"26" березня 2012 р. № 01-15/5004/336/12
Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А., розглянувши матеріали
за заявою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Луцьк
про порушення справи про банкрутство
ВСТАНОВИВ: Провадження у справах про банкрутство порушується господарським судом на підставі заяви про порушення справи про банкрутство, а також статей 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) котрими, зокрема, визначено вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство.
У поданій до господарського суду заяві від 21.03.2012р., заявник -фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Луцьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зазначає, що станом на день звернення до суду із даною заявою у нього існує заборгованість перед кредитором, а саме публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі відділення "Луцька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк".
Згідно статті 7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Стаття 9 Закону про банкрутство визначає, що суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, зокрема, з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Розділом VІ Закону та ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець виділив громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47, 48, 49 Закону).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина -суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до ст. 1 Закону банкрутство -це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація -це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.
В даному випадку з долучених до матеріалів заяви документів вбачається, що загальний розмір кредиторської заборгованості боржника перед кредитором, а саме публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі відділення "Луцька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" складає 815027,70 грн., яка виникла у зв'язку з його підприємницькою діяльністю, що підтверджується наказами господарського суду Волинської області №02/118-1 від 04.03.2011р. та №5/105-1 від 14.03.2011р.
При цьому у відповідності до наказу суду від 14.03.2011р. №5/105-1 заборгованість в розмірі 461646,62 грн. стягувалась на користь ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Луцька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" солідарно із двох боржників -підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-ВЛ".
В даному випадку заявником у заяві від 21.03.2012р. жодним чином не визначається, а до матеріалів заяви не долучається будь-яких документів у відображення стану виконавчого провадження відносно солідарного боржника за виконавчим документом (наказом №5/105-1 від 14.03.2011р.) -товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-ВЛ", не зазначається вчинених органом ДВС заходів щодо погашення заборгованості перед кредитною установою саме за рахунок солідарного боржника, неможливості такого виконання рішення суду і т.п.
Не обґрунтовано заявником належним чином та способом також посилання останнього у заяві на відсутність у підприємця ОСОБА_1 майна, що виступає підставою для неподання суду відповідного плану погашення боргів підприємця.
В даному аспекті судом взято до уваги інформацію, викладену другим відділом ДВС Луцького міського управління юстиції у довідці №2840 від 10.02.2012р. з котрої, зокрема, вбачається те, що з метою примусового виконання наказу господарського суду від 04.03.2011р. №02/118-1 на все рухоме та нерухоме майно підприємця ОСОБА_1 було накладено арешт, 08.06.2011р. актом опису та арешту майна боржника описано котельню загальною площею 338,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 7, будівля №9 (в літ. "Ж-1").
Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Одним із способів припинення господарської діяльності суб'єкта підприємництва є його ліквідація через процедуру банкрутства (ст. 104 Цивільного кодексу України)
Згідно із ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 Закону про банкрутство, є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця-фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем, або створеною ним ліквідаційною комісією.
Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне порушення справи про банкрутство самого себе за заявою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи.
Судом встановлено, що в матеріалах заяви відсутні докази опублікування боржником в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про прийняття ним рішення щодо припинення підприємницької діяльності, складання проміжного ліквідаційного балансу, докази перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу у встановленому податковим законодавством порядку (акт перевірки податковим органом). Тому неможливо встановити достовірне співвідношення активів та пасивів боржника станом на дату подачі боржником заяви про порушення справи про банкрутство.
Крім цього, фізична особа-підприємець, як платник податків зобов'язаний з дня прийняття рішення про свою ліквідацію чи реорганізацію повідомити орган державної податкової служби за місцем свого обліку про відповідне рішення.
Всі вищевказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного провадження, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачена. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах №5002-3/5131-2010 від 22.11.2011р., №Б-50/46-09 від 29.11.2011р., №Б-50/265-10 від 17.01.2012р., №19/116/10 від 17.01.2012р.)
Згідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 2 ст. ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Судом приймається до уваги, що Законом України №3382-VI від 19.05.2011р. (чинний з 18.06.2011р.) внесено зміни до ст. 56 ГПК України, а саме, ч.1 ст. 56 ГПК України викладено в наступній редакції: "позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення".
Тобто, при поданні заяви (заяви про порушення справи про банкрутство), заявником має бути доданий опис вкладення з переліком документів, що направляються відповідачу (кредиторам) та фіскальний чек відділення поштового зв'язку.
Зазначене свідчить про відсутність доказів надсилання відповідачеві (всім відомим кредиторам) копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів.
Згідно п. 6 ст. 63 ГПК України суд повертає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві (кредиторам) копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Отримані судом матеріали в розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України не є належними і допустимими доказами на підтвердження дотримання заявником основних нормативних актів, що регулюють порядок ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності: Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законів України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином, підсумовуючи вище викладене суд вважає, що наявні в поданих матеріалах документи, не являються належними та допустимими доказами на підтвердження визначених законом обставин, з існуванням яких законодавець пов'язує можливість порушення провадження у справі про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, оскільки подані в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення з дотриманням вимог ст. 7 Закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Заяву від 21.03.2012р. з додатком документів на 67 арк., в тому числі оригінали платіжних квитанцій №№24 від 05.03.2012р. на суму платежу 365 грн., №39 від 19.03.2012р. на суму платежу 2535 грн., №27 від 20.03.2012р. на суму платежу 2165 грн., №2512.658.1 від 16.03.2012р. на суму платежу 200 грн., №2512.838.1 від 20.03.2012р. на суму платежу 100 грн., повернути заявнику без розгляду.
Суддя В. А. Войціховський