового прокурора вважає безпідставними, оскільки сільська рада жодного відношення до спірних плит немає. Плити використані Монастирем на земельних ділянках, які надані Монастирю в постійне користування. Знаходження Монастиря на території Зимненської сільської ради жодним чином не зобов'язує сільську раду повертати військовій частині А 2331 плити, які військова частина добровільно передала Монастирю в якості шефської допомоги.
Монастир у відзиві на позов підтвердив, що у 1999-2001 роках отримав від військової частини А 2331 плити типу ПАТ-189 в кількості 76 штук. Вказані плити були оприбутковані та використані в якості дорожнього покриття на території Монастиря. Бухгалтерські документи про передачу плит із-за закінчення строку їх зберігання були знищені.
Заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги військового прокурора до Зимненської сільської ради задоволенню не підлягають з огляду на наступне:
Статтею 387 ЦК України регламентовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Військовим прокурором не наведено та не надано суду жодних доказів, які б свідчили, що Зимненська сільська рада заволоділа плитами типу ПАТ-18 в кількості 76 штук, які військовою частиною А2331 добровільно були передані Монастирю. Актом ревізії від 04.11.2011р. зафіксовано, що 76 штук плит знаходяться на території Монастиря, із яких влаштовано дорожнє покриття.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача унормовано статтею 388 ЦК України.
Оскільки визначений військовим прокурором відповідач -Зимненська сільська рада не є відповідальною особою перед військовою частиною в матеріально-правовому відношенні, суд відмовляє у позові із-за його безпідставності.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Керуючись ст. 387 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
В позові відмовити.
Повне рішення складено 10.08.2012р.
Суддя В.Л. Слупко