"13" серпня 2012 р. Справа № 9/5005/17294/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року
у справі № 9/5005/17294/2011 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи"
до відповідача -1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до відповідача -2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності
У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача -1 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та до відповідача-2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просило:
- визнати недійсним договір № 1/19-06, укладений 31.12.2006 року позивачем та відповідачем-1 і відповідачем-2 про оренду нежитлового приміщення площею 562 м. кв., розміщеного в будівлі за адресою: АДРЕСА_2;
- визнати недійсною додаткову угоду від 01.01.2010 року до договору 1/19-06 від 31.12.2006 року;
- визнати недійсною додаткову угоду від 01.10.2010 року до договору 1/19-06 від 31.12.2006 року;
- застосувати наслідки недійсності договору 1/19-06 від 31.12.2006 року в редакції додаткової угоди від 01.01.10 року та додаткової угоди від 01.10.10 року, стягнувши з відповідача-1 (фізичної особи - підприємця ОСОБА_3) грошові кошти в сумі 340 680, 23 грн., з відповідача-2 (фізичної особи - підприємця ОСОБА_2) грошові кошти у сумі 38 550,00 грн., перераховані за договором 1/19-06 від 31.12.2006 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року у справі № 9/5005/17294/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи"; визнано недійсним договір № 1/19-06, визнано недійсними додаткові угоди від 01.01.2010 року та від 01.10.2010 року до договору 1/19-06 від 31.12.2006 року, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи" грошові кошти в сумі 340 680,23 грн., перераховані за договором 1/19-06 від 31.12.2006 року, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи" грошові кошти у сумі 16 211,25 грн., перераховані за договором 1/19-06 від 31.12.2006 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 74-78, т. 3).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року у справі № 9/5005/17294/2011 змінено: позов задоволено частково, визнано недійсним договір № 1/19-06, визнано недійсними додаткові угоди від 01.01.2010 року та від 01.10.2010 року до договору 1/19-06 від 31.12.06 року. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи" грошові кошти у сумі 340 680,23 грн., перераховані за договором 1/19-06 від 31.12.2006 року. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Українські національні інформаційні системи" грошові кошти у сумі 12 067 грн. 50 коп., перераховані за договором 1/19-06 від 31.12.2006 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 44-48, т. 4).
Не погоджуючись із постановленими судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі № 9/5005/17294/2011 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Оскільки оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду набрала законної сили 12.06.2012 року, то, з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 02.07.2012 року, а вказана касаційна скарга подана до суду 05.07.2012 року, про що свідчить штамп Дніпропетровського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги. Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання без клопотання про поновлення цього строку.
Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не заявлено клопотання про відновлення строку, встановленого для подання касаційної скарги.
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Повернути касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року у справі № 9/5005/17294/2011 (з доданими до неї документами).
2. Справу № 9/5005/17294/2011 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.
3. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 1557 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 127 від 04.07.2012 року.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді І.В. Алєєва
О.О. Євсіков