07.08.2012Справа №5002-33/1689-2012
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»
(провул. Шевченка, 12, м. Київ, 01001)
до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД»
(вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)
про стягнення 25 365 554.04 грн..
Суддя Радвановська Ю.А.
Представники сторін:
Від позивача: Рухлін Ігор Олександрович, представник, довіреність № 09/1489 від 07.06.12, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»;
Від відповідачів: Кулагін Едуард Володимирович, представник, довіреність вих. № 905 від 02.07.2012р., ТОВ фірма «Консоль ЛТД».
Суть спору: публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року у розмірі 25 365 554.04 грн..
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року в частині своєчасного внесення платежів за його умовами. При цьому, позивач посилався на положення статей 526, 554, 599, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України.
За клопотанням представника позивача (т.1, а.с. 78) ухвалою господарського суду АР Крим від 16 липня 2012 року строк розгляду даної справи був продовжений на п'ятнадцять днів до 08 серпня 2012 (т.1, а.с. 82-83).
Також, представник відповідача у судовому засіданні 07 серпня 2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на подання ТОВ фірма «Консоль ЛТД» позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року. Так, своє клопотання представник обґрунтував необхідністю надання суду по даній справі доказів прийняття судом цього позову, що, на його думку, також надасть йому можливості клопотати перед судом про зупинення провадження у даній справі з огляду на наявність спору щодо чинності спірного договору.
Суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на відсутність доказів прийняття вищевказаного позову до провадження суду, а також враховуючи те, що передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи урахуванням його продовження спливає 08 серпня 2012 року.
Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, у зв'язку з чим справа розглядалася судом за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, досидівши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
03 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк») (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1, відповідно до пункту 2.1 якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 19 402 197.00 грн., на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (т.1, а.с. 10-18).
Кінцевий термін повернення кредиту, згідно умов пункту 2.2 договору, - не пізніше 01 серпня 2011 року у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 2.3 договору кредит надається із наступним цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів.
Кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до терміну, визначеного пунктом 2.2 договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 206303545534, відкритого банком в Промінвестанку , м. Київ, код банку 300012, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту. За надання кредиту позичальник сплачує банку комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 97 010.98 грн. (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17 процентів річних. Проценти на суму кредиту нараховуються з дати перерахування коштів з позичкового рахунку по дату повного повернення всіх сум кредиту.
За управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 0.5 процентів річних від суми, яка є різницею між максимальною коштів, що можуть бути отримані позичальником в межах кредитної лінії, та сумою фактичного щоденного залишку заборгованості (пункт 3.3 договору).
У випадку порушення позичальником встановлених пунктом 2.2 цього договору строків повернення отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 34 % процентів річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно пункту 3.2 цього договору (пункт 3.4 договору).
У випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку передбаченому пунктом 3.2. договору для нарахування та сплати процентів, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття (пункт 3.5 договору).
Відповідно до пункту 4.2.2 договору позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.
Згідно з пунктом 4.3.4 договору банк вправі вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, за умови настання випадку, зокрема, позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту або частини по сплаті комісійної винагороди за давання кредиту, за управління кредитної лінією та/або сплати за кредит, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором. Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит, процентів за неправомірне користування кредитом з указаних вище підстав банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по достроковому стягненню коштів.
Відповідно до пункту 5.2 договору позичальник у випадку прострочення ним виконання, за управління кредитною лінією зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або комісійної винагороди та надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або комісійної винагороди за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (пункт 6.1 договору).
Договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь - яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (пункт 6.5 договору).
Договорами №20-5608/2-1 від 28 вересня 2007 року, № 20-1124/2-1 від 13 червня 2008 року, № 20-1450/2-1від 01серпня 2008 року, № 20-1986/2-1 від 30вересня 2008 року, № 20-2119/2-1 від 10 листопада 2008 року, № 20-0527/2-1 від 30квітня 2009 року, № 20-0685/2-1 від 30 червня 2009 року, № 20-0923/2-1 від 16 вересня 2009 року, № 20-1301/2-1 від 01 грудня 2009 року, № 20-1280/2-1 від 20серпня 2010 року, № 20-1с/2-1 від 30 вересня 2010 року, № 20-5С/2-1 від 17 грудня 2010 року, сторонами вносились зміни до договору про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року (т.1, а.с. 19 -36).
Листом № 39(1)-8/2524 від 13 вересня 2011 року позивач вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року (а.с. 37-39).
Однак, вимоги позивача щодо сплати заборгованості за кредитним договором відповідачем виконані не були, що з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 25 365 554.04 грн., з яких заборгованість за кредитом 19 402 197.00 грн., 5 547 668.94 грн. - заборгованість за відсотками, 369 871.77 грн. - заборгованість з пені та 45 816.34 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 3.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17 процентів річних. Проценти на суму кредиту нараховуються з дати перерахування коштів з позичкового рахунку по дату повного повернення всіх сум кредиту.
Однак, позивач стверджує, що відповідачем не виконувалися взяти на себе зобов'язання за спірним договором належним чином, у зв'язку з чим з 21 вересня 2010 року у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 10 травня 2012 року склала 5 547 668.94 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (т. 2, а.с. 10).
Згідно з пунктом 4.3.4 договору банк вправі вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, за умови настання випадку, зокрема, позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту або частини по сплаті комісійної винагороди за давання кредиту, за управління кредитної лінією та/або сплати за кредит, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором. Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит, процентів за неправомірне користування кредитом з указаних вище підстав банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по достроковому стягненню коштів.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вимоги вищевикладених правових норм, а також те, що відповідачем не заперечувалися ані факт отримання коштів за кредитним договором, ані факт наявності у нього заборгованості перед позивачем за ним, та з огляду на відсутність заперечень позивача щодо розмірів сум, заявлених банком до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року в сумі 19 402 197.00 грн..
Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 5 547 668.94 грн. заборгованості по відсотках за період з 20 серпня 2010 року по 09 травня 2012 року.
Суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так, відповідно до пункту 3.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17 процентів річних. Проценти на суму кредиту нараховуються з дати перерахування коштів з позичкового рахунку по дату повного повернення всіх сум кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по відсотках, відповідно до наданого позивачем розрахунку, за період з 20 серпня 2010 року по 09 травня 2012 року, складає 5 547 668.94 грн. (т. 2, а.с. 10).
На запит суду в судовому засіданні 07 серпня 2012 року представник відповідача підтвердив відсутність у нього заперечень щодо правильності проведених позивачем розрахунків.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив його правильність, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення 5 547 668.94 грн. відсотків за користування кредитом також підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи положення статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також те, що відповідачем не надано доказів оплати заборгованості по відсотках, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 369 871.77 грн. пені.
Суд вважає, що дані вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або комісійної винагороди за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Позивачем наданий розрахунок пені (т. 2, а.с. 10), загальний розмір якої за період з 09 листопада 2011 року по 09 травня 2012 року склав 369 871.77 грн..
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно, з дотриманням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача 369 871.77 грн. пені.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 45 816.34 грн..
Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до пункту 5.2 договору позичальник у випадку прострочення ним виконання, за управління кредитною лінією зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або комісійної винагороди та надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.
Позивачем наданий розрахунок індексу інфляції за договором про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року (т. 2 а.с. 10), відповідно до якого розмір інфляційних витрат за період з листопада 2011 року по травень 2012 року склав 45 816.34 грн..
Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період, визначений у позові, розраховано правильно, та який складає 45 816.34 грн., у зв'язку з чим у цій сумі підлягають задоволенню.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів оплати зазначених сум відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року у розмірі 19 402 197.00 грн., заборгованості з відсотків в сумі 5 547 668.94 грн., 369 871.77 грн. пені та 45 816.34 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 13 серпня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022, ЄДРПОУ 20676633) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00039002) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року у розмірі 19 402 197.00 грн., заборгованість по відсотках у сумі 5 547 668.94 грн., 369 871.77 грн. пені, 45 816.34 грн. інфляційних втрат та 64 380.00 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.А. Радвановська