21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
09 серпня 2012 р. Справа 16/25/2012/5003
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс", смт Муровані Курилівці Вінницької області
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргород Райагробуд", м.Шаргород Вінницької області
про стягнення 51898,53 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи
Головуючий суддя Нешик О.С.
Секретар судового засідання Снігур О.О.
Представники сторін:
позивача - Борщевський М.Й. (довіреність №17 від 05.04.12р., посвідчення №079780 від 19.02.2003 року);
директор ТОВ "Будсервіс" Гнатюк В.П.;
відповідач - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргород Райагробуд" заборгованості за виконані підрядні роботи згідно договору №8/2011 від 29.06.2011 року в сумі 51898,53 грн., з яких 48569,09 грн. - основний борг, 437,13 грн. - індекс інфляції, 2892,31 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.07.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №16/25/2012/5003, судове засідання призначено на 24 липня 2012 року.
23.07.2012 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 21.07.2012 року (вх.канц. №08-46/8293/12 від 23.07.2012 року), в якій позивач просить стягнути з відповідача 42111,09 грн. основного боргу, 438,99 грн. індексу інфляції, 2816,40 грн. 3% річних. Зазначена заява судом прийнята на підставі ст.22 ГПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання 24.07.2012 року відповідача, ненаданням витребуваних судом документів ухвалою суду від 24.07.2012 року розгляд справи відкладено на 09.08.2012 року.
09.08.2012 року через канцелярію суду позивачем поданий лист "уточнення і доповнення" від 08.08.2012 року (вх.канц. №08-46/8972/12), в якому позивач просить стягнути з відповідача 42111,19 грн. основного боргу, 400,23 грн. індексу інфляції, 2186,34 грн. 3% річних. Дана заява судом розцінена як заява про зменшення позовних вимог та прийнята на підставі ст. 22 ГПК України.
Разом з цим в судовому засіданні 09.08.2012 року позивачем подана заява від 09.08.2012 року (вх.канц. №08-46/9063/12), якою останній повністю відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Дослідивши подану позивачем заяву від 09.08.2012 року про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині по п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Відмова позивача від позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних приймається судом, оскільки вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Разом з цим, необхідно роз'яснити, що відповідно до положень ч.2 ст.80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
При цьому суд вважає, що за правилами статті 49 ГПК України, абзацу 7 пункту 8 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" №02-5/78 від 04.03.1998 року: судові витрати, понесені позивачем відповідно до частини заявлених вимог, від якої останній відмовився, покладаються на нього.
09.08.2012 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Конверт з ухвалою суду від 24.07.2012 року, який було надіслано на адресу відповідача, повернувся на адресу суду 06.08.2012 року з відміткою "за відмовою адресата від одержання".
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду позивача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
29.06.2011 року між ТОВ "Будсервіс" та ТОВ "Шаргород Райагробуд" був укладений договір субпідряду на виконання окремих будівельно-монтажних робіт на об'єкті поліклініки №8/2011 та додаткова угода №1 від 28.09.2011 року до договору субпідряду № 8/2011 від 29.06.2011 року.
Вартість робіт, терміни їх виконання та об'єми визначені договірними цінами та умовами вказаного договору та додаткової угоди до нього.
Згідно договору субпідряду та додаткової угоди субпідрядник (позивач) зобов'язався своїми силами виконати окремі будівельно-монтажні роботи у відповідності до державних будівельних норм і вимог генпідрядника, а генпідрядник (відповідач) зобов'язався прийняти будівельні роботи і оплатити їх у відповідності до пунктів 2.3, 4.1, 4.4, 4.5 договору.
Субпідрядник на протязі липня-жовтня 2011 року виконав взяті на себе зобов'язання і здав, а генпідрядник прийняв будівельно-монтажні роботи по актам типової форми №КБ-3, про що свідчать довідки та акти приймання виконаних будівельних робіт, які містяться в матеріалах справи.
Згідно наведених актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість цих робіт загальна сума будівельно-монтажних робіт склала 614017,19 грн.
Також відповідач згідно видаткової накладної №110 від 17.10.2011 року отримав 6,75 кв.м. плитки на загальну суму 486,00 грн.
В листопаді 2011 року сторони скорегували загальну суму виконаних окремих будівельно-монтажних робіт і зменшили їх на 8276,90 грн. Зменшення суми виконаних робіт підтверджується довідкою від 30.11.2011 року на суму 8276,90 грн. та акт №7 за листопад 2011 року приймання виконаних будівельних робіт на суму 8276,90 грн. Таким чином, об'єм виконаних будівельно-монтажних робіт з урахуванням їх зменшення на 8276,90 грн. складає 605740,29 грн.
Також судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за договором №8/2011 від 29.06.2011 року відповідачем проведено розрахунок з позивачем на суму 564114,99 грн., з яких: 445000 грн. в безготівковому порядку оплатив на розрахунковий рахунок позивача через ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується банківськими виписками (а.с.50-59); 112170,99 грн. передав по видатковим накладним матеріальні цінності, доказом чого є видаткові накладні (а.с.44-49), а також 6944,00 грн. на виконання п.4.3. договору №8/2011 від 29.06.2011 року сплачено послуг генпідрядчику згідно актів виконаних робіт №9 та №12 за вересень 2011 року.
Отже, суд погоджується про наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи в суді в розмірі 42111,19 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою №34 від 28.02.2012 року повернути борг.
Відповідач залишив останню без відповіді та задоволення.
В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З підписанням сторонами актів приймання виконаних робіт між ними виникли правовідносини, регулювання яких здійснюється § 3 (Будівельний підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.875-886 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 42111,19 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.
При цьому суд вважає, що вимога ТОВ "Будсервіс" щодо "повернення помилково сплачених 40 грн. за внесення до Єдиної бази інформації" не підлягає задоволенню, з огляду на те, що дані кошти не є обов'язковими до сплати при зверненні з позовом до господарського суду, оскільки не пов'язані з розглядом справи, а відтак не є судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.
Керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 400,23 грн. індексу інфляції та 2186,34 грн. - 3% річних.
2. Провадження у справі в частині стягнення 400,23 грн. - індексу інфляції та 2186,34 грн. - 3% річних припинити.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю по агропромисловому будівництву "Шаргород райагробуд" (23500, Вінницька обл., м.Шаргород, вул.Леніна, буд.300; код ЄДРПОУ 03582675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" (23400, Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул.Леніна, 178; код ЄДРПОУ 03582735) 42111,19 грн. - основного боргу та 1516,36 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Повне рішення складено 14 серпня 2012 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - ТОВ "Будсервіс" (23400, Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул.Леніна, 178);
3 - відповідачу - ТОВ "Шаргород Райагробуд" (23500, Вінницька область, м.Шаргород, вул.Леніна, 300)