"08" серпня 2012 р. Справа № 4/138/2011/5003
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючий,
Жукової Л.В. (доповідач),
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргудочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"
на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 08.12.2011 р.
та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р.
у справі № 4/138/2011/5003 господарського суду Вінницької області
за позовомдочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр"; 2. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ВАТ Вінницягаз"; 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Північ"
простягнення суми
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: не з'явилися;
відповідача: ОСОБА_6 (дов. від 18.10.2011р.);
3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) не з'явилися;
2) не з'явилися;
3) не з'явилися;
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.12.2011 року у справі №4/138/2011/5003 (суддя Білоус В.В.) у позові Дочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр", Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ВАТ Вінницягаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ" про стягнення 28 668, 00 грн. відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року (головуючий суддя: Філіпова Т.Л., судді: Саврій В.А., Грязнов В.В.), апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" залишено без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 08.12.2011 року у справі №4/138/2011/5003 залишено без змін.
Дочірнє підприємство "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 08.12.2011 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
В судове засідання представники позивача та третіх осіб не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача та третіх осіб.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2010 р. між ТОВ "Центр" (за договором "Первісний кредитор") та ТОВ "Компанія "Північ" (за договором "Новий кредитор") було укладено договір №2/2010 про відступлення права вимоги та додатковий договір № 1 до цього договору з уточненням предмета договору відступлення № 2/2010 від 25.03.2010 р. Згідно вказаного вище договору відступлення № 2/2010, додаткового договору № 1 від 25.03.2010 року первісний кредитор ТОВ "Центр" передав належне йому право вимоги згідно договорів, укладених зі споживачами природного газу (основні договори), зазначені в додатковому договорі № 1 від 25.03.2010 р., а новий кредитор ТОВ "Компанія "Північ" прийняла право вимоги за основними договорами.
ТОВ "Компанія "Північ" (новий кредитор) займає місце ТОВ "Центр" (первісний кредитор) в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. За передане право вимоги до відповідача -боржника за основними договорами, ТОВ "Компанія "Північ" новий кредитор зобов'язувалося сплатити ТОВ "Центр" первісному кредитору суму з відрахуванням 5% (84343, 07 грн.) від суми основного боргу 1686861 грн. 46 коп. (згідно договорів зазначених в додатковому договорі № 1 від 25.03.2010 р. до договору № 2/2010 від 25.03.2010 р.), тобто суму в розмірі 1602518, 39 грн. В п.42 додаткового договору № 1 до договору № 2/2010 від 25.03.2010 року про відступлення права вимоги вказано договір № 2089/08-Г від 01.12.2008 р., тобто договір ТОВ "Центр" із ФОП ОСОБА_4 на постачання природного газу в листопаді, грудні 2008 року.
ТОВ "Компанія "Північ" направило 26.03.2010 року про це лист за №082-03/10 відповідачу і згідно вимог ч.1 ст. 514 ЦК України, ТОВ "Центр" з 25.03.2010 року перестав бути кредитором щодо заборгованості за природний газ, спожитий відповідачем в листопаді, грудні 2008 р., а відтак не міг укладати 30.03.2010 року договір №010 про відступлення права вимоги і передавати зобов'язання щодо стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_4 за природний газ, спожитий нею в листопаді, грудні 2008 р. згідно договору № 2089/08-Г від 01.12.2008 року.
Договором про відступлення права вимоги від 30.03.2010 року №010 передбачено, що ТОВ "Центр" (первісний кредитор) передає належне йому право вимоги боргу з боржника ФОП ОСОБА_4 новому кредитору ДП "Енергоальянс-Черкаси" за спожитий природний газ з ресурсу Первісного кредитора (ТОВ "Центр"), а Новий кредитор ДП "Енергоальянс-Черкаси" ТОВ "Енергоальянс" приймає право вимоги боргу за спожитий природний газ з ресурсу Первісного кредитора, спожитий боржником, без договору або без достатньої правової підстави. Вимоги позивача складають суми боргу за спожитий природний газ як у межах обсягів, передбачених договором № 2089/08-Г від 01.12.2008 р., а також поза межами цього договору. На підтвердження обсягів фактичного споживання газу подано лист Вінницького управління газового господарства від 20.09.2011 року за № 980 з додатком, та лист ВАТ по газопостачанню і газифікації "Вінницягаз" від 01.08.2009 року № 05/1-08-1907.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Правовідносини із заміни сторони у зобов'язанні, зокрема відступлення права вимоги (заміна первісного кредитора новим кредитором) регулюються ст.ст. 512 -517 ЦК України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512, ч.1 ст. 513, ст. 514, ст. 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого вчинено зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилами статті 180 ГПК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченими порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду. При укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування, кількість продукції.
Договір відступлення права вимоги від 30.03.2010 року №010 між ТОВ "Центр" та ДП "Енергоальянс" ТОВ "Енергоальянс-Черкаси" не міститься чітко визначеного предмету, щодо якого сторонами укладено угоду, не зазначено, яка саме заборгованість є предметом домовленості сторін. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаному вище договору та правомірно зауважили, що даний договір не є належним та допустимим доказом у розумінні статті 34 ГПК України.
Таким чином, відступлення права вимоги виконання боргового зобов'язання (сплати боргу) без визначення предмету відступлення (розміру боргу та періоду його виникнення) не відповідає положенням чинного законодавства.
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Енергоальянс-Черкаси" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 08.12.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. у справі № 4/138/2011/5003 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Студенець В.І.