"08" серпня 2012 р. Справа № 5023/986/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Багачанка"
на рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року
у справі № 5023/986/12
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
фірма "Багачанка"
до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради
про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
позивача - Мануйло С.М.
відповідача - Воронової Ю.В.
У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Багачанка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про визнання за ним права на приватизацію шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень за договором № 17-Н від 05.03.1999 року, загальною площею 640,2 кв.м., та орендованих приміщень за договором № 589-Н від 01.05.2002 року загальною площею 26,0 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Р.Ролана,7. Крім цього, позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача розглянути заяву ТОВ фірми "Багачанка" щодо визнання за позивачем права на приватизацію шляхом викупу нежитлових приміщень за вказаним договорами та включення зазначених приміщень у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.20112 року (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року (судді: Сіверін В.І., Медуниця О.Є, Новікова Ю.В.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Багачанка" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанцій повно й об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 05.03.1999 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець -відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Багачанка" (орендар -позивач) укладено договір оренди № 17-Н нежитлових приміщень, загальною площею 317,9 кв.м. В подальшому площу збільшено до 640,2 кв.м. (додаткова угода № 1 до договору).
01.05.2002 року між тими ж сторонами укладено договір оренди № 589-Н нежитлових приміщень, загальною площею 26 кв.м. Вказані нежитлові приміщення розташовані за адресою м. Харків, вул. Р.Ролана, 7.
Орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, невід'ємні поліпшення необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості, ініціювати списання орендованого майна балансоутримувачем за наявності згоди орендодавця (п.6.3, 6.4 договору).
Вразі проведення поліпшень орендованого майна за власний рахунок та при наявності на це дозволу орендодавця, такі дії підлягають компенсації у процесі приватизації за наявності умов, передбачених п.78 Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженою Постановою КМУ № 1554, у порядку визначеному Фондом державного майна.
Позивачем в порядку п.6.3, 6.4 договору та за відповідним дозволом орендодавця проведено поліпшення орендованих приміщень.
19.11.2003 року житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Р.Ролана, 7 прийнято до комунальної власності Рішенням 17 сесії Харківської міської ради 4 скликання № 212/03 "Про комунальну власність міста".
30.11.2011 року позивачем подано заяву на ім'я Управління комунального майна та приватизації Харківської міської Ради про надання згоди на приватизацію шляхом викупу орендованих ним нежитлових приміщень.
Не отримавши відповідь на подану заяву, та, вважаючи, що вказаними діями відповідач порушує право Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Багачанка" на приватизацію шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень, оскільки ним виконано всі необхідні умови для даної процедури, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права на приватизацію орендованих приміщень та зобов'язання провести певні дії.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає сільські, селищні, міські ради органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади, які здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України, даним законом та іншим законодавством (ст. 10, 25, 26).
Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами.
Згідно частини п'ятої статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Також даним Законом передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду (ч.5, ст.60).
Згідно з ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
В силу положень ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Таким чином, рішення щодо відчуження майна може прийняти тільки його власник.
За умовами ч.1 ст.7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності та підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів і грошових коштів або викупу.
При прийнятті рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової вартості майна (п.51 Державної програми приватизації затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації").
Посилаючись на вказані норми Цивільного кодексу України і вищезазначених Законів, якими встановлено, що право власника майна на відчуження нерухомого майна виникає після прийняття відповідного рішення, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача про визнання за ним права на приватизацію шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень за договорами № 17-Н від 05.03.1999 року та № 589-Н від 01.05.2002 року, зобов'язання відповідача розглянути заяви щодо визнання права на приватизацію шляхом викупу нежитлових приміщень та включення зазначених приміщень у перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
При цьому, господарськими судами вірно зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів про прийняття відповідними органами рішення про відчуження зазначеного майна та включення спірних приміщень до програми приватизації, оскільки в затвердженій 23.12.2011 року Програмі приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки (рішення 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради № 565/11) рішення щодо відчуження нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Р.Ролана,7 загальною площею 640,2 кв.м. та 26,0 кв.м не приймалися.
Відтак, суди попередніх інстанцій повно, всебічно дослідили надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
З даними висновками повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим обставинам та вимогам закону.
Доводи касаційної скарги щодо порушення і неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, а тому не заслуговують на увагу.
В зв"язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої і постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Багачанка" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 року у справі № 5023/986/12 залишити без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
О.А. Подоляк