"21" березня 2012 р. Справа № 5016/116/2011(4/6)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКозир Т.П.
суддівГубенко Н.М Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
на рішення від та на постанову відгосподарського суду Миколаївської області 06.04.2011 Одеського апеляційного господарського суду 13.12.2011
у справі№ 5016/116/2011(4/6)
господарського судуМиколаївської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс"
простягнення 241 127,04 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Рудяк О.І.;
- відповідачаОстапчук Л.М.; ВСТАНОВИВ:
20.01.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" про стягнення боргу у розмірі 241 127, 04 грн. за договором фінансового лізингу № L2936-09/08 від 05.09.2008.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 у справі № 5016/116/2011(4/6) (суддя Дубова Т.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Разюк Г.П., судді Колоколов С.І., Аленін О.Ю.), позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 128 298, 55 грн. боргу; в частині стягнення боргу в сумі 72 714, 00 грн. позов залишено без розгляду; в частині стягнення 40 414, 49 грн. у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у справі № 5016/116/2011(4/6) з підстав порушення та неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у справі № 5016/116/2011(4/6) залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроальянс" визначеної позивачем заборгованості у розмірі 241 127, 04 грн. за договором фінансового лізингу № L2936-09/08 від 05.09.2008.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу № L2936-09/08 від 05.09.2008 у повному обсязі, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 13.10.2008, який наявний у матеріалах справи; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання зі сплати лізингових платежів на загальну суму 168 413, 04 грн. (19-й-26-й періоди графіку платежів від 05.09.2008); умовами договору фінансового лізингу передбачено право лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу), але сторони договору не визначили відповідної формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів; з огляду на те, що позивач в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України та на вимогу ухвал місцевого господарського суду не надавав обґрунтований розрахунок суми боргу у розмірі 72 714, 00 грн.; беручи до уваги, що відповідач 21.05.2010, 25.05.2010 та 28.05.2010 сплатив 40 114, 49грн. заборгованості від загальної суми - 168 413, 04 грн.; дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 128 298, 55 грн. боргу та залишення без розгляду позову в частині стягнення боргу в сумі 72 714, 00 грн.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень положень ст. 534 ЦК України та пункту 5.8. загальних умов фінансового лізингу не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги з огляду на наступне.
Згідно із ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відповідно до пункту 5.8. загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) сторони погодили, що зарахування отриманих лізингодавцем від лізингоодержувача грошових коштів здійснюється в такому порядку:
1) сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем договору;
2) сплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця;
3) сплата суми поточної заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця;
4) сплата простроченої заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу;
5) сплата поточної заборгованості відшкодування вартості предмета лізингу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій підставою звернення позивача з позовом до суду стала несплата відповідачем лізингових платежів за період з травня 2010 по грудень 2010, в зв'язку з чим позивач просив стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу № L2936-09/08 від 05.09.2008 у розмірі 241 127,04 грн.
При цьому відповідач в якості сплати комісії саме за травень 2010 згідно з виставленим рахунком позивача № L2936-09/08/19 від 05.05.2010 сплатив: 21.05.2010 15940,86 грн.; 25.05.2010 -1000 грн. та 22773,63 грн.; 28.05.2010 -400 грн., а відтак доводи скаржника про необхідність зарахування вищезазначених коштів від відповідача в рахунок погашення штрафних санкцій є безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявність нарахованих та несплачених штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем договору № L2936-09/08/19 від 05.05.2010 на час здійснення оплати відповідачем комісії за травень 2010.
Всі інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у справі № 5016/116/2011(4/6) залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. КОЗИР
Судді Н.М. ГУБЕНКО
Л.Б. ІВАНОВА