"08" серпня 2012 р. Справа № 24/17-3642-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"
на постанову відОдеського апеляційного господарського суду 07.06.2012
у справі№ 24/17-3642-2011
господарського судуОдеської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
провилучення та передачу майна, стягнення 19 399,78 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаповідомлений, але не з'явився;
- відповідачаповідомлений, але не з'явився;
Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 07.08.2012 № 03.07-05/586 розгляд справи № 24/17-3642-2011 господарського суду Одеської області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.
12.09.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про вилучення з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_4 транспортного засобу: автомобіль марки Honda PILOT, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір чорний (код NH-707Х), опція YF4889JN, коробка передач -5АТ, номер кузову НОМЕР_3, номер двигуна НОМЕР_4, 2008 року випуску; передачу автомобіля власнику - ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"; стягнення 6 099,78 грн. пені за несвоєчасне повернення об'єкту лізингу та 13 300,00 грн. штрафу за неповернення об'єкту лізингу лізингодавцю.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2011 у справі № 24/17-3642-2011 (суддя Оборотова О.Ю.) вилучено з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_4 транспортний засіб: автомобіль марки Honda PILOT, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, тип YF4889JN, колір чорний, номер кузову НОМЕР_3, коробка передач -5АТ, номер двигуна НОМЕР_4, в кількості однієї одиниці та передано ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" 6 099,78 грн. пені та 13 300,00 грн. штрафу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 у справі № 24/17-3642-2011 (колегія суддів у складі: Гладишева Т.Я. -головуючий суддя, судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.), рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2011 у справі № 24/17-3642-2011 скасовано; у позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 у справі № 24/17-3642-2011, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 у справі № 24/17-3642-2011 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначених позивачем 6 099,78 грн. пені та 13 300,00 грн. штрафу, вилучення з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_4 транспортного засобу та передання автомобіля ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ".
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на 06.07.2011 заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів за договором лізингу складає 8 756, 64 грн., а саме: частина лізингового платежу за травень 2011 року (в розмірі 851,59грн.) та червень 2011 року (в розмірі 7905, 05грн.); відповідно до п. 17.7.3 договору фінансового лізингу № 004-ОК-С-Ф-003 від 20.10.2008 лізингодавець має право, в односторонньому порядку достроково припинити дію договору, з письмовим повідомленням лізингоодержувача, та повернути об'єкт лізингу у випадку коли лізингоодержувач не проводить оплату лізингодавцю лізингових платежів в продовж 14 днів після настання строку їх сплати, відповідно до додатку № 4 до договору; позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 0327/11 від 06.07.2011 про дострокове розірвання договору; лист відповідачем було отримано 06.07.2011, що підтверджується повідомленням кур'єрської служби доставки; згідно з п. 17.3 договору лізингу за затримку повернення об'єкту лізингу лізингодавець має право стягнути з лізингоотримувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення; відповідно до п. 17.4 договору в разі невиконання вимог п. 18.8 договору лізингоодержувач, за письмовою вимогою лізингодавцю сплачує останньому штраф в розмірі 5 % від первісної вартості об'єкта лізингу.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку -про відмову у позові, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно із статтями 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 17.7.3 договору фінансового лізингу № 004-ОК-С-Ф-003 від 20.10.2008 лізингодавець має право, в односторонньому порядку достроково припинити дію договору, з письмовим повідомленням лізингоодержувача, та повернути об'єкт лізингу у випадку коли лізингоодержувач не проводить оплату лізингодавцю лізингових платежів впродовж 14 днів після настання строку їх сплати, відповідно до додатку № 4 до договору.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач послався на те, що у зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів, а саме: частина лізингового платежу за травень 2011 року (в розмірі 851,59грн.) та червень 2011 року (в розмірі 7905,05грн.), в продовж 14 днів після настання строку їх сплати, Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" відмовилося від договору фінансового лізингу № 004-ОК-С-Ф-003 від 20.10.2008 на підставі п. 17.7.3 даного договору.
Суд апеляційної інстанції здійснивши обґрунтовану арифметичну перевірку сплачених відповідачем лізингових платежів, з урахуванням акту звірки взаєморозрахунків, складеного позивачем на вимогу апеляційного господарського суду та копій платіжних доручень, відповідно до яких 06.05.2011 відповідачем за договором № 004-ОК-С-Ф-003 сплачено лізинговий платіж в сумі 7960,00 грн.; 06.06.2011 та 07.06.2011 року відповідачем сплачено за вказаним договором лізингові платежі в сумі 19500,00 грн. та 7300,00 грн.; дійшов правомірного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів прострочення строку сплати лізингових платежів за травень 2011 року в сумі 851,59 грн. та за червень 2011 року в сумі 7905,05 грн.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем не доведено наявність підстав станом на 06.07.2011, встановлених п. 17.7.3 договору фінансового лізингу № 004-ОК-С-Ф-003 від 20.10.2008, для дострокового припинення вказаного договору в односторонньому порядку.
Водночас, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача не було підстав для дострокового припинення вказаного договору в односторонньому порядку, відповідно й відсутні підстави для стягнення з відповідача визначених позивачем 6 099,78 грн. пені та 13 300,00 грн. штрафу, вилучення з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_4 транспортного засобу та передання автомобіля ТОВ "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ".
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції неправомірно враховано в рахунок сплати лізингових платежів за договором № 004-ОК-С-Ф-003 17 000, 00 грн., сплачені 04.11.2010 згідно із платіжним дорученням № 21, оскільки вказані кошти було зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1405/138 у іншій справі господарського суду Одеської області № 14/123-10-4007, не приймаються колегією суддів до уваги, тому як при складанні акту звірки взаєморозрахунків, складеного позивачем та на підставі якого апеляційний господарський суд здійснював перерахунок лізингових платежів відсутнє посилання на суму 17 000, грн. сплачену 04.11.2010. До того ж, в матеріалах справи відсутнє рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2010 у справі № 14/123-10-4007 на, яке посилається скаржник.
Не приймаються також до уваги посилання скаржника на пункт 11.4 договору лізингу № 004-ОК-С-Ф-003 від 20.10.2008 згідно з яким в разі, якщо лізингоотримувач не виконав свого обов'язку щодо страхування об'єкту лізингу, то лізингодавець має право самостійно застрахувати об'єкт лізингу, а лізингоотримувач, в цьому разі, зобов'язаний відшкодувати витрати лізингодавця, пов'язані зі страхуванням об'єкту лізингу, протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання повідомлення про необхідність такого відшкодування, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України та пункту 11.4 договору, не надано доказів надсилання ФОП ОСОБА_4 повідомлення про необхідність відшкодування страхових внесків.
Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі про те, що апеляційним господарським судом при перерахунку лізингових платежів не враховано що, позивач частину лізингових платежів зарахував в рахунок погашення неустойки на підставі п. 9. 5. договору, також не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки зміна цільового призначення платежу можлива лише за згодою його платника або у спосіб зарахування зустрічних однорідних вимог, що не підтверджено у процесі розгляду справи.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи позивач у касаційній скарзі про те, що Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено не у встановленому розмірі, з огляду на таке.
Згідно із підпунктами 1, 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині вилучення з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_4 транспортного засобу (вимога немайнового характеру, оскільки ґрунтується на невиконанні відповідачем договірного зобов'язання щодо повернення предмету лізингу).
Отже, ФОП ОСОБА_4 повинен був сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536, 50 грн. Відповідно до квитанції № 5127.330.1 від 23.03.2012, доданої до апеляційної скарги, скаржник перерахував 539, 00 грн.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 у справі № 24/17-3642-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Л.Б. ІВАНОВА